WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методологія обґрунтування аксіологічної парадигми - Реферат

Методологія обґрунтування аксіологічної парадигми - Реферат

до орієнтації на продуктивну і творчу розумову діяльність.
Таким чином, синергетична модель освіти включає відкритість освіти, інтеграцію усіх способів освоєння людиною світу, включення синергетичних уявлень у процес освіти, користування різноманітними інформаційними системами, особистісну спрямованість процесу навчання, зміну ролі викладача у нових ситуаціях у відкритому, дуже рухливому і незворотному світі.
У новітній літературі перелік визначень людської особистості поповнився новим її виміром - "синергетична людина", тобто така, яка прагне жити за законами цілісності, відтворює себе у просторі і часі як сутність, що самоідентифікується, самовідтворюється і самопокладається. Саме ціннісна свідомість надихає індивідуальну активність людей, дає змогу особистості долати фатальну зумовленість власної поведінки зовнішніми факторами, розривати обійми наявних, у тому числі несприятливих обставин свого життя. Ціннісна свідомість зумовлює і спосіб включення людини в різні форми суспільної діяльності, і характер, спрямованість людської активності.
Аксіологічний метапринцип виокремлюється з аксіології як філософське вчення про цінності. Останнім часом "ціннісний погляд" на світ затвердився у вітчизняній науці настільки широко і ґрунтовно, що його можна вважати одним з домінуючих у тематиці дослідницьких проектів гуманітарних наук. Це пояснюється тим, що цінності в природі і реальному бутті людини виступають в ролі специфічної призми, яка переломлює різні соціально-психологічні процеси. У цьому зв'язку за системою цінностей і ціннісних орієнтацій можна досить точно виявляти функціональну спрямованість і соціальну важливістьбудь-якого суспільного процесу як системи.
Звідси цілком природним є застосування аксіологічного підходу і до вивчення педагогічних явищ і процесів, тому що цінності визначають сутність освіти і виховання людини. Саме цінності і формування ціннісного ставлення до світу в широкому значенні являють собою змістовне ядро і стратегічну спрямованість виховання в найбільш яскравих моделях і концепціях, розроблених І.Д. Бехом, І.А. Зязюном, І.А. Зимовою, В.А. Караковським, В.М. Коротовим, Б.Т. Лихачовим, З.А. Мальковою, Н.Д. Нікандровим, В.Д. Шадриковим та іншими.
У зв'язку з цим виховний процес безпосередньо пов'язаний із природним введенням різноманітних аксіологічних орієнтирів у духовно прагматичну систему ставлення людини до самої себе, до інших людей, до природи. При цьому вихователь не просто пред'являє вихованцям певні цінності, але створює умови для спільного з учнями їх відкриття (розуміння і переживання), що є найважливішою психологічною передумовою інтеріоризації їх вихованцями.
Природно, що зміст категорії цінності обумовлений як соціально, так і історично. У процесі становлення людства і окремих етносів змінювався характер ставлення людей до навколишнього світу, до самих себе, до інших людей, до праці як необхідного способу самореалізації, і одночасно з цим змінювалися і вектори стосунків, які визначають цінності суспільної свідомості. Однак безсумнівно те, що ціннісні пріоритети завжди були пов'язані з людиною, змістом її життя і діяльності, яке відбувається у певному етнокультурному контексті.
Пріоритетним для нашого суспільства і для сучасного виховання можуть бути такі визнані цінності, як людина, життя, родина, батьківщина, праця, колектив у найрізноманітніших варіантах їх соціально-психологічних проявів на гносеологічному, онтологічному і практичному рівнях.
У цьому зв'язку актуальним є моделювання аксіологічної системи на базі "міжособистісних" стосунків. Наприклад, сьогодні все частіше маніфестується така похідна цінність, як соціальна мобільність, з формуванням якої окремі дослідники пов'язують надію на вихід нашого суспільства з кризи. Одночасно багато педагогів звертаються до специфіки національних і загальнолюдських цінностей - соціальних, духовних і психологічних, - намагаючись визначити плідні шляхи і відшукати відповідні їм механізми ефективного формування у сучасних учнів ціннісних орієнтацій. У цьому випадку виховання програмується як процес, спрямований на засвоєння найбільш актуальних для сучасного українця національних і загальнолюдських цінностей.
Вітчизняний дослідник Т.І. Левченко відзначає високий "статус" аксіологічного плюралізму української системи освіти та її відмову від однієї панівної ідеології. На її думку, наразі філософія освіти досліджує чільне місце педагогічної аксіології стосовно всієї системи освіти.
На можливість надання автономного статусу аксіології посилаються І. Котова та Є. Шиянов, за якими аксіологічний підхід органічно притаманний гуманістичній педагогіці, оскільки людина розглядається в ній як найвища цінність суспільства та самоціль суспільного розвитку. У цьому зв'язку аксіологія, яка виступає більш загальною до гуманістичної проблематики, може розглядатися як основа нової філософії освіти і, відповідно, методології сучасної педагогіки.
Відзначимо українські цінності, які мають в рамках нашої країни статус загальнозначимих:
історія та досягнення культури українського народу;
українські соціальні, моральні, естетичні цінності і традиції;
патріотичні цінності української історії, державності, кращих правових, політичних та інших соціальних традицій;
земля, природа та природні багатства (цей ряд цінностей має не тільки екологічний, але і морально-естетичний, патріотичний, духовний характер);
цінності, які стосуються головного продукту освітньої системи - людини:
відповідальність за загальнозначимі цінності (про цю освітню цінність вже говорилося вище);
вільне світобачення, самовизначення (слугує основою для обов'язкової альтернативності концепцій, теорій, інтерпретацій у викладанні);
особистісна самореалізація в культурі та житті (слугує основою для індивідуального підходу в освіті, спрямованого на розкриття творчих здібностей та особистісних ресурсів студентів, а також для визначення академічної свободи у виборі курсів);
загальнокультурна компетентність у головних сферах життя (слугує основою для формування змісту соціально-гуманітарної освіти);
крос-культурний баланс
Loading...

 
 

Цікаве