WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Принципи педагогічної аксіології - Реферат

Принципи педагогічної аксіології - Реферат

запереченні: незвідність, невизначеність, невимовність. Суть цих характеристик полягає в наступному.
По-перше, людина за своєю природою не може бути зведена ні до чого природного чи соціального, або ж до того й іншого разом. "Усвідомлення самого себе - складне завдання, бо в самосвідомості суб'єкт стає предметом власної оцінки; така подвійна самооцінка вимагає еквіваленту, який знаходиться поза суб'єктом. Людина взагалі була б не в змозі відрізняти себе як істоту від інших людей, якби вона не знаходила свою родову суспільну сутність в продуктах власної творчості, які засвідчують її цінність".
Людина від народження - відкрита система, яка біологічно і соціально удосконалюється не завдяки генетичній програмі інстинктів і рефлексів, а середовищу, спілкуванню, мові. У той же час, поступово формуючись як суспільна істота, людина не може бути визначена у вигляді будь-якої соціальної функції чи набору функцій. Особистість завжди більша і значніша від будь-якої справи, будь-якої професії, будь-якого соціального статусу. Джерелом внутрішніх проблем виступають неусвідомлювані вчителем установки: цінності, вірування, стереотипи, бажання. Шлях до внутрішньої гармонії проходить через розширення сфери усвідомлення, поглиблення саморозуміння.
По-друге, людина - це душа, духовність, а не проста сума біологічного і соціального. Тому вона не може бути визначена з погляду зовнішніх умов і навіть внутрішніх законів свого існування, незважаючи на те, що її життя залежить від безлічі факторів і обставин, починаючи від ідеологічних постулатів і закінчуючи станом погоди. Внутрішньо вона залишається завжди вільною, тому що зрештою вона підкоряється не законам природи і суспільства, а духовним поняттям та правилам. Як зазначав Касіян Сакович у своєму славнозвісному "Трактаті про душу" (1625р.), наука і розмова про душу - найблагородніші творіння, не лише прекрасні і високі, а й дуже потрібні для нашого знання і спасіння. Через незнання природи душі, її властивостей і здатностей між людьми поширилося багато хибних думок.
По-третє, людина як духовна істота за своєю сутністю повністю невиразна. Людина, - на думку О. Вишневського, - істота, котра перебуває вічно в стані внутрішньої боротьби, але водночас істота самодостатня. Вона досвідчена і обмежена, сильна і слабка, добра і зла, правдива і брехлива і т.д. Вона завжди в дорозі.
Особистість - це мікрокосм (Г. Сковорода, В. Вернадський), так само невимірний і невичерпний, як і Всесвіт. Людина - це таємниця, значення і глибина якої прямо залежить від рівня її духовного розвитку. Будь-яка спроба осягти цю таємницю буде породжувати нові, і так - до нескінченості. Акумулятором духовності виступають релігія, наука, мораль, мистецтво. Сучасна педагогічна теорія й практика розробляють моральні категорії відповідальності особистості за свій вибір життєвих цінностей та ідеалів. Помилка може занадто дорого коштувати, вважає Г. Сагач, а тому суспільство має забезпечити широкий спектр вибору, свободи, волі людини через культурно-освітні, наукові та інші заклади.
На думку Т.М. Титаренко вибір є тією реальною силою, яка на противагу загальній схильності кожного індивіда до найбільшої адаптованості, керується іншими, вищими, суто особистісними орієнтирами.
У свою чергу К. Роджерс писав "...мені ніколи не зустрівся індивід, котрий обрав би жорсткий чи деструктивний шлях. Здається, що вибір завжди робиться в бік більшої соціалізації, кращих стосунків з іншими".
З цих характеристик людини видно, що її існування регулюється не матеріально-предметною стороною життя, а споконвічно гуманістичними та життєстверджуючими чинниками. Ці орієнтири, які усталювалися в ході тривалих спроб людини усвідомити свою сутність, сьогодні можна виразити таким ціннісним рядом: свобода, обов'язок, совість, добро, краса.
Аксіологічна парадигма безпосередньо пов'язана з рольовою поведінкою людини. "Теорія ролі" започаткована американським філософом та соціологом Г. Мідом і пояснює поведінку людей на найвищому рівні складності поведінки. Основні поняття цієї теорії - це "позиція", "Я", "очікування". Звичайно структурною одиницею особистості в теорії ролі виступає поняття "Я", яке вміщує в собі концептуалізацію того досвіду, який напрацьовує людина, виконуючи різні ролі. Кожен з нас може мати, "виконувати" одночасно такі ролі: "особистість", "батько", "чоловік", "викладач", "син", "колега", "друг".
За висловом В. Шекспіра:
Так, світ театр,
Де всі чоловіки й жінки актори.
Свої в них виходи й лишання сцени,
І грає роль з них кожен не одну.
Поняття "роль", було запозичене з французької мови у ХVІІІ ст. У буквальному, початковому значенні це було щось згорнyтe, скручене: "згорток, сувій", - згодом "те, що написане на сувої", ще пізніше - "текст діючого персонажа".
Тлумачний словник В. Даля, розглядає роль як значущість людини у товаристві, в суспільних стосунках.
Роль можна розглядати як сукупність дій, які виробляє суб'єкт для реалізації позиції, яку він обіймає.
Наукове поняття ролі означає, що для осіб, котрі мають одне й те саме положення у суспільстві, характерні певні типові зразки поведінки.
Роль - це зумовлена статусом, очікувана поведінка. За М. Смелзером, будь яка роль може бути описана через п'ять основних характеристик:емоційність, спосіб отримання, масштаб, формалізація, мотивація.
Р. Мертон вважає, що роль - цe вихована людиною у самої себе установка, яка сформулювалася під впливом соціальних очікувань. У свою чергу, соціальні очікування впливають на поведінку особи настільки, наскільки їм це дозволяють її ціннісні орієнтації. Очікування тут розуміють як умонастрої з приводу найбільш вірогіднішого майбутнього, котре поєднане у свідомості суб'єкта з можливостями здійснення його цілей. Таким чином, очікування - усвідомлена, раціонально-емоційна оцінка, навіть безпосередніх наслідків тих, чи інших передбачених подій, а їх значення для суб'єкта у контексті його життєвих інтересів.
Доречі, більшість студентів мають диференційовану систему образів-ролей власного "Я" й чітко розмежовують свої соціальні ролі.
Література
Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення// Віче.-2002.-№3.
Азарова Ольга /Газ.Управління освітою.-№24.- 2003.-С.9.
Айер А.Д. Язык, истина и логика/Аналитическая философия.Избранные тексты.- М.,1993.-С.50-56.
Акофф Р. Планирование будущего корпорации.- М.:Прогресс,1985.-327с.
Алексеева В.Г.Молодой рабочий.-М.:1983.-С.17.
Альтшулер Д.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей:от озарения к технологии.(Теория и практика решения изобретательских задач).- Кишенев: Карта Молдовеняске,1989.-381с.
Ананьев Б.Г.Человек как предмет познания.-Л.:Изд-во ЛГУ,1968.-338с.
Андрущенко В.П. Модернізація освіти: політика і практика//Педагогіка і психологія.-№ 3.-2002.-С.12.
Андрущенко В.П.Етнонаціональний фактор освіти//Етнокультурні аспекти українського державотворення:історія і сучасність.-Мелітополь,2001.-С.2-8.
АндрущенкоВ.П.,Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія.-К.: Генеза,1996.-368с.
Анисимов С.Ф. Духовные ценности: призводство и потребление. М.: 1988.
Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые. - М.: Мысль, 1970. - 181с.
Анисимов С.Ф.Теория ценностей в отечественной философии ХХ века. Весник Моск. ун.-та, 1994.- серия 7.- №4. -С. 40.
Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. - К.: Твім інтер, 2003.- 391с.
Архангельский Л.М. Моральные ценности: сущность и реализация// Современная цивилизация и моральные ценности. - М., 1982 - С.4.
Аспект самообразования личности школьника, методические рекомендации в помощь классным руководителям, учителям и студентам педагогических вузов. - Запорожье - 1991. - 46с.
Асташова Н.А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей.-М.: Московский псих.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО "МОДЕК", 2000.-272с.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций.- М.: Юрид. лит., 1997.- 400с.
Афанасьев В.Г., Урсул А.Д. Эффективность социального управления: системно-деятельностный подход// Информация и управление. Философско-методологические аспекты / Отв. ред. Антипенко А.Г., Кремянский В.И. - М.: Наука, 1985.-284с.
Бадюл Світлана. Професійно-педагогічні цінності як психолого-педагогічна основа процесу становлення майбутнього вчителя початкових класів // Рідна школа. - 2002.- №6.- С.14-15.
Бакуменко В. Методологічна база державно-управлінських рішень// Вісник УАДУ. -2000. - №1.- С. 5-19.
Балл Г.О. Особистісна свобода і гуманізація освіти// Практична психологія та соціальна робота - 2001. - №1. - С.3.
Loading...

 
 

Цікаве