WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Культурно-креативний компонент аксіологічної парадигми - Реферат

Культурно-креативний компонент аксіологічної парадигми - Реферат

прибутковості, а й керуватися політичними та соціальними цілями.
Забезпечення державою суспільного блага об'єднує такі проблеми:по-перше, визначення обсягів його виробництва та, по-друге, визначення ефективності діяльності держави в цій сфері. Що стосується кількісних параметрів виробництва, то безкоштовне забезпечення державою ще не означає необмежене надання цього блага в споживанні. Це може привести до надмірного споживання і, як наслідок, до зниження якості цього блага. Відносно освіти, необмежений доступ можливий лише на рівні початкової та середньої освіти і є навіть обов'язковим. На рівні вищої освіти, держава не може і не повинна бути гарантом її для всіх випускників середньої школи і бажаючих отримати вищий ступінь.
Обмеження доступу до блага, в такому випадку, здійснюється за допомогою цін, черг та відбору. Встановлення ціни на приватне благо, що забезпечується державою, має на меті обмежити доступ до нього Ця ціна буде нижчою, ніж ціна приватного виробництва. Додатковим стимулом встановлення ціни, наприклад, на навчання в державному вищому навчальному закладі, може бути залучення фінансових коштів з метою підвищення ефективності функціонування освітньої установи.
Тип особистості, що створюється та проектується через цілі виховання аналізованої концепції, - це людина культури, яка засвоїла загальнолюдські і національні цінності, творчо підходить до вирішення різних життєвих проблем і демонструє саморегульовану поведінку.
Основні цінності культурологічного підходу в педагогічній системі: природно, це людина як суб'єкт культури, освіта як розвиваюче культурне середовище; система особистісних і культурних смислів, діалог і творчість як шляхи розвитку людини в культурі.
Розглянемо гносеологічний та семантичний зміст поняття "педагогічна культура" як основу аксіосфери педагога. Зауважимо, що воно відноситься до таких, яким, у зв'язку з багатозначністю (полівалентністю), складно дати визначення.
Культура у перекладі з латинської мови означає "обробіток" - це соціально-прогресивна діяльність людства в усіх сферах буття, що є діалектичною єдністю процесів опредмечування (створення цінностей, норм) та розпредмечування (освоєння культурної спадщини).
У проекті "Декларації прав культури", розробленому ЮНЕСКО, зазначається, що культура є "…визначальною умовою реалізації творчого потенціалу особистості і суспільства, формою ствердження самобутності народу та основою духовного здоров'я нації, гуманістичним орієнтиром та критерієм розвитку. Поза культурою сьогодення і майбутнє народів, етносів та держав позбавляється смислу".
Е. Шрьодінгер писав, що існує тенденція забувати, що всі природничі науки пов'язані з загальнолюдською культурою і, що наукові відкриття… не мають смислу поза своїм культурним контекстом.
У наукових джерелах другої половини ХХ ст. наводиться безліч визначень культури.
Вперше використав поняття "культура" як самостійний термін для визначення духовного світу людини у 1684р. німецький філософ С. Пуфендорф.
Теоретики культури А. Кербер та К. Клахтон, аналізуючи визначення культури, поділили їх на дев'ять груп: описові дефініції, історичні, нормативні, ціннісні визначення, психологгічні дефініції, визначення на базі теорій навчання, структурні, ідеологічні визначення, символічні дефініції.
Ми зупинимося на ціннісних визначеннях культури, які пояснюють, що культура - це "…матеріальні та соціальні цінності групи людей, їхні інститути, звичаї, поведінкові реакції". Культура в цьому значенні розглядається як складна ієрархія ідеалів та смислів. Наприклад, Н.З. Чавчавадзе визначає поняття культури, в першу чергу, як ціннісно-змістовне. На його думку, культура є не що інше, як світ втілення цінностей.
У той же час М.К. Мамардашвілі був прибічником думки, що культура не є сукупністю високих понять чи високих цінностей. Вона не є цим тільки тому, що ніякі цінності, ніякі духовні досягнення і ніякі механізми не є гарантією.З будь-яких висот культури завжди можна зірватися до безодні.
Цінності є продуктом культури. Наявність цінностей у феноменах культури пояснюється тим, що вони є результатом творчої діяльності, тобто вільної цілеспрямованої діяльності людини. Формування системи цінностей безпосередньо залежить від наполегливої праці вчителя та його культури.
Література
Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення// Віче.-2002.-№3.
Азарова Ольга /Газ.Управління освітою.-№24.- 2003.-С.9.
Айер А.Д. Язык, истина и логика/Аналитическая философия.Избранные тексты.- М.,1993.-С.50-56.
Акофф Р. Планирование будущего корпорации.- М.:Прогресс,1985.-327с.
Алексеева В.Г.Молодой рабочий.-М.:1983.-С.17.
Альтшулер Д.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей:от озарения к технологии.(Теория и практика решения изобретательских задач).- Кишенев: Карта Молдовеняске,1989.-381с.
Ананьев Б.Г.Человек как предмет познания.-Л.:Изд-во ЛГУ,1968.-338с.
Андрущенко В.П. Модернізація освіти: політика і практика//Педагогіка і психологія.-№ 3.-2002.-С.12.
Андрущенко В.П.Етнонаціональний фактор освіти//Етнокультурні аспекти українського державотворення:історія і сучасність.-Мелітополь,2001.-С.2-8.
АндрущенкоВ.П.,Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія.-К.: Генеза,1996.-368с.
Анисимов С.Ф. Духовные ценности: призводство и потребление. М.: 1988.
Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые. - М.: Мысль, 1970. - 181с.
Анисимов С.Ф.Теория ценностей в отечественной философии ХХ века. Весник Моск. ун.-та, 1994.- серия 7.- №4. -С. 40.
Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. - К.: Твім інтер, 2003.- 391с.
Архангельский Л.М. Моральные ценности: сущность и реализация// Современная цивилизация и моральные ценности. - М., 1982 - С.4.
Аспект самообразования личности школьника, методические рекомендации в помощь классным руководителям, учителям и студентам педагогических вузов. - Запорожье - 1991. - 46с.
Асташова Н.А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей.-М.: Московский псих.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО "МОДЕК", 2000.-272с.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций.- М.: Юрид. лит., 1997.- 400с.
Афанасьев В.Г., Урсул А.Д. Эффективность социального управления: системно-деятельностный подход// Информация и управление. Философско-методологические аспекты / Отв. ред. Антипенко А.Г., Кремянский В.И. - М.: Наука, 1985.-284с.
Бадюл Світлана. Професійно-педагогічні цінності як психолого-педагогічна основа процесу становлення майбутнього вчителя початкових класів // Рідна школа. - 2002.- №6.- С.14-15.
Бакуменко В. Методологічна база державно-управлінських рішень// Вісник УАДУ. -2000. - №1.- С. 5-19.
Балл Г.О. Особистісна свобода і гуманізація освіти// Практична психологія та соціальна робота - 2001. - №1. - С.3.
Loading...

 
 

Цікаве