WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Визначення поняття ”цінність” - Реферат

Визначення поняття ”цінність” - Реферат

цінності від знання, потреби, цілі, інтересу тощо.
На думку І. Пригожина, цінності - це коди, які ми використовуємо, щоб утримувати соціальну систему на деякій лінії розвитку, яка вибрана історією. Система цінностей завжди протистоїть тим ефектам флюктуацій, які її дестабілізують.
Однією з найпоширеніших дефініцій цінності у вітчизняній літературі залишається визначення цінності як суб'єктивної значущості певних явищ реальності, тобто їхньої вагомості з погляду людини, суспільства та їх потреб. Але ознайомлення з новітньою аксіологічною літературою і практика сучасного життя все більше схиляють вітчизняних філософів до іншого, деякою мірою протилежного наведеному, розумінню цінностей. Адже якщо йдеться, наприклад, про вищі духовні цінності, цінності історії, культури, мистецтва, то стає цілком очевидним, що їх призначення жодним чином не може бути зведене до задоволення будь-яких потреб індивіда. Мало того, саме такі цінності значною мірою визначають саме існування останнього. Вони не просто задовольняють потреби людини, а духовно творять або відроджують її з усіма притаманними їй потребами та інтересами. Відмінність духовних цінностей від матеріальних виявляється в тому, що вони, зазвичай, не зникають в процесі їх вжитку. Більшість із них можуть експлуатуватись історичнотривалий час. Духовні національні цінності - це основоположні нетлінні святині, традиції, звичаї, моральні принципи і норми, настанови, заповіді, ідеали, ідеї, вироблені нацією упродовж свого історичного розвитку.
Цінності - це поняття або переконання, впорядковані за відносною важливістю. Вони спрямовані на задоволення трьох універсальних людських потреб: екзистенціальних; потреб соціальної взаємодії; потреб розвитку соціальних груп. Ці потреби задовольняються у реалізації 10-ти мотиваційних типів.
Таблиця 2
1. Саморегуляція - вибір, творчість, дослідження 6. Безпека - стабільність, гармонія індивіду, сім'ї, суспільства
2. Стимулювання - повнота життєвих відчуттів 7. Конформність - обмеження дій, що заподіюють шкоду іншим
3. Гедонізм - насолода життям, задоволення 8. Традиція - повага та підтримка звичаїв, визнання ідей культури та релігії
4. Досягнення - особистий успіх завдяки компетенції 9. Прихильність - підтримка благополуччя людей
5. Влада - соціальний статус престижу та панування над людьми 10. Універсалізм - розуміння, вдячність, терпимість та підтримка благополуччя
Групи цінностей мають внутрішні протиріччя (приналежність до статі, відвертість-закритість, виграш-програш…). Цінності збереження (безпека, конформність, традиції) протилежні цінностям зміни (стимулювання, саморегуляція). Цінності самовизначення (універсалізм, прихильність) протилежні цінностям самопіднесення (влада, досягнення, гедонізм).
За визначенням В. Шубинського, цінності - це експліцитні чи імпліцитні концепції бажаного, які характеризують індивіда або групу та визначають вибір типів, засобів та цілей поведінки.
С. Брожик вважає, що всі цінності можуть виконувати функції:
1) засобу самосвідомості суб'єкта;
2) імпульсу, який викликає специфічні емоційні стани людини;
3) фактора мотивації, який зумовлює напрямок активності суб'єкта".
За Б. Гершунським, оптимізація змісту навчання та вдосконалення педагогічних технологій випереджає усвідомлення складної ієрархії цінностей та цілей освіти. Неувага до вищих цінностей освіти та пасивне сприйняття тих життєвих пріоритетів, які стихійно складаються в суспільстві, - основна вада сучасної освіти. Що ж стосується культури та моральності, то це вважається таким, що розуміється як саме по собі, так начебто одного разу проголосивши гуманістичні цінності освіти і систематично декларуючи прихильність до цих цінностей, суспільство і держава сповна виконують свої моральні функції. Особистісно-орієнтовані цінності освіти, яким приділялася велика увага в релігійних, філософських та власне педагогічних працях вчених і мислителів дореволюційної Росії, на жаль, втрачені, вони замінилися гіпертрофованими концепціями колективної освітньої діяльності, які ігнорували вищу самоцінність кожної людини. Сучасні інновації в змісті освіти через відсутність їх достатнього наукового обґрунтування та методичну непідготовленість перетворюються на чергову моду, демонстративну зміну лозунгів без істотних змін в змісті сучасної освіти.
Неможливо претендувати на будь-яку доказовість в характеристиці ціннісних аспектів освіти, особливо в їх прогностичному обґрунтуванні, забуваючи про єдність державного, суспільного і особистісного компонентів категорії "цінність освіти". Лише гармонія цих аксіологічних блоків створює необхідні передумови для переходу від фактично зовнішньої відносно сфери освіти, переважно соціокультурної та соціально-економічної категорії "цінність", до внутрішньої, власне освітньої, психолого-педагогічної категорії "ціль". Особистісним цінностям освіти повинен належати пріоритет у всій міждисциплінарній процедурі досліджень, пов'язаних з філософсько-методологічним усвідомленням проблеми "освіта як цінність".
Цінність - це багатоаспектне явище, зумовлене соціальними обставинами, які мають чітко визначений культурний зміст, що визначає позитивну або негативну оцінку світу в широкому значенні. Отже, цінність є не чим іншим, як психолого-педагогічним утворенням, у якому в стислому вигляді присутнє безпосередньо або (найчастіше) опосередковано ставлення людини до середовища і самої себе. Це ставлення є результатом особливого суб'єктивно-соціального за своєю природою ціннісного акту, складовими якого виступають власне суб'єкт оцінки, об'єкт оцінки, рефлексія з приводу оцінки та її реалізації.
Оскільки людина знаходиться в середовищі свого існування у стані цілеспрямованої активності, то кожна галузь її взаємодії з навколишнім світом так чи інакше піддається ціннісному освоєнню. В результаті вся сукупність різноманітних відносин людини до світу і самої себе, яка породжується життєвими потребами і модифікованою системою символів та засобів культури, утворює системно-ієрархічну психічну структуру - аксіосферу (світ цінностей), у якій умовно можна виділити дві групи цінностей: матеріальні і духовно-культурні. Останні маніфестуються і забезпечують самозбереження в просторі та часі насамперед у рамках етнічної спільноти.
М. Бахтін у риторичній формі проектує значення цінностей на особистість, запитуючи, що означає усталений контекст цінностей: сукупність цінностей, цінних не для того чи іншого індивіда і в ту чи іншу епоху, а для всього історичного людства? Але я єдиний мушу утвердити його як справді цінне для мене, цим самим стане для мене цінним і все для
Loading...

 
 

Цікаве