WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ідея ціннісного смислу - Реферат

Ідея ціннісного смислу - Реферат


Реферат на тему
Ідея ціннісного смислу
Поняття "цінність" на когнітивному (пізнавальному) рівні взаємопов'язане з поняттями "смисл" та "інтерес". Поняття "особистісний смисл" - це вираження ціннісного відображення дійсності, а також ціннісного ставлення особистості до неї.
Автор звернувся до дослідження поняття "смисл", оскільки воно концептуально пов'язане з поняттям "цінність" і виступає його визначальною категорією.
В. Франкл у своїй праці "Людина у пошуках смислу" показує, що джерелом цінностей є "світ десяти тисяч унікальних ситуацій" і совість людини як "смисловий орган", здатний відшукати унікальний смисл у кожній ситуації, і далі: "Смисл - це... щось, що ми проектуємо на речі, що оточують нас. І єдиним дороговказом у цьому процесі є наша соціальна інтуїція, іншими словами - совість".
О.М. Леонтьєв визначав смисл як те, що відображає ставлення мотиву до цілі.
П.Я. Гальперін сформулював загальне та відмінне смислу і значення таким чином:"... значення - роль об'єкта серед інших речей, а смисл - за ставленням до потреб особистості".
У сучасних педагогічних словниках смисл (сенс) визначається як:
1) сутність, головне, основний зміст явища або поведінки;
2) особистісна значимість тих чи інших явищ, повідомлень або дій, їх відношення до інтересів, потреб та життєвого контексту в цілому конкретного суб'єкта.
Психологічний зміст смислу досліджував вітчизняний психолог Г.С. Костюк, у поглядах якого психологічний "смисл" - це перероблене особистістю значення чого-небудь, відображене, те, що стало відображеним, пов'язане із ставленням до нього. Смисл може бути актуалізований тільки в ситуації діалогу, спілкування з іншим.
Філософи С.С. Гусєв і Г.Л. Тульчинський трактують смисл - як систему зв'язків і функцій елементів культури у контексті соціальної діяльності. Цей контекст - "ситуація діяльності" - і відтворюється людиною в процесі осмислення знаку (явища, знаряддя, тексту...), засвоєння його соціального значення.
Як емоційну наповненість життя визначає смисл О. Лобок, розглядаючи його як те, що безпосередньо хвилює людину при погляді на будь-яку річ навколишнього світу.
На думку І.О. Колеснікової, виховання - це насамперед, робота зі смислами, цінностями, системою відносин людини, з її емоційно-вольовою та рефлексивною сферами.
Необхідно пам'ятати, що значення цінності людиною переживається, а смисл нею усвідомлюється. Смисл не можна чому-небудь надати, однак можна підняти питання про смисл, аби надати чому-небудь значення.
Вчені, які досліджують проблеми психології змісту (Д.А. Леонтьєв, Г.С. Костюк, Г.Л. Тульчинський, Г.П. Щедровицький та ін.), вважають, що саме зміст є основою для пізнання світу, і саме зміст задає напрямок та активізує діяльність людини. Ціннісні ж орієнтації пов'язують у єдине ціле когнітивну, мотиваційну, емоційну та інші сфери, інтегруючи їх у єдину смислову сферу, чим і додають особистості цілісність.
Співвідношення цілі та мотиву утворює смисл людської діяльності. Усвідомлений смисл створюється відображеним у свідомості людини об'єктивним відношенням того, що спонукає її діяти, до того, на що її дія спрямована як на свій безпосередній результат.
Ю.М. Кулюткін визначає три рівні психологічного аналізу поняття смислу:
1) на макрорівні про смисл йде мова у контексті людського життя в цілому (смисл життя - В. Франкл, В. Сержантов);
2) на мезорівні смисл розуміється у контексті певної конкретної діяльності, з точки зору її мотивів та цілей (наприклад, особистісний смисл діяльності, за О.М. Леонтьєввим);
3) на мікрорівні мова йде, як правило, про смисл окремих операцій (операціональний смисл дії).
Стосовно суспільного устрою І. Василенко відзначає, що коли у суспільстві зникає "смисл", то виникають сприятливі умови для появи нігілізму, анархії, знищення будь-яких обов'язків та зобов'язаностей перед суспільством, заперечення всіх і всіляких норм.
Проблема визначення та визнання реальної цінності завжди була актуальною. М. Вебер (1864-1920) у роботі "Протестантська етика і дух капіталізму" опрацьовував методику "віднесення до цінності" і відзначав, що без ціннісних ідей дослідника не було б ані принципу, необхідного для відбору матеріалу, ані справжнього пізнання індивідуальної реальності. У ній він наголошує, що інтерес є смислостворюючим принципом. Саме інтерес, спрямований ціннісними ідеями, визначає творення культурно-історичних понять.
На його думку, панівні в суспільстві та у мисленні вчених ціннісні ідеї зумовлюють "переплетіння каузальних зв'язків", а інтерес, спрямований ціннісними ідеями, стимулює формоутворення понять. М. Вебер вважав, що істинна цінність може бути визнана та визначена через поняття "смисл". Смисл, похідний від позиції людини, змінюється залежно від зміни точки зору та напряму інтересу. Тому явище не вичерпується у своєму смислі тією чи іншою точкою зору, воно зажди набуває нового смислу залежно від можливих точок зору і спрямованості оцінок.
В. Бурлачук вважає, що взаємозв'язок смислу та цінності - це методологічний ключ для пояснення ціннісних девіацій, які відбуваються у свідомості під час кризових змін. Коли в кризові періоди відбувається дифузія цінностей, панівні системи цінностей вже не в змозі виконувати завдання універсального засобу конституювання смислів. Така ситуація, як правило, пов'язана з наявністю в суспільстві різко конкуруючих систем цінностей. Кризові періоди породжують ситуацію непорозуміння, пов'язану з утратою осмисленої соціальної орієнтації та нездатністю здійснювати "віднесення до цінності". Індивід позбавляється цінностей, у нього залишаються тільки інтереси.
В.П. Ларічев у 1983 році вводить поняття аксіопсихотерапії, яка припускає досягнення лікувального ефекту шляхом спрямованої зміни цінностей пацієнта, актуалізацію тих його індивідуальних значень, що могли б заповнити смисловий "вакуум", який об'єктивно веде до росту зрілості особистості.
Проблему цінностей як проблему відносин суб'єкта до об'єктивних результатів праці людини розглядає Б. Чагін. Розвиваючи цю ідею, він відзначає, що поняття цінності включає оцінку суспільних явищ, їх об'єктивного значення за певних історичних умов. При цьому філософ поєднує в цінності об'єктивне і суб'єктивне, абсолютне і відносне, минуле, сьогодення і майбутнє. На думку вченого, такий підхід органічно властивий марксизмові як філософському і політичному вченню. А ідея про поліфункціональність цінностей приваблива з погляду сучасного підходу до визначення аксіологічних феноменів. У 20-30-х роках минулого століття А.С. Макаренко чітко та реалістично сформулював ціннісну проблему. Його ціннісна конструкція складалася не з дедуктивних фраз, а дійсних і досяжних ціннісних проектів. "У всякому випадку, - писав А.С. Макаренко, - я впевнений, що праця, яка не передбачає створення цінностей, не виступає позитивним елементом виховання, так що праця, так звана навчальна, і та повинна виходити із уяви процінності, які вона може створити".
М. Дьомін відзначає, що цінність виступає лише як можлива, але не дійсна умова людської активності. Для того, щоб стати справді активної силою, мотивом, що збуджує діяльність, ця об'єктивна можливість повинна відбитись у свідомості людей. Тоді вона із потенційної цінності розвивається в актуальну і відбувається перетворення можливості в дійсність.
Література
Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення// Віче.-2002.-№3.
Азарова Ольга /Газ.Управління освітою.-№24.- 2003.-С.9.
Айер А.Д. Язык, истина и логика/Аналитическая философия.Избранные тексты.- М.,1993.-С.50-56.
Акофф Р. Планирование будущего корпорации.- М.:Прогресс,1985.-327с.
Алексеева В.Г.Молодой рабочий.-М.:1983.-С.17.
Альтшулер Д.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей:от озарения к технологии.(Теория и практика решения изобретательских задач).- Кишенев: Карта Молдовеняске,1989.-381с.
Ананьев Б.Г.Человек как предмет познания.-Л.:Изд-во ЛГУ,1968.-338с.
Андрущенко В.П. Модернізація освіти: політика і практика//Педагогіка і психологія.-№ 3.-2002.-С.12.
Андрущенко В.П.Етнонаціональний фактор освіти//Етнокультурні аспекти українського державотворення:історія і сучасність.-Мелітополь,2001.-С.2-8.
АндрущенкоВ.П.,Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія.-К.: Генеза,1996.-368с.
Анисимов С.Ф. Духовные ценности: призводство и потребление. М.: 1988.
Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые. - М.: Мысль, 1970. - 181с.
Анисимов С.Ф.Теория ценностей в отечественной философии ХХ века. Весник Моск. ун.-та, 1994.- серия 7.- №4. -С. 40.
Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. - К.: Твім інтер, 2003.- 391с.
Архангельский Л.М. Моральные ценности: сущность и реализация// Современная цивилизация и моральные ценности. - М., 1982 - С.4.
Аспект самообразования личности школьника, методические рекомендации в помощь классным руководителям, учителям и студентам педагогических вузов. - Запорожье - 1991. - 46с.
Асташова Н.А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей.-М.: Московский псих.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО "МОДЕК", 2000.-272с.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций.- М.: Юрид. лит., 1997.- 400с.
Афанасьев В.Г., Урсул А.Д. Эффективность социального управления: системно-деятельностный подход// Информация и управление. Философско-методологические аспекты / Отв. ред. Антипенко А.Г., Кремянский В.И. - М.: Наука, 1985.-284с.
Бадюл Світлана. Професійно-педагогічні цінності як психолого-педагогічна основа процесу становлення майбутнього вчителя початкових класів // Рідна школа. - 2002.- №6.- С.14-15.
Бакуменко В. Методологічна база державно-управлінських рішень// Вісник УАДУ. -2000. - №1.- С. 5-19.
Балл Г.О. Особистісна свобода і гуманізація освіти// Практична психологія та соціальна робота - 2001. - №1. - С.3.
Loading...

 
 

Цікаве