WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ціннісна свідомість управління освітою суспільства сталого розвитку - Реферат

Ціннісна свідомість управління освітою суспільства сталого розвитку - Реферат


Реферат на тему
Ціннісна свідомість управління освітою суспільства сталого розвитку
Якось одного разу на шляху із Корінфу до Афін Діоген зустрів свого знайомого, від якого втік раб. Бідкаючись на виявлену невдячність, знайомий говорив, що рабу тому він нічого поганого не зробив, навпаки, той "сидів, ледащо такий, вдома, їв та пив і не мав ніяких обов'язків, окрім того, що супроводжувати мене".
"І ти вважаєш, - сказав Діоген, - що справедливо вчинив із ним, годуючи його, ледаря та неуча? Ти ж ще більше псував його; адже лінощі та байдики понад усе гублять людей нерозумних.
Він абсолютно вірно вирішив, що ти його псуєш; і добре зробив, що втік, очевидно, щоб взятися за роботу, а не зіпсуватися нарешті, байдикуючи".
Теорія цінностей переживає своє відродження у зв'язку із новими соціальними, науково-технічними та професійними реаліями дійсності. Аксіологічні підходи та способи їх здійснення через освітні системи знаходяться у центрі уваги розвинутих країн світу і відносяться до числа пріоритетних напрямків на початку XXI століття.
М.С. Розов відстоює думку, що "ціннісна свідомість - максимально широка, плюралістична у сферах релігійних, ідеологічних, соціальних, культурних, економічних, національних та ін. твердо стоїть на сторожі загальнозначущих цінностей - вітальних і громадянських прав людини, а також всіх необхідних умов (політико-правових, екологічних, соціально-економічних) для забезпечення цими правами сучасного та всіх майбутніх поколінь людей. Це дає нам право вести мову про ціннісну свідомість як глобальну етику нової історичної епохи. Саме на цінності повинна спиратися сучасна освіта - міст, який переведе людей у нову епоху".
Сучасні філософи освіти (М.І. Михальченко, В.Г. Кремень, О.М. Коршунов), говорячи про "цінності", уточнюють: "цінність - це не будь-яке значення, а лише те, що відіграє позитивну роль у розвитку суспільства: вона, в решті-решт, пов'язана з соціальним прогресом".
Ці зміни безперервні, постійні та стрімкі. На думку В.Ільїна, оновлення соціального середовища протікає за законами акселерації.
Відбувається накопичення аксіологічного потенціалу, який визначається системою ціннісних орієнтацій особистості, спрямованих у майбутнє, пов'язаних з її власними зусиллями, з власною активністю, з розумом.
Для українського суспільства в період трансформації характерна аномія - такий стан соціальної системи, в якому чітко виявляється "слабкий консенсус, брак віри в цінності або цілі, а також втрата ефективності нормативних і моральних рамок, що регулюють як колективне, так і індивідуальне життя". Аномія ускладнює досягнення провідної мети трансформаційного суспільства, яка полягає в новому самовизначенні за рахунок пропонування й обґрунтування шляхів прогресивного розвитку.
Держава, як суб'єкт загальнонаціонального управління, має такі основні цілі: забезпечення стабільного розвитку економіки країни, створення ефективного механізму функціонування та справедливого розподілу.
Місія держави у сфері освіти також визначається зазначеними цілями, наповнюючи їх специфічним змістом.
Ще наприкінці ХІХ століття існувала думка, що "Не можна терпіти, щоб держава або de jure, або de facto мала цілковитий контроль над освітою народу. Мати такий контроль і реально здійснювати його - означає бути деспотом. Хоч уряд…може і в багатьох випадках повинен засновувати школи та коледжі, він не повинен ні змушувати когось іти вчитися до них, ні вабити обіцянками, але й повноваження індивідів засновувати свої конкурентні навчальні заклади жодною мірою не має залежати від схвалення уряду. Було б цілком виправданим, якби держава вимагала від усіх людей володіння певним обсягом знань, та аж ніяк не можна виправдати, коли вона приписує їм, як і від кого вони мають дістати, ці знання".
Держава все більш розглядається як орган простого адміністрування і все менше - як орган управління (Зигмунд Бенмен, Мартін Олброу). Все більше "вільних" людей виступає за послаблення ролі держави. Французький соціолог Ж. Варо проголосив лозунг: "Менше держави - означає "більше права".
У цілому, держава починає сприйматися швидше як "помічник", "регулятор", "портнер", "каталізатор", ніж як прямий постачальник зростання або соціальних послуг.
Ми є свідками потужної тенденції в контексті загальної еволюції цивілізації, яка повертається до гуманістичних пріоритетів та людських цінностей. Як підкреслюють вчені, ХХІ століття має стати унікальним з погляду практичної реалізації людських цінностей. Воно буде століттям сталого людського розвитку цивілізованих країн і прагнення країн, що розвиваються, наблизитися до цього ідеалу .
Виникають нові проблеми, деякі з них набирають кризового характеру. Проблема, за визначенням, є розрив між необхідним (нормативним) та існуючим положенням речей. Під кризою ми розуміємо комплекс проблем, що загострюють одна одну і які з тих чи інших причин не вирішуються.
У найбільш загальних рисах криза сучасної цивілізації полягає в тому, що науковий раціоналізм, технічний прогрес та економічний лібералізм, що викликали нові економічні, екологічні, соціокультурні та соціально-політичні процеси, є нездатними "справитися" з ними, тобто ввести ці процеси в русло безпечного, гармонійного, "дружнього людині" розвитку. Уявлення про безпеку, гармонію та дружність залишається розпливчастим, поки воно не ґрунтується на чітких нормативних критеріях. Ми вже володіємо такими критеріями у вигляді принципів ціннісної свідомості та сталого розвитку, системи загальнозначущих цінностей. З цих позицій можна раціонально і обґрунтовано будувати напрямки виходу з кризи на шляху до сталого розвитку.
Сталий розвиток - основне завдання держави. Концепція сталого розвитку була проголошена в 1987 році у доповіді Світової Комісії з навколишнього середовища і розвитку: сталий розвиток - це процес змін, в якому використання ресурсів, управління інвестиціями, орієнтація на технологічний розвиток та інституційні зміни знаходяться в гармонії та підвищують сучасний і майбутній потенціал для задоволення людських потреб і бажань.
Документ під назвою "Порядок денний на XXI століття", прийнятий у 1992 році в Ріо-де-Жанейро, ставить для всіх країн світу головну мету на майбутнє - просування шляхом сталого розвитку суспільства, за якого задовольняються потреби сучасності без загрози майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.
Сталий розвиток - це набагато ширший процес, ніж процес економічного зростання, він охоплює найважливіші сфери людського суспільства. Сталий розвиток розглядається в єдності трьох складових: економічного, соціального й екологічного розвитку.
Сталий розвиток не є фіксованим станом гармонійного розвитку, це скоріше процес змін, згідно з якими використання природних ресурсів, напрямки руху капіталів, орієнтація технологічного розвитку та інституційні перетворення на планеті мають здійснюватися у відповідності як із майбутніми, так і з сучасними потребами. ..
Основніпринципи сталого розвитку:
- принцип "задоволення потреб" - найбільшу увагу слід приділяти задоволенню потреб найбідніших країн світу;
- принцип "встановлення обмежень" - на стан технології та на розвиток людства мають накладатися обмеження
Loading...

 
 

Цікаве