WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ціннісні орієнтації освітнього простору - Реферат

Ціннісні орієнтації освітнього простору - Реферат

ситуації. При цьому орієнтовна діяльність складається з ряду дій: складання уяви про ситуацію, визначення її значення для себе, напрацювання плану дій, контроль за його виконанням.
Визначення ціннісних орієнтацій як самостійного поняття у вітчизняній науці вперше було наведено в праці А.Г. Здравомислова та В.А. Ядова "Отношение к труду и ценностные ориентации личности"(1966). "Під ціннісними орієнтаціями ми розуміємо установку особистості на ті чи інші цінності матеріальної та духовної культури суспільства". Ціннісні орієнтації є надзвичайно важливим компонентом структури особистості, в них начебто резюмується весь життєвий досвід, накопичений особистістю в її індивідуальному розвитку. Це той компонент структури особистості, який являє собою певну вісь свідомості, навколо якої обертаються помисли та почуття людини та з точки зору якої вирішується багато життєвих питань".
У цьому визначенні виділяються два найбільш важливих компоненти. Це, по-перше, його тісний зв'язок з установкою (за Д. Узнадзе) та, по-друге, посилання на те, щоціннісні орієнтації є важливим компонентом структури особистості. Спроба зафіксувати ціннісні орієнтації у повному об'ємі - завдання без розв'язку. Можна більш-менш вдало відібрати групу важливих цінностей стосовно визначеної діяльності.
Дослідження показали, що ціннісні орієнтації впливають на емоційну сферу особистості, на такий її елемент як переживання. Всяке переживання носить особистісний "почерк" індивідуального досвіду, ціннісної орієнтації особистості .
Є.В. Соколов визначив такі функції ціннісних орієнтацій, які на різних рівнях організації особистості можуть виконувати п'ять основних функцій: експресивну, адаптивну, захисну, пізнавальну та функцію внутрішньої координації. Ці функції засвідчують широкий спектр дії ціннісних орієнтацій.
В.А. Ядов створив теорію диспозиційної структури особистості (диспозиція - наперед визначений план поведінки, спосіб дії людини, в якій особистість розглядається як цілісний об'єкт і суб'єкт діяльності та соціальних відносин. Системостворюючою ознакою цього принципу виступають диспозиції особистості - певні рівні та стани схильності і передбачуваності індивіда до певних дій.
Принципова новизна диспозиційної теорії полягає в тому, що кожен із елементів утворення соціальної установки (потреба - диспозиція - ситуація) розгортається в ієрархічну систему. Нижчий рівень цієї ієрархії - вітальні потреби. Вищий рівень диспозиційної ієрархії - система ціннісних орієнтацій на цілі життєдіяльності та засоби досягнення цих цілей, зумовлені, з одного боку, вищими потребами особистості в самоактуалізації та самоствердженні, з іншого - загальними соціальними умовами, що визначають реальні можливості цих потреб.
В.А. Ядов, виходячи з аналізу теорії установки Д.Н. Узнадзе, запропонував чотири рівні диспозицій регуляції соціальної поведінки особистості:
1) елементарно фіксовані установки, які формуються на основі вітальних потреб за примітивних ситуацій;
2) системи соціальних установок, які мають складну структуру, що включає оціночний, розумовий та поведінковий компоненти;
3) загальна спрямованість інтересів особистості у визначеній сфері соціальної активності. Передбачає схильність до ідентифікації з тією чи іншою галуззю соціальної діяльності;
4) система ціннісних орієнтацій на цілі життєдіяльності та засоби їх досягнення. Тут передбачається виокремлення такого диспозиційного утворення, як "концепція життя".
Сутність ціннісного підходу полягає в тім, що людина як соціальна істота(особистість) може мати лише одну цінність -"соціальну значимість", здатність людини впливати на розвиток справ у суспільстві.
Ціннісні орієнтації, за Е. Фромом, визначаються двома основними позиціями - "володінням" і "буттям", перша з яких зв'язана з матеріальною стороною, друга - з духовною. Ці позиції визначають своєрідність типу ціннісних орієнтацій ("заземлений" і "піднесений"), параметри, за якими можна їх виділяти: орієнтованість на матеріальну або духовну основу, спрямованість на суспільні або особисті потреби, готовність дотримуватися або не дотримуватися норм моралі, прагнення до самоствердження або пасивність.
Зміст ціннісних орієнтацій в історії цивілізації з античності до нашого часу відрізняється відносною стабільністю і відтворюваністю. При цьому як у макромасштабі (країна, держава ), так і в мікромасштабі (індивід, особистість) перевага віддавалася тим позиціям, які спрямовані на "суспільне благо". Іншими словами, історія розвитку людства сформувала ідеальну уяву про людину як особистість, суттю якої є духовні прагнення. Саме це уявлення про "гідну людину" є сьогодні планетарним і таким, що саме собою розуміється.
В.В. Сержантов запропонував гіпотезу, згідно з якою ціннісні орієнтації за своєю сутністю є системою генеральних моделей або програм особистісної поведінки, спрямованих у майбутнє. Система ціннісних орієнтацій, за В.В. Сержантовим, виглядає як система особистісних установок відносно існуючих в даному суспільстві матеріальних та духовних цінностей. Вона дається не у вигляді деякої суми знань, а як когнітивні перетворення, і тому ціннісні орієнтації існують у формі пов'язаної з ними за особистісною логікою сукупністю переконань, ідеалів, заборон, які приймаються індивідом для себе як свої внутрішні орієнтації.
Одним із класичних визначень ціннісної орієнтації вважається позиція К. Клакхона: це структуровані концепції, які впливають на думки і дії, основою яких є аналітично виділені елементи оцінних процесів - когнітивних, афективних і поведінкових. Варто виділити також зауваження К. Клакхона про реальний вияв цінностей у ситуації вибору, основою якого виступають кодекси індивідуального і громадського життя.
За О. Ноздріною, ідеали, що виробляються у світогляді людини, і пов'язані з ними цінності набувають характеру ціннісних орієнтирів життя, яких конкретна людина дотримується і якими керується у своїй діяльності.
На думку А. Похресника, структуру ціннісних орієнтацій утворюють п'ять видів:
"Універсалізм-партикуляризм" - вибір між підпорядкуванням індивідами своєї поведінки якомусь загальному правилу і визначенням її залежності від специфічних моментів ситуації.
"Досягнуте-зумовлене ззовні" - вибір між орієнтаціями на соціальні характеристики іншого індивіда (професія, статус) і на іманентне йому, на притаманні якості (стать, вік...).
"Афективність-нейтральність" - вибір між намаганням задовольнити безпосередні, миттєві потреби і відмовою від останніх заради якихось далеких і важливих цілей.
"Специфічність-дифузність" - вибір за об'єкт орієнтації індивіда специфічних чи загальних характеристик ситуації.
"Орієнтація на себе-орієнтація на колектив" - вибір між діями винятково у власних
Loading...

 
 

Цікаве