WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Визначення поняття ”цінність” - Реферат

Визначення поняття ”цінність” - Реферат

нього цінне.
Досліджуючи педагогічну антропологію, І.П. Аносов відзначає, що педагогічна антропологія не може оминути одну з важливих проблем філософії, яка у формулюванні Р. Неша звучить як "факт і цінність". На думку Р. Неша, внесення проблематики цінностей до філософсько-антропологічної парадигми сприятиме створенню "продуктивних стосунків між вихованням та антропологією".
Поняття "антропологія"(гр.antropos - людина та logos -слово, поняття, вчення) означає широку галузь пізнання людини та її внутрішнього світу в контексті природи, культури і суспільства.
Н.Є. Щуркова визначає цінність як те, що важливе для життя людини, той кращий об'єкт, присутність якого впливає на змістовний хід життя. Особливо значимою з педагогічної точки зору є характеристика цінності як світу свободи, творчості, гри людських сил, автономії і незалежності від випадку, світу постійного духовного збагачення.
У цих визначеннях можна виділити головні позиції, що конституюють цінність як "логічний центр" педагогічної теорії і практики: вплив на змістовний хід життя людини, можливості духовного збагачення особистості; система свободи, творчості і гри людських сил.
М.С. Каган переконаний у тім, що виховання - це не що інше, як процес цілеспрямованого формування системи цінностей молодої людини. Результатом такого процесу може бути наявність у вихованця здатності до спонтанного управління своєю поведінкою. Це визначення передбачає інтерес, оскільки орієнтує на кінцеву мету виховання.
Джерелом виникнення цінностей, як вважає Є.В. Диміна, є соціальний досвід. Ні цінності індивіда, ні цінності суспільства не можуть вцілому змінитися миттєво, це поступовий процес. Однак зміна цінностей - це умова існування культури і людини, це закономірний, неминучий процес. Нова ієрархія цінностей, яка формується, повинна відповідати новому типові культури, що складається. У цьому, на думку Є.В. Диміної, запорука стійкості системи.
У наш час, стверджує Є. Диміна, формуються нові ціннісні орієнтації. Наприклад, одним з вирішальних стає почуття екзистенціальної безпеки, оскільки можна відзначити пильну увагу до моральних, екологічних проблем людства. Формується і діалогічне ставлення до світу, визнання свободи особи. Людина сама здійснює свій вибір цінностей з безлічі смислів з, того, що створено людством. У зв'язку з цим Є.В. Диміна підкреслює, що виховання в сучасному суспільстві - це процес формування ціннісної свідомості, а такий процес може бути тільки діалогом.
У ході міркувань про природу цінностей Є. В. Диміна приходить до висновку: цінності надособистісні і трансцендентні. А здатність своїми життєвими орієнтирами мати не вузьке коло "своїх", "ближніх", а, насамперед, загальнолюдські цінності - єдиний шлях зближення культур, шлях до досягнення діалогу між ними. На цьому вищому щаблі свого розвитку цінності втрачають кордони, замкнутість і перетворюються в культурні універсалії, свого роду зразок, на основі якого може вирости світ культурного різноманіття. Закріплені в культурних універсаліях, загальнолюдські цінності та ідеали можуть забезпечити виживання і самовдосконалення людства.
Таким чином, здійснивши короткий екскурс у ціннісну проблематику гуманітарного знання, можна зробити деякі висновки, які є основою для вивчення і формування ціннісних орієнтацій сучасного і майбутнього вчителя.
Як свідчать з роботи філософів, соціологів, поняття "цінність" використовується досить широко, характеризуючи значення об'єкта, вартість предмета, властивість явищ і предметів або сам предмет. Однак треба підкреслити, що цінність усе-таки частіше виступає в аспекті значення предмета або явища для людини (соціальної групи). Крім цього, цінності виступають і в ролі вищих життєвих принципів, ідеалів і норм поведінки, на які орієнтуються особистість і суспільство. З цього випливає, що цінності поєднують у собі матеріальні і духовні основи.
До другої половини ХХ століття ціннісна проблематика посіла гідне місце в системі філософського і соціо-гуманітарного знання. Багато видатних філософів і соціологів світового рівня висловили своє ставлення до цінностей у науці, культурі, суспільній свідомості.
У СРСР до 1960 року аксіологічна проблематика не розроблялася, оскільки офіційно теорія цінностей розглядалася як псевдонаукова. І тільки починаючи з 60-х років вітчизняні філософи звернулися до осмислення ціннісних понять у руслі марксистсько-ленінської парадигми. Першою серед робіт, яка презентувала ціннісну проблематику, можна назвати книгу В.П. Тугаринова "Про цінності життя і культури".
Відмінною рисою сучасного етапу української освіти є пошук нової парадигми освіти, орієнтованої на головні пріоритети цієї системи. У вітчизняній філософській літературі, присвяченій трансформуванню феномена цінностей, реально існують два підходи:
- перший - це визнання існування цінностей як елементів культури, призначених для того, щоб гарантувати, забезпечити інтерес суспільства або його підсистем (груп, прошарків, соціальних категорій тощо);
- другий - це існування цінностей як об'єктів зацікавленості окремих суб'єктів.
Вітчизняний філософ В.С. Лутай критично ставиться до того, що в педагогічних працях подається спрощене поєднання концептуальних положень: 1) про пріоритет загальних (загальнолюдських, державних, національних тощо) цінностей, 2) про пріоритет особистих цінностей. Але ж пріоритет будь-яких загальних цінностей означає їх більшу роль відносно особистих і навпаки. Тому і декларативне проголошення необхідності гармонійного поєднання загальних і особистих цінностей без аналізу їх суперечливого співвідношення є спрощеним розумінням проблеми і мало що дає для її успішного вирішення.
Отже, існують принаймні два типи цінностей: цінності, сенс яких визначається наявними потребами та інтересами людини, і цінності, які, навпаки, надають сенсу самому існуванню людини. З огляду на процеси демократизації суспільства, що розгортаються в Україні, такий підхід до тлумачення цінностей слід визнати доцільним. Адже він дає змогу увиразнити цінності, які обслуговують самоствердження особистості, та цінності, котрі творять і відроджують людину в зовсім новому сенсі, вимагаючи від неї особливого, "смисложиттєвого" ставлення до світу. Безсумнівно, що демократичні цінності, які є орієнтирами людської свідомості, належать саме до другого з вказаних вище класів цінностей, вони не вичерпуються потребами індивіда або соціальної групи чи навіть людства загалом. Навпаки, сенс існування індивідів, соціальних груп, суспільства, людства загалом істотно пов'язаний з відкритістю для них основних демократичних цінностей - толерантності,
Loading...

 
 

Цікаве