WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Аксіологічна парадигма освіти: методологія обґрунтування - Реферат

Аксіологічна парадигма освіти: методологія обґрунтування - Реферат

напрямків дає можливість назвати посткласичну освітню парадигму парадигмою освітнього плюралізму. Одним з його артефактів (втілення результатів освітньої діяльності в акти поведінки, форми судження тощо), продуктів були мізантропічні філософсько-освітні системи нацизму, апартеїду, комуністичного тоталітаризму. Проте в цілому плюралізм в освітнійсфері відображав позитивний розвиток суспільства і прискорення розвитку самих освітніх систем на основі їх диференціації, виокремлення, синтезу тощо. В цьому відношенні посткласична освітня парадигма є, безумовно, основою чергової парадигмальної революції в сфері освіти, яка ще більше розширить можливості технологічного урізноманітнення освітніх систем, проте на світоглядному рівні поставить це різноманіття в рамки гуманістичної системи цінностей.
Таким чином, у рамках посткласичної освітньої парадигми вперше в історії людства в освітній сфері на перший план виходять не просто відособлені філософські та педагогічні теорії, пов'язані лише концептуально, а комплексні філософсько-освітні концепції, в переважній більшості випадків замкнуті на конкретну педагогічну практику. Глобальна освітня тенденція XX століття, що переходить і в XXI ст., - це формування взаємозв'язку філософсько-освітньої методології, педагогічної теорії та освітньої практики в умовах практично необмеженого різноманіття їх усіх.
Педагогічна едукологія виокремлює парадигмальні освітні ідеї та парадигмальні освітні революції як рушійні сили освітньої поліпарадигмалістики. Проведений аналіз історії освіти з точки зору зміни філософсько-освітніх парадигм показує, що їх специфіку на різних етапах розвитку суспільства визначають переважно загальносистемні соціальні фактори. Саме останні визначають синтез концептуальних освітніх ідей, цінностей виховання.
Що стосується парадигмально-освітніх ідей, то їх роль у формуванні філософсько-освітніх парадигм все ж більш інструментально-технологічна, ніж системостворююча.
Ідея соціальної ролі освіти як сфери, де здійснюється соціалізація індивіда, лежить в основі соціоцентричних теорій виховання взагалі (людина стає людиною в тій мірі, в якій вона сприйняла виховання).
Ідея самоактуалізації особистості шляхом навчання та виховання, її варіація - ідея пріоритетності самонавчання та самовиховання в розвитку людини. Вона лежить в основі біоцентричних теорій виховання і значною мірою теорій виховання взагалі (людина стає тим, кого вона з себе зробить).
Ідея колективного навчання та виховання. В різноманітних своїх формах стала основою різноманітних системних та інституйованих форм освіти, зокрема класно-урочної системи освіти.
Ідея індивідуального (персонального) навчання та виховання, її різновиди - диференційоване навчання та виховання різного типу, індивідуальний підхід в освіті, індивідуальні освітні програми, домашня освіта тощо.
Ідея громадянської освіти, тобто освіти, спрямованої на формування громадянина. Вона має прямий зв'язок з розвитком демократичних форм організації суспільства, відтак модифікувалася з античних часів (ототожнення громадянина з людиною) до ліберально-демократичних форм (сучасна громадянська освіта, що заснована на загальнолюдських цінностях). Однією з історичних різновидностей є ідея світської освіти.
Ідея релігійної освіти, яка лежить в основі функціонування численних конфесійних освітніх систем і підпорядковує процес навчання та виховання завданням пізнання Бога. В чистому вигляді особливо розповсюджена в часи Середньовіччя, після секуляризації суспільства значною мірою трансформувалася в ідеї духовного та морального вдосконалення людини.
Ідея станової (загалом - соціально диференційованої) освіти, коли навчання та виховання розглядається як елемент соціального статусу, покликаний закріпити соціальну стратифікацію суспільства. Дуже поширена в традиційному суспільстві, а в індустріальному суспільстві трансформувалася в ідею привілейованої (елітарної) освіти.
Ідея загальнодоступної освіти (демократичної, масової - є різні її формулювання залежно від акцентування того чи іншого аспекту). Вона покладена в основу сучасної масової школи, раніше ж служила підґрунтям численних егалітарних (загальне зрівняння) течій в сфері освіти.
Ідея всебічного гармонійного розвитку людини завжди слугувала основою гуманоцентричної орієнтації освітнього процесу, хоча зміст цієї ідеї дуже різноманітний залежно від конкретно-історичного розуміння самої людини.
Ідея пріоритетності певної сфери людської особистості (інтелектуальної, фізичного розвитку, орієнтація на працю чи служіння вітчизні тощо). В різноманітних проявах, як правило, виражала абсолютизацію тих чи інших інструментів виховання чи вузькокорпоративні потреби у формуванні даної якості особистості.
Цей далеко не повний перелік дає уявлення про принципи та методологію аналізу парадигмально-освітніх ідей.
Слід, однак, зазначити, що термін "парадигмальна освітня революція" можна трактувати й більш широко - як цілу соціальну епоху, протягом якої реалізуються ті освітні новації, які були започатковані в момент її становлення. В рамках теорії суспільних формацій парадигмальні освітні революції прив'язані до епох переходу від одної формації до іншої, в рамках теорії цивілізаційних кіл - до епох зміни цивілізацій і т.д.
Відповідно до цього можна виділити чотири глобальні парадигмальні революції:
1. Парадигмальна освітня революція епохи становлення людського суспільства. Вона розпочинається з моменту початку переходу від тваринного до людського, суспільного життя і охоплює всю епоху так званого "варварства", аж до формування основних засад цивілізованого, державного і соціально-класового суспільства.
2. Парадигмальна освітня революція епохи традиційного (доіндустріального) суспільства. Вона розпочинається з періоду розкладу первісної общини і закінчується в період формування основ індустріального суспільства.
3. Парадигмальна освітня революція епохи індустріального суспільства. Вона розпочинається в тривалий період виникнення індустріального суспільства і закінчується в наш час, в епоху постіндустріального суспільства.
4. Парадигмальна освітня революція епохи інформаційного суспільства. Вона розпочалася в рамках постіндустріального (перехідного від індустріального до інформаційного) суспільства і зараз перебуває в стадії формування основних елементів і формулювання завдань освітнього розвитку.
Виходячи з того, що прагнення визначити напрямок та істинність наукової думки є нагальним, зробимо спробу стислого аналізу поліпарадигмальності наукового пізнання.
Філософ Уілард ван Ормен Куайн вперше навів обґрунтування неможливості існування наукових положень, повністю незалежних від досвіду та інших теоретичних положень цього часу. Жодна з наукових теорій, гіпотез не має імунітету щодо її
Loading...

 
 

Цікаве