WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ціннісні орієнтації освітнього простору - Реферат

Ціннісні орієнтації освітнього простору - Реферат

виділяються інтеріоризація, ідентифікація, асиміляція, інтеграція, диференціація, акумуляція, соціалізація та інші. Найбільш складними механізмами є інтеріоризація, під якою розуміється процес і результат засвоєння знань, вірувань, переконань, переводу їх з рівня декларативності на рівень спонукальних мотивів, установок, та соціалізація, яка, за Т. Бутківською, являє собою процес можливостей співіснування в соціумі, і важливою її складовою є соціальні цінності. Світ цінностей - це передусім світ культури, сфера духовної діяльності людини, її моральної свідомості, оцінок тощо.
Людина самоідентифікує себе на таких рівнях: культурному (ціннісна, духовна ідентичність); соціальному (включеність в соціально-культурні інституції - рольова, статусна ідентифікація); особистісному (здатність підтримувати цілісний образ власного "Я" на різнихжиттєвих етапах).
До речі, Р.Х. Шакуров виокремлює ціннісно-орієнтаційний бар'єр (бар'єр невизначеності), як один із найбільш важливих у самовизначенні особистості.
І ще одне істотне зауваження: ціннісні орієнтації, знаходячись на перетині світоглядної, мотиваційної структур свідомості та потреб особистості, є могутніми регуляторами поведінки і діяльності педагога.
У соціології поняття про ціннісну орієнтацію розгляддається як генералізована і структурована концепція, що визначає поведінку.
Ціннісні орієнтації утворюють змістовну сторону спрямованості особистості, це соціогенний елемент, що регулює діяльність педагога.
У психології обґрунтованим є підхід, що відбиває об'єднання когнітивної, мотиваційної й емоційної сфер у єдину смислову сферу в рамках ціннісних орієнтацій. Ціннісні орієнтації є основною смисловою одиницею особистості, що конституює, визначає цілі, засоби, діяльність і переводить їх у морально-смисловий план.
Співвідношення ціннісних орієнтацій з потребами вказує на те, що аксіологічні орієнтири - це стабільні, "вічні" установи, вони відображають досвід соціальної групи і спрямовані до ідеалу.
Ціннісні орієнтації, на думку психологів, дозволяють людині знайти точку зору, виробити оцінні судження. Вони мотивують і спрямовують діяльність, що є основою для реалізації цілей і задач, фундаментом стабільності в життєвих перспективах.
Діяльність К.Д. Ушинського, Л.М. Толстого, В.В. Розанова, М.М. Рубінштейна, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського дозволяє декларувати пріоритет особистості, наявність чітко виражених гуманістичних традицій. Вивчення аксіологічних характеристик педагогічної діяльності, сформульованих класиками педагогіки, дає можливість створити базове інваріантне ціннісне ядро особистості вчителя. Природно, серед аксіологічних орієнтирів виділяються шляхетність, любов, краса, терпіння, віра, народність, патріотизм, які, поєднуючись, утворюють духовність особистості вчителя як основу його багатогранного прояву в професійній і особистій сферах. Педагог є джерелом і гарантом повноцінної реалізації аксіологічних позицій.
Важливою підставою для проведеного дослідження є розробка вченими-педагогами моделі ідеальної людини, основним компонентом якої є внутрішня досконалість особистості, що виявляється в її духовному підґрунті.
Практично всі педагоги вважають найважливішим засобом ціннісного розвитку особистості мистецтво, насамперед класичне, перевірене часом, що веде до вічної цінності краси.
Аналіз педагогічних позицій видатних педагогів виявив можливості гуманістичного наповнення освітньої діяльності, яка має генетичні народні корені і людиноцентричні перспективи. Подібного роду ціннісні системи стимулюють бажання переосмислити основи педагогічної праці і цілеспрямовано розвивати духовно-моральний потенціал діяльності вчителя, звертатися до аксіологічних орієнтирів гуманістичної властивості.
Звертаючись до категорій "цінність", "ціннісне ставлення", "ціннісні орієнтації", відзначимо, що у філософії, психології і педагогіці феномен ціннісних орієнтацій споконвічно розглядався в рамках поняття "ставлення", яке має двомірну будову, позначаючи одночасно і ставлення суб'єкта до об'єкта, і міжсуб'єктні відносини. Оскільки таким відносинам властиві вибірковість і визначений рівень вияву, то вихідним для визначення сутності відносин може бути поняття "спрямованість особистості". Саме спрямованість особистості фіксує і відображає зовнішні елементи внутрішньої структури останньої, існуючи у вигляді динамічної системи потреб і мотивів, установок і намірів, інтересів і переваг, що і складає аксіологічну сферу особистості. У цьому зв'язку можна відстоювати думку, що ціннісні орієнтації є найважливішим психосоціологічним утворенням, яке є субстратом, з одного боку, "життєвого кредо", а з іншого боку - усієї життєдіяльності людини.
Проаналізувавши сутнісні характеристики категорій "цінність", "ціннісні орієнтації" як ядра аксіологічної системи з позицій міждисциплінарного підходу, можна відзначити підвищений інтерес до цієї наукової педагогічної проблеми.
М. Головко вважає, що в цьому понятті відображається весь комплекс ідейно-світоглядних, політичних та моральних цінностей, які впливають на світосприйняття та життєву позицію особистості. Саме тому ціннісна орієнтація органічно входить до складу мотивів і стимулів усіх видів та форм поведінки суб'єктів моральності, визначає їх смисл та направленість.
Є.І. Головаха уявляє ціннісні орієнтації, життєві цілі і плани як ядро соціально-професійної перспективи, без якого вона втрачає свою основну функцію - регулятивну.
А.Г. Здравомислов визначає ціннісні орієнтації як найбільш важливі елементи внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда, сукупністю його переживань. Вони відмежовують істотне та важливе для даної людини від неістотного. Сукупність ціннісних організацій утворює свого роду вісь свідомості, яка забезпечує стійкість особистості, наступність поведінки і діяльності, виражену в спрямованості потреб та інтересів.
Система ціннісних орієнтацій розглядається В.Л. Оссовським як найбільш важливий компонент структури особистості, який відображає вибіркове ставлення людини до соціальних цінностей та визначає довготривалі лінії поведінки, спрямованості на досягнення цих цілей.
Поняття "орієнтація", яке входить до змісту ціннісної орієнтації, містить, по-перше, посилання на вміння розібратися в оточуючих обставинах, поінформованість про що-небудь і, по-друге, - спрямованість діяльності, яка визначається інтересами кого-небудь. Очевидно, що орієнтація - надзвичайно складний вид діяльності, починаючи з рівня біологічного пристосування до зовнішніх умов і закінчуючи соціальною орієнтацією. Специфіка орієнтуючої діяльності полягає в тому, що на основі вже сформованих у процесі життєдіяльності образів індивід умовно виконує дії, начебто "приміряючись" до нової
Loading...

 
 

Цікаве