WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Нормативно-рольовий зміст педагогічної деонтології - Реферат

Нормативно-рольовий зміст педагогічної деонтології - Реферат


Реферат на тему
Нормативно-рольовий зміст педагогічної деонтології
У системі духовних характеристик особистості центральне місце посідає світовідношення як індивідуалізований прояв властивостей, її ставлення до життя як цінності, до світу природи і світу людей. Світовідношення слід розглядати як внутрішній простір буття екзистенціалів, смисложиттєву цінність та вимір духовного світу особистості. Світовідношення містить у собі не тільки усвідомлену оцінку буття, але й інтуїтивні форми його пізнання. Світовідношення органічно пов'язане та взаємообумовлене світоглядом особистості (М. Бердяєв, М. Хайдеггер, І. Александров, В. Андрущенко, М. Михальченко, М. Боришевський, І. Бех, О. Семашко).
Педагогічна деонтологія (від грецьк. deontos - належне і logos - навчання, термін "деонтологія" увів англійський філософ ХІХ ст. І. Бентам), наука про професійну етику вчителя та важливий компонент аксіологічної парадигми. Педагогічна деонтологія розробляє правила і норми поведінки педагога у сфері його професійної діяльності.
У дослідженні Л. Хорунжої за впровадження дисципліни "Педагогічна деонтологія" до навчального плану педагогічних університетів висловилися 75% студентів.
Студенти усвідомлюють інформацію про те, що педагогічна деонтологія - наука про професійну поведінку педагога, про професійну мораль, яка включає норми, принципи і правила поведінки, оцінки моральності вчителя. Вона орієнтована на домінантність особистості як суб'єкта й об'єкта освітньої сфери. Крім цього специфіка педагогічної деонтології виявляється в усвідомленні моральної відповідальності за розвиток і повноцінну реалізацію здібностей учнів. Слід зазначити, що норми професійної поведінки виробляються самими людьми за певних соціокультурних умов, на основі їх уяви про належне, цінне, можливе, припустиме, бажане, те що засуджується і т.п.
Основною одиницею функціонування педагогічної деонтології є норма. Норма - це зразок, визначений тип поведінки, встановлений порядок взаємодії, який спонукає педагога як до самообмеження, так і до активної дії одночасно. Зрозуміло, що норма може бути і цінністю, оскільки cформульовані правила професійної поведінки виступають як ідеальні.
Професійні норми, як правило, - це історично сформовані стереотипи поведінки педагога, обов'язкові для виконання. Разом з тим існують норми, зафіксовані в нормативних документах таких, як закон, статут, інструкція, положення і т.д., зумовлені та культивовані державою. Авторська, індивідуальна чи колективна нормотворчість педагогів у конкретному соціокультурному середовищі передається через традиції, звичаї, уявлення. Система норм дозволяє більш повно та адекватно сприймати педагогічну дійсність, визначати стратегію і тактику професійної діяльності, створювати позитивний емоційний фон освіти.
Відмінною рисою педагогічної професії виступає креативність вчителя, розвиток якої передбачає, з одного боку, наявність об'єктивних (соціальних, матеріальних, особистісних) передумов, умов для творчості, а з іншого- розвиток комплексу ключових здібностей до творчої самореалізації особистості.
В американців є дуже слушне поняття ("self made man"), "селфмейдмен" - людина, яка зробила саму себе. Так називають людей, які завдяки своїм зусиллям досягли значних успіхів. Кожен педагог, певною мірою,- селфмейдмен. Адже кожен із нас планує, направляє свою діяльність та життя, "будує себе". Наша біда в тому, що в більшості випадків ми не знаємо, чого бажаємо досягти та як це зробити.
Леона Еванс та Керол Кіфер згадують повчальну притчу. Одного чоловіка було засуджено на двадцять років до в'язниці та поміщено у вежу старого замку. Двічі в день впродовж двадцяти років до нього в камеру приходив охоронець. Він відчиняв двері та давав в'язню їжу. Потім охоронець забирав тацю, зачиняв двері та залишав його наодинці. Нарешті, двадцять років ув'язнення закінчилися. В'язень жадав отримати довгоочікувану волю. Наступного ранку, як звичайно, до камери зайшов охоронець. В'язень вже стояв біля дверей в нетерплячому очікуванні. "Швидше ж,- сказав він,- відімкни двері. Я так хочу вийти на волю!".
Той подивився на нього та й сказав: "Відкрий двері сам - вони ніколи не були замкнені".
Г.М. Несен відстоює думку, що важливого аксіологічного значення для особистості набувають питання життєвого вибору, життєвої стратегії, сенсу життя. Людське життя під кутом зору суб'єктивних, активно-творчих його засад виступає як проблема творчого життя особистості, її духовного світу, світогляду, мети та сенсу життя.
Відомо, що творчий учитель - це професіонал, здатний створювати в ході педагогічного процесу якісно нові матеріальні і духовні цінності. Він уміло поєднує у своїй діяльності стереотипне, що додає процесові стійкості, стабільності, керованості, інваріантності, з інноваційним, що продукує варіативність, волю, мінливість. Для творчого вчителя характерне глибоке осмислення освітнього процесу, адже це фундамент творчої діяльності. Педагог повинен мати уяву про ті вимоги, які пред'являє сучасне суспільство до випускника освітньої установи (модель випускника школи).
Емоційне ставлення вчителя до професійної діяльності в цілому є суттєвою характеристикою педагогічної майстерності. Емоційні стосунки на рівні емпатії виражаються в співпереживанні до інших людей, розумінні їх емоційного стану, відчуття духовного світу. Очевидно, що емпатія дозволяє педагогові вибудувати професійну діяльність з урахуванням емоційних особливостей учнів, їх інтелектуальних процесів і очікуваних реакцій учнів у конкретній ситуації уроку.
У результаті задіяності в емоційні стосунки у вчителя, як правило, виникає атракція - привабливість, прихильність до учнів, що виявляється в різноманітній гамі почуттів - від ворожості до любові. Таким чином, відбувається формування установки на іншу людину, ціннісної орієнтації "особистість".
Емоційне ставлення наповнює різноманітним змістом комунікативну діяльність вчителя. У залежності від того, які емоції в більшій мірі випробовує педагог, можна говорити про комфортну (або дискомфортну) психологічну атмосферу педагогічного процесу. Сприйняття спілкування також пронизане емоційними складовими, які дозволяють "зафарбувати" педагогічну взаємодію у відповідні тони, тим самим регулювати його інтенсивність, глибину, тривалість. Емоції виступають визначальним фактором за умов вибору засобів і способів спілкування.
А. Тоффлер так писав про новітні форми спілкування: "Ми живемо у світі бліп-культури. Замість довгих "ниток" взаємопов'язаних ідей, - "бліпи" інформації: оголошення, команди, фрагменти новин, неузгоджені із схемами. Нові образи та уявлення не підлягають класифікації - відчасти тому, що мають дивну, мінливу, незв'язну форму."
Емоційне ставлення, закладене у виразних жестах, рухах, ході, міміці, має сигнальний і соціальний характер, вибудовує систему взаємодій з іншими людьми, ставлення до моральних, художніх та інших цінностей. Цей процес невербального виявупочуттів може бути охарактеризований як емоційна експресивність вчителя, тобто здатність виразно відображати емоційний стан, що сигналізує про афективну сферу особистості педагога.
Бажання стабілізувати
Loading...

 
 

Цікаве