WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Педагогічні умови ефективного використання заохочення і покарання як методів виховання - Курсова робота

Педагогічні умови ефективного використання заохочення і покарання як методів виховання - Курсова робота

щодо семикласника подібний прийом впливу. Тут же це вийшло цілком природно і, незважаючи на деяку екстравагантність форми, педагогічно виправдано. [23, стор. 387-390]
Класна керівниця залишила в класі після уроків учня третього класу, що насмітив і забруднив парту чорнилом. Провинений повинен був не тільки забрати і вимити за собою, але і вичистити плями на інших партах, протерти підвіконня і батареї центрального опалення. Виконавши покладене, хлопчик, захоплений роботою, протер від пилу і полив квіти, що стояли на підвіконнях.
- А ти все-таки молодець, - похвалила його вчителька, що помітила це.
- Вмієш і любиш працювати. Я сподіваюся, що навчишся також і стежити за собою, будеш акуратним.
"Радість, викликана свідомістю виконаного боргу", що Н. Д. Левітів відносить до числа психічних станів, підкріпилася тут похвалою вчительки, ситуація покарання доповнилася ситуацією заохочення. Разом з цим відбувається як би переміщення потреб, мотивів, інтересів особистості "всередину" її діяльності, що збігається з вирішенням виниклого раніше конфлікту. Виховний процес, будучи скоректованим, вступає в нормальне русло. [16, стор. 129]
Здатність ситуативних настроїв і станів переходити в емоційні особистісні стани, трансформуватися певним чином у свідомості, впливати на формування всіх якостей особистості має принципово важливе значення для аналізу емоційної сфери використання заохочень і покарань. Найкраще це прослідковується на прикладах педагогічних помилок, зв'язаних із ситуаціями заохочення і покарання.
Під час великої перерви на поверсі, де розташовані початкові класи, з'явився директор школи. Перше, що він помітив, була весела метушня двох третьокласників, що ганяли по паркетній підлозі шматочок крейди. Знаком директор підкликав розбешкуватих хлопчиків до себе, поставив їх поруч із собою, а коли закінчилася перерва й усі розійшлися по класах, сказав:
- Усі займаються, а ви відправляйтеся вниз до тітки Марусі за щітками, будете тут натирати підлогу доти, поки вона не стане зовсім чистою і блискучою.
З подивом педагог побачив що, "покарані" з усміхненими обличчями, скачучи побігли за щітками і з явним задоволенням прийнялися за справу. І це не дивно, якщо врахувати, що емоційна спрямованість відносин цих дітей до тієї діяльності, що педагог обрав для реалізації покарання, була зовсім виразно позитивною. Не можна не враховувати, що діти молодшого шкільного віку, як правило, дуже охоче беруться за всяку роботу, зв'язану з витратою фізичної енергії. У даному ж випадку це ще підсилювалося традицією, що існувала в школі: натирання підлог, із санітарно-гігієнічних розумінь, доручалася тут лише старшокласникам. Тому молодші школярі звикли вважати цю роботу почесною, зв'язаною з відомими привілеями, наданими старшим товаришам. Тим більше зрозуміло, що покарання в даній ситуації власне кажучи не вийшло і не могло вийти, діти, навпроти, сприйняли все як відоме заохочення, що трапилося з ними. Планований педагогом засіб впливу перетворився у свою протилежність. [9, стор. 135]
Важливою умовою розвитку самостимуляції у використанні заохочень і покарань є дотримання міри. Важко навіть сказати, що більш шкідливо у вихованні: захвалювання, зловживання, заохоченням чи навпроти, покарання по всякому приводу. На відміну від таких форм непрямої вимоги, як схвалення й осуд, що є повсякденними, рядовими впливами на вихованців, заохочення і покарання як засіб корекції повинні використовуватися значно рідше. Можна сказати, що ефект застосування заохочень і покарань назад пропорційний частоті їхнього використання. Тільки в тих випадках, коли необхідність заохочення чи покарання жорстко і недвозначно диктується конкретною ситуацією, треба до них звертатись. [9, стор. 79]
Висновок
Багато педагогів минулого і наших сучасників, які займалися проблемою заохочення і покарання у вихованні дітей, любили повторювати крилаті слова К.Д. Ушинського: "Якщо ми дотепер застосовуємо заохочення і покарання, то це показує недосконалість нашого мистецтва виховання. Краще, якщо вихователь доможеться того, що заохочення і покарання стануть непотрібними".
Вище ми докладно розглянули причини появи такої точки зору, відзначили, що для свого часу вона була багато в чому прогресивній. Автор усвідомлює те, що суперечки, у кінцевому рахунку, вирішить час. Безперечно одне: у наші дні у вихованні без цих засобів не обійтися, і задача полягає в тім, щоб їхнє використання було, як мінімум,елементарно грамотним у педагогічному відношенні.
Оволодіння ж мистецтвом застосування заохочень і покарань вимагає і від педагогів, і від батьків чималих зусиль. "Покарання - дуже важка річ; воно жадає від вихователя величезного такту й обережності", - підкреслював А.С. Макаренко. Те ж саме варто сказати й у відношенні заохочення. Саме тому А.С. Макаренко радив вчителям, і особливо батькам використовувати заохочення нечасто, а до покарань узагалі не прибігати без особою на те необхідності.
Можна висловити припущення, що в міру удосконалювання виховного процесу, росту педагогічної кваліфікації вчителів, їхньої майстерності в школах усе менше буде випадків недотепного, часом суперечним елементарним нормам етики і права, використання заохочень і покарань. Навпроти, усе більш стане використовуватися заохочення і покарання як педагогічна корекція, точно розраховане і тонко здійснений вплив вчителя і суспільної думки колективу. Однак саме собою це не відбудеться.
Література
1. Х. Бектенов. Поощрение и наказание в советской школе. Алма-Ата, 1954.
2. А.С. Белкин. Проступки можно предупредить, Свердловск, 1967.
3. Н.Ф. Бунаков. Избранные педагогические сочинения, М., 1953.
4. А.И. Герцен. Избранные педагогические высказывания, М., 1951.
5. В.Е. Гмурман. Дисциплина в школе, М., 1958.
6. В.Е. Гмурман. Поощрение и наказание в школе, М., 1962.
7. А.Ю. Гордин. Нравственное воспитание школьников в труде, М., 1967.
8. А.Ю. Гордин. Формирование товарищеских взаимоотношений педагога и воспитанников в школе, М., 1970.
9. Л.Ю. Гордин. Поощрения и наказания в воспитании детей, М., 1971.
10. А. Дистервег. Избранные педагогические сочинения, М., 1956.
11. П.Ф. Каптерев. О страхе и мужестве в первоначальном воспитании, С.-П., 1957.
12. И.Ф. Козлов и др. методика воспитательного процесса, М., 1969.
13. В.М. Коротов. Педагогическое требование, М., 1966.
14. В.А. Крутецкий. Возрастные психологические особенности подростка, М., 1970.
15. В.А. Крутецкий, Н. С. Лукин. Воспитание дисциплинированности у подростков, М., 1960.
16. М.Д. Левитов. О психических состояниях человека, М., 1964.
17. Б.Ф. Ломов. Человек и техника. Очерки инженерной психологии, М., 1966.
18. Н.Е. Магарик. О мерах поощрения и взыскания в школе, Л., 1979.
19. А.С. Макаренко. Сочинения, в 7 томах, М., 1957-1958.
20. Б.И. Наумов. Поощрение и наказание в семье, М., 1962.
21. М.А. Олесницкий. Полный курс педагогики, К., 1955.
22. С.Л. Рубинштейн. Основы общей психологии, М., 1960.
23. И.И. Рыданов. О поощрении и наказании детей в семье, М., 1980.
24. Г. Спенсер. Воспитание умственное, нравственное, физическое, М., 1972.
25. В.В. Струбицкий. Меры поощрения и наказания и методика их применения в нравственном воспитании учащихся, С., 1961.
26. К.Д. Ушинский. Избранные сочинения в 2 томах, М., 1952-1953.
27. В.И. Фармаковский. Методика школьной дисциплины, О., 1931.
Loading...

 
 

Цікаве