WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Принципи педагогічної аксіології - Реферат

Принципи педагогічної аксіології - Реферат


Реферат на тему
Принципи педагогічної аксіології
У рамках педагогічної системології педагогічна аксіологія виступає у ролі смислотворчої моделі нової парадигми. З причин ідеологічної (політичної) конфронтації вона відкидалася філософами-марксистами (зокрема, до 60-х років ХХ століття), тобто у нас її довгий час переслідувала доля, яка спіткала, наприклад, кібернетику, формальну генетику та інші "буржуазні" науки.
Можна виокремити ряд принципів, на основі яких функціонує педагогічна аксіологія. Залежно від підходів, критеріїв дослідники визначають різні, але завжди пов'язані внутрішньою логікою аксіології, принципи. Так В.О. Сластьонін і Г.І. Чижакова виділяють такі принципи:
1. Принцип історичної та соціокультурної мінливості освітніх цінностей. Накопичені суспільством соціально значимі цінності передаються від покоління до покоління. Незмінними залишаються загальнолюдські цінності. Соціальні, ідеологічні цінності визначаються та формуються відповідно до історичної епохи, рівня соціального та економічного розвитку суспільства.
2. Принцип взаємозв'язку соціокультурних та освітніх цінностей. Освітня система існує в соціокультурному просторі та взаємодіє з ним.
3. Принцип співвіднесення суспільних та особистісних цінностей. Освіта забезпечує засвоєння загальноприйнятих норм, способів поведінки і діяльності. Засвоєння цінностей відбувається шляхом їх емоційного переживання та прийняття.
4. Принцип інтеграції традиційних та інноваційних цінностей. Педагогічні інновації можуть відноситися до цінностей лише за умови, що вони гуманістичні, сприяють розвитку індивідуальності, спрямовані на розвиток позитивних відносин.
Н.О. Асташова використовує більш традиційний підхід до визначення основних принципів педагогічної аксіології. На її думку, до основних принципів відносяться ті, що перераховані далі: принцип гуманізму, принцип комплексності, принцип емоційної відкритості, принцип адекватності, принцип відповідності, принцип включеності.
За Ж. Омельченко ключовими моментами у філософсько-педагогічному обґрунтуванні концепції відбору і змісту загальнолюдських цінностей виступають такі:
1) сфокусувати смисложиттєві, системоутворюючі, інтегративні за змістом цінності;
2) подати їх як універсальні конструкти в системі, у ієрархічній структурі;
3) кількість цінностей не може бути великою;
4) ці цінності активізуються як критерії при оцінці і виборі модусу поведінки, цілей і способів їх діяльності;
5) конкретний набір загальнолюдських цінностей виробляється історією цивілізації, культурою і виступає як умовний;
6) це передбачає можливість і необхідність на основі емпіричних, історико-порівняльних і гносеологічних досліджень створення авторської концепції відбору і змісту загальнолюдських цінностей (Л. Виготський, К. Обуховський, Л. Колберг, Л. Божович, М. Ященко, І. Кон І. Мартинюк, Г. Терещук, В. Караковський, І. Дементьєв).
Поняття "цінності" пов'язане з поняттям "принципи". Однак принципи - це не цінності. Це те, що направляє людську поведінку, це внутрішнє переконання людини, основне правило поведінки. Вони фундаментальні та незаперечні. Це такі як: робота, друг, чоловік (дружина), особистість, культура, релігія, сім'я, ворог, гедонізм, гроші, володіння...
Досить часто ціннісні орієнтації, які знаходяться на рівні принципу, забезпечують злагоду в соціальних групах. Цінність як норма дозволяє посилити упорядкованість соціальних взаємодій, чітко окреслити виконання вироблених людством правил. На цьому рівні ціннісні орієнтації відображають позицію особистості за конкретної ситуації, орієнтовану на конкретні зразки поведінки, узагальнені принципи діяльності. Цінності-норми здатні реалізувати інструментальну функцію стосовно цінностей, які знаходяться на рівні ідеалу.
У соціальній психології виділяють важливе поняття "референтна група". Референтними, або еталонними називають групи, чиї цінності, норми, установки та орієнтація не тільки приймаються людиною до уваги підчас організації своєї соціальної поведінки, але й стають мотивами її поведінки. Кожна група відрізняється інтеріоризованими цінностями.
Будучи одночасно членом декількох груп приналежності, педагог або учень намагається ідентифікувати себе далеко не з усіма. Є такі групи, думку яких вони поважають, особливо (клас, секція, гурток...). Роль референтних груп у школі полягає в тому, що вони дають певний стандарт (критерій), за допомогою якого педагог (учень) може оцінювати себе та інших, формують його соціальні цінності та установки. Приймаючи цінності та стандарти певної групи за еталон своєї поведінки, людина разом з тим претендує на визнання його референтною групою. Таким чином цінності можна розглядати як основу буття людини. З цього приводу Ж.П. Сартр висловився так: "...життя не має апріорного смислу. Доки ви не живете власним життям, воно нічого із себе не уявляє, ви самі повинні надати йому смисл, а цінність є не що інше, як обраний вами смисл".
Пріоритетний смисл людського життя визначається вибором однієї із позицій: гуманізм - служіння людям; перфекціонізм - особистісне самовдосконалення; корпоратизм - належність до референтних груп; прагматизм - орієнтація на успіх; гедонізм - отримання задоволення.
Референтні групи можуть бути не тільки реальними, але й умовними. В останньому випадку може виникнути побоювання одностороннього розвитку педагога, оскільки за таких умов практично відсутній зворотний зв'язок між референтною групою та середовищем, що оточує. Він буде жити та розвиватися в сфері ідеалів, а не реальності.
Референтними можуть стати й асоціальні групи. Тому, вивчаючи особистість учня, важливо з'ясувати, які групи є для нього референтними, яка спрямованість цих груп.
Учасникам референтної групи зазвичай властиво приписувати позитивне своїй групі, а негативне - чужій. У той же час група не встановлює норми для кожної можливої ситуації, а тільки для значущих, важливих.
У ряді випадків учень може бути членом декількох референтних груп відразу. Це може привести до внутрішнього конфлікту його особистості, до її роздвоєння, якщо спрямованість цих груп різна. Наприклад, учень бажає займатися спортом, члени секції, де він тренується, є для нього референтною групою. Але й батьки для нього також - еталонна група, а вони - проти його захоплення спортом. У дитини виникає роздвоєння власної позиції, яка боляче переживається.
Найвищий рівень ціннісного вираження особистості - наявність ідеалу. Ціннісна орієнтація, відзначена ідеальним проявом, відображає досконалий зразок. Це головний критерій у вирішенні практично будь-яких питань, це найдійовіший стимул поведінки і діяльності особистості.
У силу різноманітності прояву людиною власного біосоціального буття і поліфункціональності педагогічної діяльності ціннісний блок особистості вчителя має складну структуру, у якій складові знаходяться в системно-ієрархічних відносинах. Природно, що через індивідуальні особливості,"набір" і ранги цінностей конкретних вчителів значно відрізняються. Безсумнівно, що ціннісною домінантою особистості вчителя повинні бути такі духовні цінності, як любов, совість, віра, відповідальність та інші.
Процес інтеріоризації цінностей за сучасних умов розглядається як пріоритетне завдання. Цей процес може бути представленим у вигляді ланцюжка: включення до виховного процесу ціннісних об'єктів - пред'явлення цінностей особистості вихованця - забезпечення зв'язку "суб'єкт-об'єкт"- емоційно позитивна реакція та її фіксація - генералізація відносин - усвідомлення цінності - корекція ціннісного ставлення на підставі фактичних уявлень про ідеальний рівень цінності.
Повний цикл формування ціннісних орієнтацій може включати наступні етапи:
1) пред'явлення цінностей вихованцеві;
2) усвідомлення ціннісних орієнтацій особистістю;
3) прийняття ціннісної орієнтації;
4) реалізація ціннісних орієнтацій у діяльності та поведінці;
5) закріплення ціннісної орієнтації в спрямованості особистості і переведення її в статус якості особистості, тобто у своєрідний потенційний стан;
6) актуалізація потенційної ціннісної орієнтації в якостях особистості вчителя.
Безумовною та абсолютною цінністю є людина як біосоціальний організм, який розглядається як єдність фізичного і духовного, природного і соціального, спадкового і набутого. Надзвичайний стан людини як цінності в системі інших цінностей зумовлюється, з одного боку, її унікальністю, і з іншого - вторинністю, похідним характером будь-яких ціннісних парадигм стосовно особистості.
Унікальність людини як особистості можна позначити через характеристики, побудовані на
Loading...

 
 

Цікаве