WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Аксіологічна парадигма освіти: методологія обґрунтування - Реферат

Аксіологічна парадигма освіти: методологія обґрунтування - Реферат

відмінності позицій П. Фейєрабенда і, наприклад, Т. Куна, І. Лакатоса та інших, можна, однак, виділити певне спільне, властиве їм усім розуміння моделі наукового знання. Принципи такої історико-методологічної моделі науки такі:
1. Теоретичне розуміння науки є можливим лише за умови динамічної структури наукового знання.
2. Наукове знання є цілісним за своєю природою; його не можна розбити на незалежні один від одного рівень спостереження та рівень теорії.
3. Філософські (онтологічні, метафізичні) концепції тісно взаємопов'язані з власне науковим (конкретно-науковим) знанням: філософія не тільки виявляє стимулюючий вплив (позитивний чи негативний) на науку, але філософськітвердження, до того ж, органічно входять у "тіло" науки, формують його.
4. Динаміка наукового знання не є послідовним кумулятивним процесом; наукові теорії є незалежними одна від одної, неспівставлюваними, неспіврозмірними.
5. Мета зміни наукового знання - не досягнення об'єктивної істини, а, наприклад, отримання кращого розуміння певних феноменів, вирішення більшої кількості наукових проблем, побудова простіших та компактніших теорій тощо.
Зазначимо, що концепція Т. Куна - найелементарніша, бо вона спирається на протиставлення двох типів наукових змін, тому розгляд проблем раціонального та ірраціонального в науці зручно здійснювати, використовуючи її.
С. Тулмін при вирішенні цієї проблеми дійшов висновку, що необхідно вирізняти процеси нововведення - можливі способи розвитку відповідної традиції, запропоновані її прихильниками, і вибір - рішення вчених вибрати деякі з пропонованих нововведень. Відповідно до теорії синергетики С. Тулін визначив три аспекти розвитку:
загальна кількість нововведень, що виникають у галузі у певний час (пояснюється сприятливими соціальними умовами);
превалюючий напрям, у якому переважно створюються ці нововведення (пояснюється взаємодією зовнішніх та внутрішніх факторів);
критерії відбору, на підставі яких окремі нововведення вибираються для включення до певної наукової традиції (ці фактори є суто професійними).
При поясненні наукових змін Т. Кун і С. Тулмін зуміли довести, що у різний час існують різні типи свідомості, загальні уявлення, які визначають діяльність учених. Водночас, це вдалося їм зробити з позиції власного бачення конструкції історії науки. Інакше кажучи, вони змогли дати свої раціональні визначення процесу зміни наукових парадигм тільки з погляду власної історичної парадигми, котрої вони дотримувалися. А з позицій рефлексивного аналізу слід визнати, що можливим є існування історії не тільки природничо-наукових понять, а й історії історичних понять. Тому, описуючи зміни наукових уявлень, виявляючи критерії відбору цих фактів для опису, треба враховувати, що й ці критерії раціональності самі є виразами певної концептуальної структури.
Наукова чесність полягає у відкиданні теорії, якщо є експеримент, який їй суперечить. За І. Лакатосом, "наука розвивається шляхом постійного відкидання теорій за допомогою "впертих фактів, сміливих спекуляцій" логіки.
Повертаючись до концепції Т. Куна, слід зазначити важливість змістовного відкриття поняття "наукове співтовариство". Воно виступає у контексті його теорії як логічний суб'єкт наукової діяльності. Вчений, згідно з Т. Куном, може бути зрозумілим як вчений тільки за його належністю до наукового співтовариства, всі члени якого дотримуються певної парадигми.
Отже, заслуга Т. Куна полягає швидше в тому, що він досить переконливо довів той кардинальний факт, що формування і розвиток знання здійснюється завжди у певному просторі передумов. А визначення такого простору в методологічному дослідженні уможливлюється шляхом реконструкції основоположень, без яких певна методологічна та гносеологічна (пізнавальна) система неможлива.
С. Тулмін дійшов такого висновку: при серйозному сприйнятті останньої заяви Т. Куна та спробі провести межу між "нормальними" та "революційними" науковими аргументами у логічних термінах ми отримуємо результат, який може спантеличити.
Він стверджує, що основний парадокс класичної теорії наукових революцій полягає ось у чому: вона передбачає, що поміж тими, хто підтримує різні парадигми, неминучим є взаємне нерозуміння.
С. Тулмін запропонував свою концепцію зміни наукових теорій в ареалі флуктуацій (збурень, відхилень), або наукових традицій. Основна теза: наукове мислення - це постійна революція. Одиниця вимірювання наукового мислення - інтелектуальні мікрореволюції двох видів:
1. Мікрореволюція може становити одну зі спеціальних концептуальних новинок, що пропонуються у конкретний час, - новинок, які поширюються серед вчених протягом певного періоду перед тим, як вони будуть, врешті-решт, прийняті або відкинуті.
2. В інших випадках мікрореволюція виявляється певним підкласом теоретичних новинок, які встановлюються у рамках конкретної наукової традиції і тим самим модернізують цю традицію.
С. Тулмін запровадив спеціальні терміни для обслуговування поняття "наукової традиції": 1) "нововведення" - можливі способи розвитку існуючої традиції, запропоновані її прихильниками; 2) "відбір" - рішення вчених вибрати одне із запропонованих нововведень і за допомогою відібраних нововведень модифікувати традицію.
Вітчизняний дослідник В. Чуйко запропонував обґрунтовану альтернативу чинників наукового пізнання у вигляді концепції реконструктивної рефлексії. Ця концепція орієнтована на виявлення умов, за яких методи та методологія, не вступаючи у суперечність із теорією визначення умов істинності системи може стати джерелом певного типу методологічних та онтологічних положень.
Свого часу, у 60-ті роки ХХ ст., радянський філософ М.К. Мамардашвілі констатував, що у положенні щодо "вродженості ідей" знайшов вираження той факт, що у наукового знання, взятого як окремий елемент ("ідея"), виявляються не лише властивості, які породжуються наявністю існуючого поза свідомістю окремого об'єкта цього знання, а й властивості, що породжуються в ньому зв'язком з іншими знаннями і із загальною системою мислення.
Словник англійської мови (4-те вид., 1998, с.1125) повідомляє, що слово "paradigm" прийшло в англійську мову ще у XV ст. (через французьку мову з латинської) від грецького "paradeigma", що означає "зразок".
Поняття "парадигма" виступає фактично як велика, узагальнена модель світорозуміння. Ціннісне самовизначення суб'єктів педагогічного процесу повністю залежить від усвідомлення ними того, у рамках якої парадигми це самовизначення відбувається.
Після Т. Куна відомий фізик Д. Бом визначив парадигму як комунікативне середовище, мовний, комунікативний простір, у який "занурена" наукова спільнота.
Е. Гусинський та Ю. Турчанинова вважають, що проголошення парадигми - це важливий рубіж, подолання якого - ознака зрілості
Loading...

 
 

Цікаве