WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ціннісний зміст педагогічних комунікацій - Реферат

Ціннісний зміст педагогічних комунікацій - Реферат

суб'єктом себе з іншим суб'єктом, соціальною групою, етносом, державою, а також включення до свого внутрішнього світу й прийняття як власних їхніх норм, цінностей, взірців поведінки.
Емпатія - здатність до розуміння емоційного стану іншої людини у формі співпереживання, співчуття;емоційний відгук до проблем іншої людини. Американський психолог К. Роджерс так характеризує цю особливість: "Бути в стані емпатії означає сприймати внутрішній світ іншого точно, зі збереженням емоційних та смислових відтінків. Нібито стаєш цим іншим, але без відчуття "нібито".
Рефлексія - це знання того, як партнер по спілкуванню розуміє те, що говорить.
Розглядаючи особливості педагогічного спілкування, необхідно відзначити ще одну його найважливішу особливість - можливість протікання в різних стилях, які пропонуються, насамперед, педагогом.
У залежності від особливостей ставлення педагога до учнів, виділяються три стилі управління спілкуванням: демократичний, авторитарний і ліберальний. Відповідно до емоційної домінанти в реальному акті педагогічного спілкування, воно може диференціюватися на ряд специфічних стилів: спілкування як дружнє розташування, спілкування - дистанція, спілкування - залякування, спілкування - загравання та ін. (В.А. Кан-Калік).
Важливими видаються специфічні ролі у спілкуванні, які вчитель може займати в ході взаємодії. Можна визначити такі комунікативні позиції вчителя, як: тиск на партнера, співробітництво в спілкуванні, пристосування до співрозмовника. Спілкування вчителя з учнями може відбуватися як "відкритий" або "закритий" процес, що також визначається позицією вчителя. Під час "відкритій позиції" педагог, демонструючи особистий досвід, будує свої стосунки з вихованцями на довірі і повазі їх як гідних партнерів у спілкуванні. "Закритій позиції" властиве навмисне ігнорування педагогом будь-яких проявів теплих стосунків, використання байдужої, підкреслено відстороненої манери поведінки, досить часто в популярній літературі окремі комунікативні ролі отримують умовну назву: "Монблан" (учитель навмисно піднімається над учнями); "Китайська стіна" (спеціально "споруджує" і "охороняє" бар'єр між собою і вихованцями); "Локатор" (вибірково реагує на учнів); "Робот" (діє за програмою, без огляду на динаміку змісту і форми спілкування).
З погляду засобів, які виконують основне комунікативне навантаження, педагогічне спілкування розглядається як вербальне (головним засобом є слово, мова) і невербальне (здійснюється переважно через міміку, жести, пантоміміку і т.і.).
Виступаючи, з одного боку, як особливий вид творчості і творення людських стосунків, з іншого боку - як засіб управління процесом взаємодії вчителя та учнів, спілкування відображає реальний рівень професійної культури педагога. Однак використовувати педагогічне спілкування як показник рівня розвитку педагогічної культури слід обережно, щоб не допустити плутанини стосовно його форми і змісту. Тому необхідна комплексна оцінка спілкування з урахуванням гуманістичної позиції вчителя, умілого використання ним комунікативних засобів і результатів взаємодії з погляду ідеальної цілі - прийняття партнерами один одного як безумовної цінності.
Головний механізм спілкування - діалог, який сприяє пошуку смислу і значення тієї або іншої духовної цінності. Однак, безсумнівно, що й у спілкуванні цінності не насаджуються як категоричні судження. Суб'єкт пропонує свої духовні орієнтири, говорить про власні почуття, відчуття, позиції і тим самим відкриває шлях співучасникові діалогу до важливих для нього прагнень та ідеалів.
Спілкування може здійснюватися із партнерами, із власним "Я", з уявними партнерами (у творах мистецтва). Кожен з цих діалогів має свій ціннісний потенціал і повинен використовуватися для засвоєння накопичених людством духовних досягнень.
Серед педагогічних технологій, найбільш спрямованих на розвиток ціннісних орієнтацій, виділяються такі, що, по-перше, є особистісно-орієнтованими, по-друге, мають діалогічне підґрунтя, по-третє, рефлексивні і по-четверте, створюють імітаційний простір.
До такого роду технологій, зокрема, відноситься діалог. Діалог - спосіб пізнання себе і навколишньої дійсності в умовах суб'єктно-смислового спілкування. Саме діалогу притаманний пошук змісту цінностей, в основі якого - багатогранна палітра переживань. У рамках цієї технології передається різноманітна інформація як за перебігом розмови, так і про співрозмовників, їх внутрішній світ, рівні комунікативної і діалогової культури. У діалозі особистість транслює себе, свою унікальність і самобутність за умови адекватної самооцінки, здатності до повноцінної самореалізації, уміння визначати зміст явищ і предметів, бути критичним і т.п.
Можна виділити декілька типів діалогу, які дозволяють презентувати цінності і створюють основу для глибокого їх розгляду. Наприклад, духовний діалог, для нього властиве глибоке розуміння сутності проблеми, високий рівень культури діалогічної взаємодії.
Можливий смислотворчий діалог, який активно включає учасників у пошук смислів, у процес визначення системи індивідуальних ціннісних орієнтацій. Має велике значення рефлексивний діалог, який дозволяє оцінити власний потенціал і визначити лінії зворотного зв'язку в системі "учасники - ведучий".
Важливе значення має мотиваційний діалог, який позначає інтерес до проблеми і до самої діалогової технології.
Для учасників суб'єктно-смислового спілкування може стати привабливим діалог самореалізації, призначення якого, насамперед, у самоствердженні особистості, повноцінній самопрезентації і самовираженні.
До характерних рис діалогу відносяться:
1) об'єктивна проблемність;
2) суб'єктивно пережита ситуація пошуку змісту;
3) ставлення між учасниками діалогу;
4) особливе ставлення до іншого, децентрація;
5) незавершеність результату, який стимулює розумову активність і т.д.
У цьому випадку можна визначити наступні рівні узгодження цілей гуманістичної парадигми, в основі якої є діалог суб'єктів взаємодії: рівень "керівник навчального закладу" - "відділ освіти"; рівень адміністрації - цілі узгоджуються на рівні адміністрації; рівень "навчальний заклад - батьки"; рівень неформальних (референтних) груп спілкування; рівень методичних об'єднань; рівень творчих груп; рівень "дорослі - учні"; рівень інноваційного розвитку.
Сюжетно-пізнавальний етап діалогу створює "простір" спілкування, актуалізує необхідні знання, мотивує діяльність учасників, дає можливість виразити себе в запропонованій або обраній ролі. Чуттєво-аналітичний етап пов'язаний зі спробою глибокого пізнання істини, світу людини як системи цінностей. У цьому розкривається потенціал
Loading...

 
 

Цікаве