WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Визначення поняття ”цінність” - Реферат

Визначення поняття ”цінність” - Реферат

процесами. На рівні повсякденної свідомості ціннісне ставлення до світу будується на основі суб'єктивної уяви про належне, прийнятне або неприйнятне. Повсякденна оцінка пов'язана і з емоційними реакціями, такими, як любов і ненависть, бажання і відраза, радість і гнів, повага і презирство. Безумовно, у такій оцінці превалюєемоційний компонент, однак поряд з ним виявляються і раціональні уявлення, які сформувалися в процесі життя і впливають на наш вибір.
Поняття цінності співвідносне з такими поняттями, як "значущість", "корисність" або "шкідливість".
Значущість характеризує ступінь інтенсивності ціннісного відношення. Людину завжди щось приваблює більше, щось - менше, а щось залишає байдужою, тобто цінність завжди суб'єктивна.
Корисність може мати утилітарний характер.
Шкідливість оцінювання завжди виявляє негативне ставлення людини до предмета.
К. Роджерс з цього приводу пише, що коли ми перестаємо судити про індивід з точки зору складової системи цінностей, ми сприяємо творчості. Індивід відчуває своє звільнення в атмосфері, де немає оцінювання через зовнішні мірки. Оцінювання завжди сприймається як загроза.
Ціннісне ставлення людини до світу співвідноситься і зі ставленням до самої себе, що виражається у самооцінці. Як відомо, тільки людина здатна до самооцінки. Рівень її адекватності залежить від загальної культури особистості.
Як правило, цінність виявляє себе в процесі діяльності, через оцінку, причому оцінка може бути як актуальною, так і потенційною. Можна стверджувати, що цінність безпосередньо пов'язана з діяльністю, яка дозволяє дуже точно орієнтуватися в ціннісному полі особистості. Більш того, цінності багато в чому визначають поведінку людини і виступають її регулятором.
У зв'язку з пізнавальною, практичною й оцінюючою діяльністю виявляється гносеологічний аспект цінностей.
Наприклад, здавна існувала думка про сумнівну цінність знання. "Хто примножує знання, примножує скорботу", - проповідував біблійний філософ в книзі "Екклезіаст", авторство якої приписується царю Соломону. В євангельських "Заповідях блаженства" ми не знаходимо панегірика знанню. У середньовіччі розумова "простота" убогих розумом, юродивих поважалась як знак небесного благовоління.
До речі, у бібліотеці Спінози було всього 60 книг, у І. Канта - 600.
Ми робимо висновок, що наукові знання, позитивна наука самі по собі - велика цінність. Без них неможливий прогрес, більш того - неможливе саме існування людства. Ті, хто робить спробу вказати на антицінність знання, науки, фактично вказує на антицінність її наслідків, на зловживання результатами наукових відкриттів та винаходів. Проте вина за це повинна бути покладена не на науку, а на сучасне, на жаль, роз'єднане суспільство, в якому наукові знання експлуатуються в економічних, політичних, ідеологічних, притому партикулярних (роз'єднаних) цілях. Саме ж по собі знання є цінністю.
Ф. Ніцше у праці "Так казав Заратустра" писав про те, що людина, щоб вижити, спершу проголошувала, що ті або інші речі мають певну цінність - отже, спершу надавала тим речам сенсу, людського сенсу! Тому вона і називає себе "людиною", тобто тим, хто складає ціну. Оцінювати - і означає творити. Лише завдяки складанню ціни виникає цінність.
Питання про цінності, за Ф. Ніцше, фундаментальніше від питання про достовірність: останнє набуває всієї своєї серйозності лише за умови, що ми відповіли на питання про цінності.
У процесі встановлення важливості предметів та явищ реальної дійсності людина піддає цінність оцінці, тобто усвідомлює міру відповідності даного предмета своїм потребам та можливість їх задоволення за конкретної ситуації. Існуючи об'єктивно, цінність підлягає оцінці з боку соціального суб'єкта, при цьому знання про ціннісний об'єкт поєднуються із знанням про ставлення людини до нього. Лише визнана цінність спроможна виконувати функцію орієнтиру поведінки. На відміну від цінності та ціннісного ставлення, що існують об'єктивно, оцінка та оціночне судження завжди об'єктивні. Оцінки можуть бути визначені з позицій істинності чи хибності, що робить їх ще більш відносними, ніж цінності.
Оцінка та цінність - дві категорії, які відображають практичну взаємодію суб'єкта та об'єкта. Вони взаємовизначають одне одного, саме при їх взаємодії народжується оціночне судження як суб'єктивне встановлення цінності.
Оцінка вказує на механізм вибору цінностей через такі детермінанти:
1) чи пізнані вони суб'єктом;
2) пізнані, але не визнані і тоді свідомо не засвоюються;
3) визнані, але не бажанні з точки зору індивідуальної направленості бажань, ідеалів та цілей;
4) визнані та свідомо засвоюються.
На думку Я. Гудечека, акт оцінки суб'єкта зумовлюється трьома категоріальними підходами:
1. Психологічно зумовлена оцінка суспільних предметів і явищ, засвоєних та зафіксованих індивідом в перші роки свого розвитку.
2. Оцінка суспільних предметів та явищ засвоюється індивідом в цей момент.
3. Оцінка зовсім нових суспільних предметів та явищ, які сама особистість ще тільки створює або які щойно були створені іншими суб'єктами.
Я. Гудечек виразно засвідчує, що там, де цінності суспільно не стійкі, там, де сьогодні дійсне одне, а завтра - інше, а також там, де суть тлумачення одного й того ж явища вдома та у школі розходиться, там людина швидше визначає, що для неї неприйнятне як ідеал життя, тому що позитивні цінності за такої ситуації надзвичайно нестійкі для серйозного розуміння поведінки.
На наш погляд, фундаментальне значення для розгляду проблем аксіології має філософське обґрунтування розуміння цінностей О.Г. Дробницьким, який пояснює, що за цінностями виступає проблема особистості і суспільства. О.Г. Дробницький відзначає необхідність приведення у відповідність суспільних цінностей, представлених правилами, імперативами, принципами, оцінками, і особистих, у яких виділяються прагнення, цілі, установки, схильності, бажання, інтереси і т.п.
В. Романець вважає можливою таку класифікацію континіуму рівнів ціннісної свідомості:
Малюнок 2
Рівень загальнолюдських цінностей
Рівень духовної свідомості. Космічні та буттєві цінності
Рівень суспільних, громадянських та національних цінностей
Рівень родинних цінностей
Рівень егоцентричної обмеженості
Ланцюг міркувань приводить до висновку про те, що ставлення людини до предмету, або відношення предмета до людини в дійсності є ставленням людини до самої себе, до інших людей і суспільства. "Зробивши" себе мірилом та осередком сутності, людина:
1) релятивізувала (надала характеру відносності) всі цінності;
2) зробила всі цінності
Loading...

 
 

Цікаве