WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ціннісна свідомість управління освітою суспільства сталого розвитку - Реферат

Ціннісна свідомість управління освітою суспільства сталого розвитку - Реферат

включає як продукти "минулої" управлінської діяльності, так і правила, і норми відносин, що склалися стихійно.
Характер освіти як суспільного блага зумовлює те, що держава не просто коригує і спрямовує розвиток цієї сфери, а загалом формі; її зміст, структуру, визначає стратегічні напрями розвитку. Досягнення зазначених вище цілей у сфері освіти здійснюється державою через виконання відповідних функцій, які можна структурувати таким чином:
1. Визначення стратегії розвитку освіти, розробка національ-ноосвітнього законодавства, моніторинг та оцінка втілення його в практичну діяльність.
2. Управління системою освіти, що передбачає функції з управління процесом навчання (визначення змісту і стандартів освіти) та функції управління організаційно-економічною діяльністю в системі освіти, її окремих ланок та навчальних закладів.
3. Забезпечення реального фінансування освіти в тих обсягах, шо об'єктивно необхідні для будь-якого типу чи рівня освіти. Неодмінна умова ефективного досягнення важливих стратегічних завдань - це створення адекватної організаційної структури управління, яку можна розглядати як форму суспільного поділу та кооперації управлінської діяльності. Особливості науково-педагогічної, економічної і соціальної діяльності в системі освіти зумовлюють застосування відповідних, специфічних для неї, організаційної структури, функцій та методів управління. Управління освітою передбачає виконання державою таких основних функцій:
1) організація, тобто формування найбільш відповідної організаційної структури системи освіти, розподіл повноважень та відповідальності між центральним і місцевими рівнями управління та навчальними закладами;
2) планування, тобто процес формування цілей та відповідних заходів, визначення необхідних для цього засобів і методів для їхнього досягнення, найбільш ефективних у конкретних умовах. Тісно пов'язане з ним прогнозування - наукове обґрунтування можливих майбутніх змін;
3) контроль, тобто забезпечення відповідного виконання роботи всіма структурними елементами системи освіти. Завданням контролю є кількісна та якісна оцінка; облік результатів роботи системи освіти взагалі, її підсистем та окремих навчальних закладів. Головним елементом функції контролю виступає збирання всієї наявної інформації про стан та результати діяльності освітніх закладів; аналіз відповідності їх стандартам, нормам, навчальним планам;
4) координація - об'єднання в єдине ціле всіх зусиль кожної структурної ланки. Головне завдання координації - досягнення узгодженості в роботі всіх ланок системи шляхом встановлення раціональних зв'язків (комунікацій) між ними. За допомогою цих зв'язків встановлюється взаємодія між підсистемами (наприклад, початковою, середньою загальною, середньою професійною і вищою освітою) та навчальними закладами, здійснюється маневрування ресурсами, забезпечується єдність та узгодженість всіх стадій процесу управління.
Функція організації щодо освіти передбачає створення такої цілісної системи, за якої всі суб'єкти могли б найбільш ефективно досягати поставлених перед ними цілей. Функція організації управління сферою освіти передбачає найдоцільніший розподіл повноважень та відповідальності між центральним і місцевими рівнями управління та навчальними закладами. Ще Гегель стверджував, шо найкраще виховання може одержати той народ, який має "найкращу організацію".
Становлення освіти на нових, демократичних засадах в першу чергу актуалізує питання створення ефективної системи управління цією галуззю.
До соціопатій (від скороченого "соціальні патології"), які найбільше послаблюють творчу ініціативність особистості, ми відносимо:
1) феномен "вивченої соціальної безпорадності" - нездатність приймати на себе відповідальність не тільки за долю суспільства, а й за власне життя;
2) амбівалентність свідомості, яка означає полярні емоції по відношенню до одного об'єкта, взаємозаперечливі ідеї, постійне коливання між двома протилежними рішеннями;
3) деактуалізацію суспільних цінностей;
4) депрофесіоналізацію;
5) централізоване спілкування, коли його учасники незацікавлені в діалозі, переважно спілкуючись за схемою: "знизу догори - накази, назад - звіти";
6) "розмивання статусно-престижних критеріїв" взаємодії;
7) конфронтаційну стратегію самореалізації, згідно з якою будь-який творчий процес можливий тільки в умовах боротьби не лише проти об'єктивних умов та інших людей, а й за виконання планів, врожай тощо (на відміну від більш прийнятної коеволюційної стратегії);
8) соціальну нетерпимість (успіхи іншого сприймаються не як стимул для самовдосконалення, а як доказ його кримінальних вчинків).
Література
Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення// Віче.-2002.-№3.
Азарова Ольга /Газ.Управління освітою.-№24.- 2003.-С.9.
Айер А.Д. Язык, истина и логика/Аналитическая философия.Избранные тексты.- М.,1993.-С.50-56.
Акофф Р. Планирование будущего корпорации.- М.:Прогресс,1985.-327с.
Алексеева В.Г.Молодой рабочий.-М.:1983.-С.17.
Альтшулер Д.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей:от озарения к технологии.(Теория и практика решения изобретательских задач).- Кишенев: Карта Молдовеняске,1989.-381с.
Ананьев Б.Г.Человек как предмет познания.-Л.:Изд-во ЛГУ,1968.-338с.
Андрущенко В.П. Модернізація освіти: політика і практика//Педагогіка і психологія.-№ 3.-2002.-С.12.
Андрущенко В.П.Етнонаціональний фактор освіти//Етнокультурні аспекти українського державотворення:історія і сучасність.-Мелітополь,2001.-С.2-8.
АндрущенкоВ.П.,Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія.-К.: Генеза,1996.-368с.
Анисимов С.Ф. Духовные ценности: призводство и потребление. М.: 1988.
Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые. - М.: Мысль, 1970. - 181с.
Анисимов С.Ф.Теория ценностей в отечественной философии ХХ века. Весник Моск. ун.-та, 1994.- серия 7.- №4. -С. 40.
Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. - К.: Твім інтер, 2003.- 391с.
Архангельский Л.М. Моральные ценности: сущность и реализация// Современная цивилизация и моральные ценности. - М., 1982 - С.4.
Аспект самообразования личности школьника, методические рекомендации в помощь классным руководителям, учителям и студентам педагогических вузов. - Запорожье - 1991. - 46с.
Асташова Н.А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей.-М.: Московский псих.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО"МОДЕК", 2000.-272с.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций.- М.: Юрид. лит., 1997.- 400с.
Афанасьев В.Г., Урсул А.Д. Эффективность социального управления: системно-деятельностный подход// Информация и управление. Философско-методологические аспекты / Отв. ред. Антипенко А.Г., Кремянский В.И. - М.: Наука, 1985.-284с.
Бадюл Світлана. Професійно-педагогічні цінності як психолого-педагогічна основа процесу становлення майбутнього вчителя початкових класів // Рідна школа. - 2002.- №6.- С.14-15.
Бакуменко В. Методологічна база державно-управлінських рішень// Вісник УАДУ. -2000. - №1.- С. 5-19.
Балл Г.О. Особистісна свобода і гуманізація освіти// Практична психологія та соціальна робота - 2001. - №1. - С.3.
Loading...

 
 

Цікаве