WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ціннісний зміст педагогічних комунікацій - Реферат

Ціннісний зміст педагогічних комунікацій - Реферат


Реферат на тему
Ціннісний зміст педагогічних комунікацій
Великим потенціалом ціннісного педагогічного впливу володіють діалогові технології, оскільки вони, припускають особливе дидактико-комунікативне середовище, на фоні якого здійснюється суб'єктно-смислове спілкування, рефлексія, самореалізація особистості. Факторами здійснення діалогу є персоналізм (особистісна спрямованість) і цілісність (гармонія думки, почуття та вчинку).
Філософ Міро Кесада назвав найбільшим недоліком сучасного людства невміння слухати і розуміти "не своє", терпимо ставитися до чужого і, навпаки, вміння з дивовижною наполегливістю перетворювати чуже у вороже.
Психотерапевт В.Л. Леві згоден з тим, що бажаючих змінити ближнього рівно стільки, скільки небажаючих змінити себе. Нездатних до спілкування стільки ж.
У К.Д. Ушинського є вислів: "…залишається тільки дивуватися кількості дітей, яким удалося успішно протистояти прагненню педагогів спотворити їх за власним образом та подобою".
Слова "зрозумійте мене" - від риторичного оклику до крику душі, породженого розпачем, - виражають одну із найгостріших людських потреб: бути зрозумілим, прийнятим, визнаним.
Дослідження В. Лівенцової констатує низький та стихійний рівень формування культури професійного спілкування у студентів ВНЗ. Рефлексивно - творчий рівень культури професійного спілкування властивий для 25,6% студентів, репродуктивний - для 44,2%, емпірично-інтуїтивний - для 30,2%. Більш детально розкриємо зміст цих рівнів:
1. Рефлексивно-творчий рівень культури характеризується сформованістю в майбутніх учителів адекватно усвідомлюваної ієрархічної структури ціннісних орієнтацій, де домінантою виступає орієнтація на ефективність професійної діяльності у комплексі з орієнтацією на формування сприятливих міжособистісних стосунків і позитивного психологічного мікроклімату.
2. Репродуктивний рівень забезпечує усвідомлення студентами структури ціннісних орієнтацій, які визначають спрямованість їх спілкування у професійній діяльності. Проте, ці орієнтації часто характеризуються однобічністю й внутрішньою суперечливістю: орієнтація на ефективність спільної діяльності одночасно з недооцінкою важливості формування сприятливих міжособистісних стосунків у колективі, або ж надмірно вираже-на орієнтація на себе.
3. Емпірично-інтуїтивний рівень характеризується поверховими уявленнями студентів про складові елементи культури професійного спілкування, нерозвиненістю перцептивних, інтерактивних умінь. Це призводить до упередженості й суб'єктивізму у сприйманні та оцінюванні особистості співрозмовника, невміння слухати та інтерпретувати його невербальну поведінку.
Відомо декілька типів діалогів: духовний, смислотворчий, рефлексивний, самореалізуючий.
У посібнику "Вихователю про психологію та психогігієну спілкування" О.Б. Добрович аналізує сім рівнів спілкування: примітивний, маніпулятивний, стандартизований, конвенціональний, ігровий, діловий та духовний.
Педагогічне спілкування в рамках аксіологічного підходу розуміється як процес взаємодії вчителя та учнів, ідеальною метою якого виступає прийняття одним одного як безумовної цінності (І. Бех), а прагматичними завданнями - обмін інформацією, почуттями, діями, зразками поведінки на основі взаємного інтересу і щирого налаштування учасників. Таким чином, педагогічне спілкування можна розглядати як фактор оптимізації педагогічного процесу, який дозволяє учителеві якісно вирішувати професійні завдання.
С.Г. Вершловський пише, що для педагога, якому важливе ставлення до учня як до вищої цінності, необхідна "…здатність визнавати за кожним з них право бути самим собою, розвивати свої здібності, висловлювати свої думки, мати свої судження: приймати участь у вирішенні питань стосовно їх життя, характерна здатність до співпереживання, співчуття".
М. Красовицький змальовує поведінку учнів шкіл США: "…самоуправління, участі школярів в організації свого життя фактично не існує. Їх одяг не відрізняється від домашнього, навіть від пляжного. По кутках обіймаються... Коли хтось на уроці порушує порядок, чи виникає конфлікт, вчитель викликає працівників спеціальної служби безпеки". Тож, зрозуміло, що і форми спілкування там "особливі".
Маючи, як і спілкування взагалі, процесуальний характер, педагогічне спілкування має ряд послідовно здійснюваних етапів. За К.С. Станіславським, у ньому досить чітко виділяється п'ять етапів, які дозволяють детально розробити комунікативну систему:
1) орієнтування в навколишніх умовах;
2) привертання до себе уваги за допомогою різноманітних засобів;
3) "зондування душі об'єкта" і підготовка партнера до спілкування, вибір оптимального моменту для початку спілкування;
4) передача інформації за допомогою очей, голосу, інтонації та інших виразних засобів і стимулювання точного сприйняття трансльованого;
5) реакція об'єкта та обмін інтелектуальною, емоційною і вольовою інформацією.
Серед відомих комунікаційних систем виділяємо основні:
"людина - людина" (зміна характеру взаємодії поколінь у засвоєнні досвіду, гуманізації відносин у соціумі);
"людина - інформація" (формування нових способів інформаційного обміну, іншого характеру ментальних структур…);
"людина - світ" (посилення креативних характеристик в мисленні, поведінці, стоосунках людей; розуміння глобальних проблем, які об'єднують людство).
Ефективна реалізація зазначених етапів залежить від рівня сформованості у вчителя цілого ряду специфічних умінь спілкування, головними з яких є такі:
1) уміння "бачити і чути" учня (бути уважним до поведінки, слів, жестів, зовнішнього вигляду);
2) уміння розуміти його ("читати" його думки і почуття);
3) уміння поводитися (семантично і стилістично грамотно будувати висловлювання, використовувати невербальні засоби спілкування).
Слід відзначити, що педагогічне спілкування передбачає також уміння моделювати майбутню взаємодію та уміння виконувати оперативний аналіз уже здійсненого акта взаємодії.
З точки зору аксіології парадокс ситуації ще й у тому, що інформація, будучи комунікативною надцінністю перестає бути культурною цінністю, оскільки презумпція новизни нівелює культурну установку на неповторність і нетиражованість справжньої культурної цінності".
Механізми пізнання іншої людини у процесі спілкування здатні не тільки демонструвати ціннісну палітру її особистості, а й впливати на розвиток аксіосфери суб'єкта взаємодії. Наведемо такі механізми пізнання:
Ідентифікація - спосіб розуміння людини через уподібнення себе їй, спроба поставити себе на її місце. В. Огнев'юк трактує ідентифікацію як неусвідомлене емоційно-когнітивне ототожнення
Loading...

 
 

Цікаве