WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Гуманізм – методологічна основа педагогічної аксіології - Реферат

Гуманізм – методологічна основа педагогічної аксіології - Реферат

девіація - результат деструктивногo виходу людини із внутрішньогo конфлікту, який переростає в агресивно-руйнівну поведінку ("Я" проти всіх; тип поведінки - руйнівний).
Дослідження психологів свідчать, що 90% інтелектуального ресурсу людини покриті стереотипами поведінки і відчуття, непроаналізованою інформацією про минулі неприємності та перевантаження.
Х. Джекінс впевнений, що первісний і здоровий стан людини, це коли:
1. Людина отримує задоволення від життя.
2. Сприймає проблеми як цікаві задачі, вирішення яких обіцяє задоволення.
3.Для цієї людини природні стосунки між людьми - це любов, радість спілкування та співпраця.
Малюнок 5
Дружба
Рідні Здоров'я
Любов ЩАСТЯ Відпочинок
Робота Навчання
Стан душі Мир
Людина як цінність:
Широкий світогляд
Емоційне переживання моменту життя
Усвідомлення образу життя
Усвідомлення власного "Я"
Усвідомлення щастя
Н.І. Соболєва вважає, що гуманізм як культурний архетип є самодостатнім джерелом розвитку особистості і суспільства. У цьому зв'язку, вважає вона, можна стверджувати, що, якщо культура акумулює сутнісні сили людини і внаслідок цього може вважатися підґрунтям всієї життєдіяльності, у якій здійснюється право й обов'язок саморозвитку особистості, то гуманізм виступає основним вектором духовної спрямованості. Тут доцільно згадати думку Гегеля про те, що "під словом "культурні люди" можна розуміти таких людей, які у змозі зробити все те, що роблять інші…"
Як відмічає В. Прокопюк, гуманізм, антропологічно-аксіологічна концепція людини настроюють на визначення "Я" вчителя як цінності, він стає трансцендентальним і в зв'язку з цим відбувається переорієнтація у системі його цінностей - від адаптивної раціональності у бік емансипативної перспективи, від пасивного об'єкту - до активного суб'єкту.
У дослідженнях І.Е. Бекешкіної релевантною властивістю гуманізму виступає не стільки соціальність, скільки духовність як орієнтація на вищі цінності - істину, добро, красу. Цілі високого рівня узагальнення називають соціальними цінностями. Це - життєві, моральні та естетичні імперативи (тобто вимоги), які вироблені людською культурою і визнаються у суспільстві як загальнозначущі. Окрема людина не творить соціальні цінності, але має можливість обирати, ті, які з них є найбільш значущими. Ті соціальні цінності, які виступають для людини як стратегічні цілі її діяльності, називають ціннісними орієнтаціями особистості. Вони посідають найвищий, визначальний щабель у мотиваційно-регулятивній системі, оскільки виконують функцію довгострокового визначення поведінки, діяльності й життя людини взагалі (або значних етапів її життєвого шляху), роблячи життя людини осмисленим і послідовним, визначаючи зміст і спрямованість більш конкретних регуляторів - потреб, мотивів та інтересів.
Цілий комплекс наук про життєвий шлях людини з'ясовує природу розвитку людини як індивіда, як особистості та як професіонала. О. Бодальов визначає наступні варіанти співвідношення цих життєвих ролей:
1) індивідуальний розвиток людини випереджає її особистісний та суб'єктно-діяльнісний розвиток. Фізично та фізіологічно це доросла людина з несформованими життєвими цінностями та незасвоєними обов'язками перед суспільством і оточуючими ("недоросль" з пролонгованим дитинством, соціальний інфантилізм);
2) особистісний розвиток людини випереджає її індивідуальний та суб'єктно-діяльнісний розвиток. Засвоєння основних цінностей життя випереджає темпи фізичного дозрівання людини, і вона як суб'єкт праці ще не виробила у себе звички до буденної праці, не визначилася у своєму покликанні і ще не зробила ніяких важливих кроків, які свідчили б про те, що вибір професії здійснюється нею з урахуванням своїх нахилів та здібностей;
3) суб'єктно-діяльнісний розвиток випереджає інші іпостасі людини. За цієї ситуації людина в окремих випадках може відчувати майже фанатичний потяг до праці, звичайно, на рівні своїх ще незначних фізичних можливостей і слабо сформованих позитивних особистісних якостей. Тут доречним буде вислів А.С. Макаренка, що праця сама по собі процес нейтральний. Вона однаково може сформувати як індивідуаліста, так і колективіста, і вся справа в тім, які стосунки між людьми створені у процесі праці;
4) відносна відповідність темпів індивідуального, особистісного та суб'єктно-діяльнісного розвитку. Нормальний фізичний розвиток, гарне фізичне самопочуття є одним із чинників не лише успішного засвоєння, але і вміння виявляти основні цінності життя та культури у мотивах поведінки людини.
Усвідомлення пріоритету розвитку внутрішнього світу особистості стосовно формування власне виконавських елементів педагогічної діяльності передбачає переорієнтацію в аксіологічну площину всієї системи підготовки сучасного вчителя.
Література
Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення// Віче.-2002.-№3.
Азарова Ольга /Газ.Управління освітою.-№24.- 2003.-С.9.
Айер А.Д. Язык, истина и логика/Аналитическая философия.Избранные тексты.- М.,1993.-С.50-56.
Акофф Р. Планирование будущего корпорации.- М.:Прогресс,1985.-327с.
Алексеева В.Г.Молодой рабочий.-М.:1983.-С.17.
Альтшулер Д.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей:от озарения к технологии.(Теория и практика решения изобретательских задач).- Кишенев: Карта Молдовеняске,1989.-381с.
Ананьев Б.Г.Человек как предмет познания.-Л.:Изд-во ЛГУ,1968.-338с.
Андрущенко В.П. Модернізація освіти: політика і практика//Педагогіка і психологія.-№ 3.-2002.-С.12.
Андрущенко В.П.Етнонаціональний фактор освіти//Етнокультурні аспекти українського державотворення:історія і сучасність.-Мелітополь,2001.-С.2-8.
АндрущенкоВ.П.,Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія.-К.: Генеза,1996.-368с.
Анисимов С.Ф. Духовные ценности: призводство и потребление. М.: 1988.
Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые. - М.: Мысль, 1970. - 181с.
Анисимов С.Ф.Теория ценностей в отечественной философии ХХ века. Весник Моск. ун.-та, 1994.- серия 7.- №4. -С. 40.
Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. - К.: Твім інтер, 2003.- 391с.
Архангельский Л.М. Моральные ценности: сущность и реализация//Современная цивилизация и моральные ценности. - М., 1982 - С.4.
Аспект самообразования личности школьника, методические рекомендации в помощь классным руководителям, учителям и студентам педагогических вузов. - Запорожье - 1991. - 46с.
Асташова Н.А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей.-М.: Московский псих.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО "МОДЕК", 2000.-272с.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций.- М.: Юрид. лит., 1997.- 400с.
Афанасьев В.Г., Урсул А.Д. Эффективность социального управления: системно-деятельностный подход// Информация и управление. Философско-методологические аспекты / Отв. ред. Антипенко А.Г., Кремянский В.И. - М.: Наука, 1985.-284с.
Бадюл Світлана. Професійно-педагогічні цінності як психолого-педагогічна основа процесу становлення майбутнього вчителя початкових класів // Рідна школа. - 2002.- №6.- С.14-15.
Бакуменко В. Методологічна база державно-управлінських рішень// Вісник УАДУ. -2000. - №1.- С. 5-19.
Балл Г.О. Особистісна свобода і гуманізація освіти// Практична психологія та соціальна робота - 2001. - №1. - С.3.
Loading...

 
 

Цікаве