WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Моральне наповнення педагогічної аксіології - Реферат

Моральне наповнення педагогічної аксіології - Реферат


Реферат на тему
Моральне наповнення педагогічної аксіології
Очевидно, що в системі духовних орієнтирів вчителя центральне місце займають моральні цінності. Вони включають у собі внутрішній імпульс духовної мотивації педагога і виявляються у стосунках вчителя з оточуючими людьми. Ці цінності екстравертні і базуються на емоційній свідомості.
В.О. Сухомлинський писав: "Моральні цінності, які розкриваються перед юними серцями в яскравих образах, захоплюють думку і хвилюють душу, пробуджують прагнення до морального ідеалу. У цьому прагненні - шлях особистості від моральних понять до моральних переконань. Життя переконань, протиборства ідей, яке виховує особистість, полягає в тому, що добро, честь, справедливість приносять дитині особисту радість, а зло, безчестя, несправедливість, прикрість, тривогу, навіть особисте горе. Знання, розуміння суті моральних цінностей є "фундаментом", основою вироблення ідейних переконань".
Добро, шляхетність, справедливість, згуртованість, безкорисливість, альтруїзм - це лише деякі складові системи моральних цінностей вчителя. У педагогічній діяльності ці цінності тією чи іншою мірою сприяють створенню духовної культури на міжособистісному та індивідуально-колективному рівнях. У залежності від способу ставлення до іншої людини (колективу) і домінування езопівського, групоцентричного, просоціального, або гуманістичного підходу ми можемо визначити відсутність або наявність моральних цінностей у педагогічному процесі. Відразу ж треба відзначити, що тільки у випадку гуманістичного підходу стає реальною самоцінність особистості, розвиток її моральних орієнтирів.
Найвищою моральною цінністю соціально-культурного рівня є гуманізм як пріоритетний ціннісний вектор, що визначає сутність педагогічної діяльності. Гуманізм визначає людяну спрямованість будь-якого акту самовияву в межах знову ж таки людяної орієнтації всієї "життєвої програми" особистості.
Моральні потреби - це потреби спілкування з іншими людьми, за встановленими (прийнятими) правилами поведінки. Мораль завжди носить соціально-груповий характер: мораль сім'ї, мораль соціальної групи, класова мораль. Мораль наказується особистості ззовні у формі певних норм та правил. Оцінка моральної поведінки виходить із соціального оточення. Ф. Ніцше в основі моральності людини особливу роль відводив її здатності до рефлексії: "Яка людина найбільш моральна? По-перше, та, що найчастіше дотримується закону. По-друге, та, що дотримується закону в найтяжчих умовах. Найбільш моральним є той, хто більше всього приносить у жертву звичаю. Звичай, традиція вимагає, щоб окрема особистість принесла себе в жертву - така мораль звичаїв". М. Фулан вказував: "…важливою є моральна мета окремого вчителя. Віднайдіть хорошого вчителя і ви знайдете моральну мету".
Моральний стан можна назвати потаємною зброєю суспільства. Секрет її не лише в тому, що вона невидима та невловима. Це наймогутніша зброя, яка відома людині! А високо морального стану не може бути там, де немає впевненості у своїх силах. Моральна стійкість - природний ворог страху. Найважливішим джерелом високого морального стану є впевненість та оптимізм. Бентам Ієремія зауважив, що мораль у самому загальному розумінні - це вчення про мистецтво направляти дії людей таким чином, аби виробляти найбільшу суму щастя.
Моральність - це міжлюдські стосунки, що базуються на емоційній основі, компонентами якої виступають почуття сорому, милосердя та благоговіння. Моральність протистоїть індивідуалістським, анархічним прагненням людини
До числа моральних цінностей треба відносити абсолютно всі явище моралі, без будь-якого виключення. Це вся мораль, взята з певної сторони, під специфічним кутом зору.
Моральність, за Ф. Ніцше, - не що інше (або не більше) як підпорядкування звичаям, хоч би якими вони не були. У тих випадках, де традиція не вказується, моралі. Вільна людина - аморальна, тому що у всьому вона хоче залежати від себе, а не від традицій.
Шпенглер відстоював думку, що загальнолюдської моралі не існує, а існує стільки ж моралей, скільки і культур. У світі існує стільки ж моралей, скільки і людей.
Л. Божович, аналізуючи моральність поведінки людини, пов'язує її з фіксованими установками особистості: Досвід показує, що моральна поведінка не завжди здійснюється на свідомому рівні. Часто людина діє під впливом безпосереднього морального збудження і навіть всупереч свідомо прийнятому рішенню. Є люди, які вчиняють морально, не думаючи при цьому ні про моральні норми, ні про моральні правила і не приймаючи ніякого спеціального рішення. Такі люди, будучи поставленими за певних обставин перед необхідністю аморального вчинку і навіть прийнявши відповідне рішення, інколи не можуть подолати безпосередньо виникаючий у них моральний опір. Аналіз такої поведінки показує, що вона мотивується або моральними почуттями, які сформувалися поза свідомістю дитини, безпосередньо в практиці її спілкування з іншими людьми, або мотивами, які раніше були опосередковані свідомістю, а потім, уже на підставі практики поведінки, набули безпосереднього характеру.
Мораль засобами формування уяви про щастя, добро, зло надає людям орієнтир серед явищ соціальної дійсності, здійснює вплив на вибір індивідуальних проектів життєдіяльності. У моральних цінностях фіксується світоглядна сторона моралі. До речі, існує три базових канали впливу на внутрішню установку людей, на їх моральність:
1) засоби масової інформації (включаючи пропаганду і масову культуру);
2) масові релігійні, суспільні, політичні рухи й організації;
3) системи освіти.
Моральність, моральні цінності педагога обумовлюють його ставлення до іншої людини (інших людей) у гуманістичному руслі. Тому, визнаючи апріорно змістом життя педагога і змістом його професійної діяльності іншу людину і "культивування" цієї людини як особистості, логічно припускати, насамперед, моральний спосіб його моральної і професійної поведінки. Вимога моральної геніальності зумовлена центральним станом людини (педагога, учня) в педагогічній діяльності. А геніальність моральної парадигми в освіті виражається простою формулою: ставитися до іншого так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе. У реальній практиці педагогічної взаємодії це виливається в людяну спрямованість будь-якої дії вчителя, внутрішнім мотивом чого виступає совість.
У США на початку ХХ століття до вчителя (особливо жінок-вчителів) пред'являлися надзвичайно жорсткі вимоги. Наприклад, такі вимоги контракту:
1. Не заключати шлюб.Укладений контракт вважається недійсним і анулюється, як тільки вчителька вступить до шлюбу.
2. Не прогулюватися магазинами.
3. Не курити. Укладений контракт вважається недійсним і анулюється, як тільки вчителька буде помічена з цигаркою.
4. Не вживати вино, віскі, пиво. Укладений контракт вважається недійсним і анулюється, як тільки вчителька буде помічена за вживанням спиртних напоїв.
5. Не робити прогулянок екіпажем чи автомобілем з будь-якимчоловіком, крім брата чи батька.
6. Не одягатися у яскраві тона.
7. Не фарбувати волосся.
8. Не носити одяг коротший, ніж на два дюйми над щиколотками.
9. Носити не менше двох спідниць.
10. Не користуватися пудрою, тушами і не фарбувати губи.
У професії вчителя повинні поєднатися свобода дій з осмисленням особистої і професійної відповідальності. У педагога повинно бути розвинуте почуття власної гідності і вираженої самооцінки, що дозволить йому планувати і здійснювати свою діяльність у діапазоні реальних можливостей особистісного і технологічного характеру. Це означає, що він може і певною мірою зобов'язаний уміти приймати професійно важливі рішення на рівні стратегії і тактики, тобто бути незалежним у моделюванні власного педагогічного кредо (єдине обмеження - заповідь "не нашкодь!") і у виборі методів, прийомів, засобів, форм реалізації професійних завдань.
Безперечно, учитель повинен мати своєрідну самозаконність, у якій
Loading...

 
 

Цікаве