WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Визначення поняття ”цінність” - Реферат

Визначення поняття ”цінність” - Реферат

інструментами для самореалізації;
3) узаконила у правах своє ірраціональне начало.
У найбільш загальному вигляді цінності мають три особливості: по-перше, вони характеризуються одночасно як об'єктивні і суб'єктивні; по-друге, все те, що людям уявляється позитивним, має сенс тільки в силу наявності свого антиподу; по-третє, співвідношення між протилежностями обмежуються певною суб'єктивно визначеною межею, за якою дискусія про цінності губить свій смисл.
До природи духовних цінностей також звертався філософ С.Ф. Анісімов, вважаючи їх смислостворюючим моментом життя людей. С. Ф. Анісімов вбачає у цінності"позитивне значення даного предмета чи його властивості для конкретного суб'єкта діяльності з точки зору того, настільки цей предмет здатний задовольняти певну потребу". Вчений стверджує, що люди народжуються двічі: спочатку фізично, а потім духовно, коли в процесі навчання і виховання ними засвоюються духовні цінності, створені людством, і формуються духовні якості особистості. Досліджуючи природу цінностей, він підкреслює, що вчені найчастіше розуміють під цінністю предмети, які мають корисні для людини властивості. Підсилюючи й уточнюючи визначення, С.Ф. Анісімов відзначає, що цінність встановлюється в рамках ціннісних відносин як позитивне значення предмета (властивості предмета) для конкретної людини з погляду задоволення її потреб. Учений припускає, що поняття цінності відображає не стільки сам факт виникнення ціннісного відношення між предметом і потребою в ньому, скільки визначає якість цього відношення, яке фіксується в свідомості у вигляді судження про цю якість - оцінки". С.Ф. Анісімов вважає безперечним, що цінність завжди повинна бути позитивною за своїм значенням, оскільки вона задовольняє дійсну, розумну позитивну потребу. Значення ж можуть бути і негативними.
У 90-і роки ХХ століття до ціннісної проблематики зверталося багато вітчизняних філософів. Причому визначення цінностей за трактуванням різних учених має оригінальні відтінки, а всі разом взяті спроби осмислення цієї категорії дають картину багатопланового явища - цінності. Наприклад, П.І. Смирнов стверджує, що цінністю вважається будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе. У цьому підході виділяється ключове положення цінності в прагненні реалізувати свій потенціал з опорою на ціннісні орієнтації, великий зміст цінності для життя людини.
Польський соціолог-дослідник Ян Щепанський вважає можливим називати цінністю будь-який матеріальний або ідеальний предмет, ідею чи соціальний інститут, предмет реальний чи ідеальний, у ставленні до якого індивіди чи спільнота виробляють установку, яка передбачає повагу, приписують цьому предмету важливу роль в своєму житті і прагнення до його досягнення відчувають як примус. Цінності - це ті предмети, які необхідні для підтримки внутрішньої згуртованості групи.
Система цінностей у широкому розумінні слова, як вважає І.П. Жерносек, - це внутрішній стрижень культури, об'єднуюча ланка всіх галузей духовного виробництва, всіх форм суспільної свідомості. Цінність являє собою узагальнююче поняття для таких явищ духовного життя, як ідея або ідеал.
О.М. Панфілов, вивчаючи природу і генезис ціннісних відносин, виходить з основного протиріччя нашого часу - протиріччя між людиною та світом у їх взаємозв'язку і взаємозалежності. Дослідник підкреслює, що буття людини отнологічно та аксіологічно первинне і більш фундаментальне, ніж буття цінностей. Людина має потребу в бутті і тому наділяє його ціннісними характеристиками. Природно, що це породжує систему ставлень до навколишнього світу і стимулює аксіологічний розвиток самої людини, її свідомості. На підтвердження можливостей людини створити певний предметний світ, що виступає орієнтиром у житті, опозиція "я - світ" вирішується особистістю засобами її "переносу усередину" самої особистості; таким чином, індивід перетворює самого себе у свій власний суб'єкт і об'єкт, стаючи тим самим "самодетермінованою" реальністю, яка протистоїть буттю як власна спричинена діяльність.
А.М. Максимов вважає, що цінність виступає первинною формою предмета реальності, у якій цей предмет постає перед свідомістю через його ціннісне відношення до цього предмета. Філософ переконаний у тому, що знайомство з будь-яким предметом відразу ж припускає включення механізму оцінки, ціннісного відношення. При визначенні ціннісного ставлення автор виділяє лінію відношення свідомості до предмета. При цьому він стверджує, що воно соціальне за своєю природою, ідеальне за характером, суб'єктивне за належністю, матеріальне за формою вираження та об'єктивне за незалежністю від волі свого носія. Ціннісне ставлення реалізується через потреби людини або її інтереси. Завдяки саме ціннісному ставленню, як стверджує А.М. Максимов, "річ у собі" стає "річчю для нас".
Дослідження А.М. Максимова декларує, що ціннісне ставлення є первинним, вихідним ставленням людини до дійсності. Усі інші стосунки виступають його похідними.
Особистісним цінностям освіти, за Б. Гершунським, повинен належати пріоритет у всій міждисциплінарній процедурі досліджень, пов'язаних з філософсько-методологічним усвідомленням проблеми "освіта як цінність".
Обґрунтування аксіології освіти передбачає синтез знань, підходів і методів різних наук. По-перше, це філософія, з її плюралістичним розумінням, яке не виключає і релігійну складову філософського знання про сенс життя людини та вищих цінностей індивідуального і суспільного буття. Це і соціальні науки про сутність взаємовідносин людини, суспільства і держави. Це і культурологія, і екологія, економіка. Нарешті, це комплекс специфічних наук про освіту - педагогіка, психологія, дидактика, фізіологія, соціологія освіти та ін.
Соціологічний аспект у розгляді цінностей припускає аналіз існуючого світу цінностей систем та особливостей функціонування ціннісних систем. Філософи і соціологи виділяли найрізноманітнні варіанти ціннісних систем: цінності загальнолюдські і національні, цінності матеріальні, соціальні й духовні, цінності-цілі/мети (термінальні цінності) та цінності-засоби (інструментальні цінності), вищі цінності (людина) і т.д. Щодо особливостей функціонування цінностей слід зазначити їх значну стійкість, яка додає соціальній системі стабільності і рівноваги. Ціннісна система здатна перебудовуватися, модифікуватися за нових соціальних умов (можливо, і соціальні умови можуть трансформуватися з урахуванням нових ціннісних позицій), а зміна цінностей - це умова існування культури і людини, це закономірний, неминучий процес.
Соціологічне тлумачення
Loading...

 
 

Цікаве