WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Визначення поняття ”цінність” - Реферат

Визначення поняття ”цінність” - Реферат

діалогічності, свободи, відповідальності тощо.
Цьому соціально важливому питанню були присвячені міжнародні науково-практичні читання: "Цінності у вихованні підростаючого покоління: проблеми, пошуки, перспективи" (Київ,1996 р.).
О.В. Сухомлинська відзначає, що ціннісний підхід виступає як найбільш пріоритетна виховна проблема. Її значущість посилюється тим, що цінності висунулись на передній план і як соціальна проблема, що набула сьогодні гострого, інколи навіть трагічного звучання. Ми є не лише свідками, а й учасниками кризи моральності і правосвідомості, соціальної нестабільності, політичної дезорієнтації, деморалізації молоді.
Особистісно орієнтована освіта, що все більш активно визнається у вітчизняній педагогіці як домінанта, стимулює перегляд існуючої системи підготовки педагогічних кадрів. В останні роки з'явилося чимало серйозних матеріалів, що містять глибоко опрацьовані шляхи і засоби оптимізації формування особистості вчителя. Аналіз цих матеріалів (Н.Г. Протасова, А. Бєлухін, В.О. Сонін, Є.М. Шиянов, Т.С. Яценко та ін.) приводить до висновку про те, що модернізація підготовки педагога в змістовному плані сьогодні найчастіше пов'язується з розвитком його самосвідомості, а в технолого-процесуальному відношенні замикається на сфері спілкування педагога із вихованцями.
Принцип особистісно-гуманного підходу в педагогіці був сформований Ш. Амонашвілі: якщо педагогічний процес будувати на принципах особистісно-гуманного підходу до дітей, то це дозволяє перетворити їх в активних союзників учителя в своєму ж навчанні та вихованні.
За В. Огнев'юком, серцевиною етичної та особистісно- орієнтованої системи виховання можуть бути такі принципи:
1) людина виступає основою, початком і кінцем суспільства;
2) повага індивіда гарантується його повагою до інших людей;
3) вирішення конфліктів відбувається на основі збереження життя та гідності суперника.
І.Д. Бех, досліджуючи духовні цінності, надаєпріоритет у їх формуванні особистісно-орієнтованій освіті, яка повинна будуватися на таких засадах:
1) свобода, відповідальність, справедливість, творчість, співпраця;
2) дитяча самодіяльність, її активний характер;
3) вільна творча продуктивна праця як базис виховання;
4) розвиток творчої індивідуальності;
5) виховна полісистемність.
При цьому роль особистісно-орієнтованої освіти полягає в тім, що вона "виходить із самоцінності особистості, її духовності й суверенності. Тому вона може вважатися гуманістичною. Її мета - формувати людину як особистість, творця самого себе і навколишніх умов".
Великий доробок до теорії особистісно-орієнтованого формату освітнього процесу внесла І.С. Якиманська.
Відзначені позиції як стратегічні лінії в удосконаленні професійного формування і розвитку вчителя онтологічно і гносеологічно обумовлені сучасною парадигмою змісту гуманітарних наук. Так, сьогоднішня психолого-педагогічна концепція діяльнісного підходу до характеристики особистості доповнюється ідеєю персоналізації - розуміння індивіда як особистості, яка презентує себе засобами різних форм активності, що викликають в адресатів серйозні зміни, насамперед на рівні їх особистісних ідей, мотивів, цінностей.
У реальній освітній практиці ця ідея отримує своє втілення в заміні суб'єкт-об'єктної установки педагога принципом суб'єкт-суб'єктної взаємодії вчителя з учнями. Однак це не вирішує проблеми організації продуктивного спілкування вчителя й учня, оскільки в соціально-професійному іміджі педагога найважливіша роль належить культурно-ціннісним орієнтаціям. Відсоток педагогів, здатних до ціннісно-діалогового спілкування, на жаль, украй низький.
Багато в чому це пояснюється тим, що традиційна стратегія підготовки учителя визначає пріоритетними цілями пізнавально-інтелектуальне збагачення за рахунок оволодіння змістом навчальних дисциплін (ЗУН), засвоєння досить абстрактної системи дозволів і заборон, що регламентують педагогічну діяльність, і нагромадження первинного досвіду цієї діяльності. Їх необхідно доповнити такою позицією: аксіологічний розвиток особистості майбутнього вчителя є шляхом розвитку його індивідуальної самосвідомості і фактором самореалізації в соціальній та професійній сфері (І. Бех, В. Огнев'юк, Г. Балл, О. Савченко, О. Кононко, В. Моргун, Т. Титаренко).
Така позиція може і повинна бути не просто пріоритетною, а домінуючою в ієрархії професійно важливих перспектив становлення особистості вчителя насамперед тому, що, як відомо, продуктивність педагогічної діяльності визначається не якістю засвоєних технологічних параметрів її здійснення, а станом Я-концепції вчителя, яка базується на усвідомлюваних (неусвідомлюваних) оцінних відносинах його до себе і до середовища (інших людей, природи).
Ми виходимо з того, що цінності є визначальним компонентом змісту виховання. В.О. Огнев'юк виокремлює чотири найпоширеніші системи виховання:
1) система виховання, заснована на трасцедентних цінностях (абсолютна цінність - Бог). Основні цінності - душа, безсмертя, щастя, віра, надія, любов;
2) система виховання, заснована на соціоцентричних цінностях: свобода, рівність, праця, мир, творчість, злагода;
3) система виховання, заснована на антропоцентричних цінностях, як-от: самореалізація, користь, індивідуальність;
4) система виховання, заснована на національних цінностях.
У цьому зв'язку аксіологічна освіта сучасного вчителя розглядається як процес і результат прилучення особистості до визначеної системи цінностей. Аксіологічна освіта як процес має на увазі динаміку розвитку ціннісної системи особистості залежно від визначення цілі (цілей), від реальних умов, від переходу ціннісних орієнтацій у новий якісний стан. Аксіологічна освіта як результат виступає актуальною характеристикою особистості, у якій відображає не тільки її об'єктивну цінність, але й потенціал аксіологічного саморозвитку.
Вагомий внесок у вивчення феномена цінностей вніс Мілтон Рокич, висновки якого дозволяють детально уявити специфіку цього явища. По-перше, вчений звертає увагу на той факт, що кількість базових цінностей людини обмежена і незначна, тому їх емпіричне вивчення є цілком доступним. По-друге, люди і соціальні групи в будь-якому суспільстві поділяють ті самі цінності, варіативність у прилученні до яких розрізняється мірою прихильності і за їх значимістю. По-третє, цінності і ціннісні уявлення організовані та упорядковані в ієрархічні системи. Причому в різних групах різні цінності займають різне положення. І нарешті, розглядаючи цінності як залежну змінну, якісними факторами цінностей варто враховувати особливості функціонування і
Loading...

 
 

Цікаве