WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ціннісний зміст педагогічної культури - Реферат

Ціннісний зміст педагогічної культури - Реферат

поведінка, спрямованість на самовдосконалення.
В.Л. Бенін розглядає педагогічну культуру як інтегративну характеристику педагогічного процесу, що включає єдність як безпосередньої діяльності людей з передачею накопиченого соціального досвіду, так і результатів цієї діяльності, закріплених у вигляді знань, умінь, навичок і специфічних інститутів такої передачі від одного покоління до іншого.
Н.Є. Воробйов, В.К. Суханцева, Т.В. Іванова педагогічну культуру визначають як інтегральну якість особистості вчителя, що проектує свою загальну культуру у сферу професії. На їх думку, педагогічна культура - це синтез високого професіоналізму та внутрішніх якостей педагога, володіння методикою викладання та наявність культуротворчих здібностей.
Культурологічні - пов'язані з передачею педагогами накопиченого людством арсеналу матеріальних та духовних цінностей.
Культура народів і держав, - пише І. Зязюн,- як найважливіший із показників їхнього поступу завдяки особливій культуротворчій місії педагога, вчителя, який творить найбільшу, найвагомішу, найнеобхіднішу цінність - Людину. Основним критерієм цієї цінності є шанобливе, гуманне ставлення до іншої Людини.
Дослідник В.С. Стьопін дійшов висновку, що культура в житті суспільства відіграє приблизно ту саму роль, що і спадкова інформація (ДНК, РНК) у клітині або складному організмі. Відомий вітчизняний філософ В.І. Шинкарук теж робить висновок про освіту як ідеал культурного існування, про зростання культуротворчої ролі в освіті, а освіти - в культурному розвитку, проблема єдності освіти і культури набула всесвітньо-історичного значення як проблема людяності, гуманності культури і культури освіти.
І.Г. Єрмаков та Г.М. Несен впевнені, що національна школа ХХІ століття в Україні відбудеться, якщо кожен її вихованець засвоїть своєрідний етичний кодекс міжнаціонального спілкування, ставлення до інших культур, мов. Ось деякі його правила й застереження:
1. Пізнай себе.
2. Знай свою власну культуру. Знай культуру своєї аудиторії.
3. Будь чутливим до цінностей, вірувань іншої культури.
Стосовно порівняльних підходів, М.Ю. Красовицький, досліджуючи розвиток сучасної освіти у США зазначає, що теоретики американської школи бачать її стратегічні цілі у таких напрямках: сприяння єдності процесів індивідуалізації та соціалізації особистості, залучення школярів до високих моральних цінностей; розкриття та розвиток потенційних можливостей особистості; забезпечення можливості вихованців відповідати на нові виклики.
У працях М.І. Михальченка, І.Д. Беха, А.П. Валицької, Г.Ф. Карпової, І.А. Колєснікової, З.І. Равкіна та інших вчених зустрічається така трактовка поняття педагогічної культури, за якої її вважають частиною загальнолюдської культури, змістом якої є світовий педагогічний досвід, зміна культурних епох й відповідних їм освітніх парадигм, історія педагогічної науки.
А.М. Чалов наголошує на тому, що поняття педагогічної культури включає: суспільні відносини між людьми для створення й освоєння продуктів культурної діяльності; знання, які виражають її специфіку (педагогічна грамотність, інформованість, обізнаність, знання тенденцій розвитку наукової педагогічної думки); педагогічну освіченість.
Дещо іншу точку зору щодо поняття педагогічної культури має І.Є. Відт. Він вважає, що позиція, у відповідності до якої педагогічна культура виступає частиною загальнолюдської культури, не більше ніж аксіоматична заява, оскільки губиться специфіка та самостійність цього поняття. Також вважає уразливою думку про те, що педагогічна культура є характеритикою педагогічного процесу й відповідає таким поняттям як професіоналізм, майстерність.
І.Є. Відт пропонує таке визначення педагогічної культури: "…це програма соціального наслідування, яка розвивається історично та містить соціально-педагогічний ідеал; адекватні йому форми, методи його дослідження; суб'єкти педагогічної культури, структуровані у визначений педагогічний простір"
У педагогічній культурі, в якій втілена програма соціального наслідування, можна виділити три рівні:
1) реліктовий;
2) актуальний;
3) потенційний.
Перший містить педагогічні установки, норми, засоби й форми педагогічного процесу, викликані до життя попередньою епохою, але які за інерцією продовжують своє існування й у подальших епохах, навіть, якщо об'єктивних підстав для їх функціонування вже немає.
Другий рівень (актуальний) - це взірець освітньо-виховної діяльності, зумовлений вимогами соціального замовлення, де зміст, форма та структура відповідають принципу "тут і зараз". Це педагогічні перетворення у системі, що витримують жорсткі норми, вимоги, правила такі, як "чого навчати" та "як навчати" у конкретних умовах. Це рівень функціонування освіти.
Третій рівень - педагогічна інноватика, мета якої - підготовка освітньої системи до вимог майбутнього.
Література
Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення// Віче.-2002.-№3.
Азарова Ольга /Газ.Управління освітою.-№24.- 2003.-С.9.
Айер А.Д. Язык, истина и логика/Аналитическая философия.Избранные тексты.- М.,1993.-С.50-56.
Акофф Р. Планирование будущего корпорации.- М.:Прогресс,1985.-327с.
Алексеева В.Г.Молодой рабочий.-М.:1983.-С.17.
Альтшулер Д.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей:от озарения к технологии.(Теория и практика решения изобретательских задач).- Кишенев: Карта Молдовеняске,1989.-381с.
Ананьев Б.Г.Человек как предмет познания.-Л.:Изд-во ЛГУ,1968.-338с.
Андрущенко В.П. Модернізація освіти: політика і практика//Педагогіка і психологія.-№ 3.-2002.-С.12.
Андрущенко В.П.Етнонаціональний фактор освіти//Етнокультурні аспекти українського державотворення:історія і сучасність.-Мелітополь,2001.-С.2-8.
АндрущенкоВ.П.,Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія.-К.: Генеза,1996.-368с.
Анисимов С.Ф. Духовные ценности: призводство и потребление. М.: 1988.
Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые. - М.: Мысль, 1970. - 181с.
Анисимов С.Ф.Теория ценностей вотечественной философии ХХ века. Весник Моск. ун.-та, 1994.- серия 7.- №4. -С. 40.
Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. - К.: Твім інтер, 2003.- 391с.
Архангельский Л.М. Моральные ценности: сущность и реализация// Современная цивилизация и моральные ценности. - М., 1982 - С.4.
Аспект самообразования личности школьника, методические рекомендации в помощь классным руководителям, учителям и студентам педагогических вузов. - Запорожье - 1991. - 46с.
Асташова Н.А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей.-М.: Московский псих.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО "МОДЕК", 2000.-272с.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций.- М.: Юрид. лит., 1997.- 400с.
Афанасьев В.Г., Урсул А.Д. Эффективность социального управления: системно-деятельностный подход// Информация и управление. Философско-методологические аспекты / Отв. ред. Антипенко А.Г., Кремянский В.И. - М.: Наука, 1985.-284с.
Бадюл Світлана. Професійно-педагогічні цінності як психолого-педагогічна основа процесу становлення майбутнього вчителя початкових класів // Рідна школа. - 2002.- №6.- С.14-15.
Бакуменко В. Методологічна база державно-управлінських рішень// Вісник УАДУ. -2000. - №1.- С. 5-19.
Балл Г.О. Особистісна свобода і гуманізація освіти// Практична психологія та соціальна робота - 2001. - №1. - С.3.
Loading...

 
 

Цікаве