WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Культурно-креативний компонент аксіологічної парадигми - Реферат

Культурно-креативний компонент аксіологічної парадигми - Реферат


Реферат на тему
Культурно-креативний компонент аксіологічної парадигми
Педагогічна аксіологія, вивчаючи особливості цінностей у межах нової освітньої парадигми, підкреслює, що їх феномен полягає в тому, що саме цінності надають стійкості системі освіти, особистості педагога і вихованця, визначають принципи їх поведінки, спрямовують інтереси й потреби особистості у життєвому та освітньому просторі, регулюють мотиваційну сферу педагогічної дійсності.
Предметом педагогічної аксіології є розвиток культури особистості в освітньому просторі та повсякденних реаліях соціального буття.
Культурологічна концепція (М.І. Михальченко , О.В. Семашко, Т.В. Іванова) національної освіти пред'являє вчителеві основну ідею, зміст якої зводиться до того, що необхідно прагнути виховувати людину культури через збереження культури як середовища, яке живить і вирощує особистість через діалог культур та наповнення освіти смислами. Вихідне положення концепції пов'язане з ціннісним ставленням до людини як самоцілі, до пошуку "людини в людині". Саме тому провідним в організації освіти особистості повинен бути культурологічний підхід. У рамках культу-рологічного підходу транслюється система ставлення до учня, вчителя, освіти в площині культури.
Учень, відповідно до культурологічної концепції, - це суб'єкт освіти, здатний до культурного саморозвитку, а педагог - з'єднувальна ланка між дитиною і культурою, людина, яка веде до світу культури (цінностей).
Освіта - це процес засвоєння культури через особистісні смисли, співпрацю і діалог. Таким чином, створюється освітній простір, де відбувається (здійснюється) становлення людини культури, прилучення до цінностей культури, де вищою цінністю є людина.
У цій частині аксіологічної парадигми освіта розглядається як єдиний фактор збереження людського потенціалу, соціального і духовного здоров'я, процес, який стимулює саморозвиток особистості, формування індивідуального людського образу.
Освіта як суспільне та приватне благо. Цінність блага виявляється у здатності сприяти задоволенню цілісної системи потреб особистості й отримує своє вираження в оцінці. Благо являє собою найбільш істотну основу прекрасного як на рівні цінності, так і на рівні оцінки, хоча саме по собі воно ще не є ні самим прекрасним, ні його сутністю.
Виробництво і постачання освітніх послуг має товарний характер дуже обмеженою мірою тільки тоді, коли освіта здобувається повністю на платній основі. За своїм характером освітнім послугам більше підходить термін "благо". Благо не обов'язково є результатом праці людини (наприклад, навколишнє середовище), але має велике значення для життєдіяльності окремої людини і суспільства в цілому. З приводу постачання благ у суспільстві починають виникати соціально-економічні відносини. Таким чином, виробництво і постачання освітніх послуг може здійснюватися в товарній та нетоварній формах:
1) процес формування соціально свідомих громадян та кваліфікованих працівників для потреб сучасного виробництва передбачає необхідність існування такої системи освіти, яка б певною мірою була доступна всьому населенню. У цьому аспекті освіта виступає, як вважає І.С. Каленюк, суспільним благом і передбачає переважно нетоварні або обмежено товарні форми реалізації;
2) виробництво освітньої продукції як прибуткова сфера комерційної діяльності або сфера виробництва додаткової вартості передбачає і товарний характер реалізації.
Розглянемо коротко, в чому полягає відмінність між двома сферами, що таке суспільні блага та особливість освіти як суспільного блага. Взагалі виділяється три види благ: приватні, змішані та суспільні. Переважна більшість благ є приватними - це власне і є товари, вони розподіляються на індивідуальній основі. Споживання їх однією особою приводить до зменшення споживання їх іншими людьми. Споживання приватного товару виключає споживання його іншою особою, і користь від такого споживання отримує лише ця людина. Для розподілу цих благ найбільше підходить ціновий механізм, який пов'язує виробників приватних благ (обсяги виробництва, асортимент продукції, якість тощо) і споживачів (їх смаки, уподобання і платоспроможний попит).
Суспільні блага задовольняють потреби всього суспільства і споживаються всіма його членами рівномірно порівну, їх споживання неможливо обмежити, - це може бути небажано з точки зору ефективної пропозиції цих благ. Розглянуті вище особливості суспільних благ можуть бути названі як несуперництво в споживанні та невиключеність. Споживачі не конкурують за доступ до споживання, тому що збільшення кількості споживачів не впливає на якість благ, що отримує окремий споживач. Невиключеність означає, що виробник цього блага не може виключити з його споживання одного або групу споживачів, він не має реального вибору надавати це благо тим, хто платить, чи всім бажаючим. Постачальник суспільного блага у змозі відокремити свої взаємовідносини з кожним із споживачів окремо. До таких благ належить національна оборона, безпека, пожежна служба та інше.
Специфічний механізм виробництва та розподілу суспільних благ може бути пояснений існуванням, так званих, зовнішніх ефектів або екстерналій. В умовах ринкового господарства будь-яка діяльність окремого суб'єкта виробництва може мати наслідки для інших суб'єктів, які проявляться або в неминучості здійснення додаткових витрат і подоланні цих наслідків (негативні екстерналії), або ж, навпаки, будуть мати якісь певні вигоди, за які вони не несли витрат (позитивні екстерналії).
Освіта, за своїм характером, має ознаки змішаного блага. З одного боку, освіта належить до тих благ, витрати на постачання яких достатньо великі. Виробництво таких благ, як приватних знижує їх загальний обсяг та ефективність розподілу серед споживачів. Саме тому освіта належить до тих благ, які переважно постачаються суспільством. З іншого боку, попит громадян на освіту, як правило, значно перевищує можливості освітньої системи. Попит може бути більшим в загальному обсязі - кількість бажаючих вступити у вищі навчальні заклади набагато вища, ніж можуть прийняти всі ВНЗ. Також попит може бути значною мірою диверсифікований і тому не відповідати пропозиції - батьки можуть бажати більш якісної та широкої освіти для своїх дітей. У таких випадках можливе надання освіти як приватного блага за допомогою цін. Існування приватних навчальних закладів є реальністю в більшості країн світу, хоча кількість їх значною мірою варіює.
Крім того, освіта за своїм характером є особливим благом і має особливі переваги. Вона продукує значні позитивні екстерналії для всього суспільства і для кожного громадянина, що зумовлює необхідність її суспільного фінансування. Саме тому визначення міри та співвідношення державних і приватних форм фінансування повинно відбуватися не тільки виходячи з позиції економічної доцільності та
Loading...

 
 

Цікаве