WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Дослідницький континіум цінності - Реферат

Дослідницький континіум цінності - Реферат

Лотце "Мікрокосмос" (1856-1864р.р.). Він запровадив власне визначення поняття "цінність", витлумачуючи його як належне (те, що має бути), основу якого становить те, що є. Усі цінності, за уявленням Лотце, існують самостійно як істини, критерієм яких є наукове пізнання у вигляді трьох начал: істина, факти, ціннісні поняття. На думку Лотце, сутність цінності полягає в тому, що вона не належить до сфери дійсності: джерело цінності потрібно шукати в нас самих, у нашій свідомості. Усі речі та події мають цінність лише остільки, оскільки вони сприяють реалізації Божого провидіння. Водночас історія розгортається завдяки думкам, відчуттям, прагненням і зусиллям людей. Відтак Лотце намагався здійснити перехід від теологічного тлумачення цінностей до психологічного.
Г. Ріккерт звів "цінність" у ранг системо- і смислоутворюючої філософської категорії. Бо, на його думку, "те, що не можна віднести до цінностей, не має абсолютно ніякого сенсу".
Е. Фромм (1900-1980) вважав офіційно визнаними, усвідомленими релігійні та гуманістичні цінності, які виступають безпосередніми мотивами людської поведінки. Це цінності, спричинені соціальною системою індустріального суспільства: власність, споживання, становище у суспільстві, розваги, сильні відчуття.
Значний вплив на розробку аксіологічної теорії у феноменології мала психологічна інтерпретація цінності в працях Ф. Брентано, В. Вундта, А. Мейнонга. Вони були прибічниками аксіологічного психологізму, який витоком цінностей розглядав суб'єктивний світ людини. Цінністю вважалося все те, що важливе для людини. Їх інтуїціонізм ґрунтувався наінтенційному характері всіх психічних феноменів. Вони вважали, що одним з інтенційних зв'язків є наші афективні й вольові реакції на об'єкти.
Психологічна інтерпретація цінностей була уточнена і деталізована в працях А. Мейнонга, К. Енерфельса, Р. Перрі. Вони, трактуючи цінність як психічний феномен, незалежний від об'єктивних умов і факторів діяльності людини, від наявних суспільних відносин, не лише суб'єктивізували цінність, а й індивідуалізували її, обмежили емоційно-вольовою активністю абстрактного індивіда. С. Спенсер та вказані філософи вважали витоком цінностей біопсихічну інтерпретацію потреб людини.
Інтуїціонізм дав поштовх для розвитку різних феноменологічних концепцій цінності, які заперечували її психологічне тлумачення. Засновник феноменології німецький філософ-ідеаліст Е. Гуссерль (1859-1938) розглядав оцінювання як інтенційний емоційний акт, тобто як націленість, спрямованість на предмет (на відміну від асоціативної концепції В. Вундта, в якій відчуття і сприймання розглядається як результат дії окремих вражень, математик Е. Гуссерль створив протилежну за смислом теорію, в якій світ можна збагнути лише як ціле, як "феномен", звідки й пішлa назва його вчення - феноменологія). З огляду на це в інтенційному емоційному акті цінність переживається як така, що існує незалежно від суб'єкта і його свідомості, тобто поза свідомістю.
Продовжуючи ідеї Е. Гуссерля, М. Шелер і М. Гартман розглядали цінності як особливі ідеальні якості свідомості. Так, М. Шелер (1874-1928) визначав цінності як ідеальні, прості, незалежні одна від одної якості, належні до особливого, позаемпіричного світу, їх універсуму притаманні власні зв'язки, взаємозалежності, вічна і незмінна ієрархія. Водночас цінності дані людині в почуттях, і, крім апріорного емоційного переживання, не існує іншого шляху їхнього осягнення. Задоволення, добро, краса, святість та інші цінності репрезентовані в людських почуттях. На підставі власних переживань людина засвоює також ієрархію тих або інших цінностей. Найвищим рівнем таких переживань, за М. Шелером, є любов і ненависть. Саме в цих переживаннях міститься здатність людини відкривати для себе нові цінності. Ідеальне ціннісне буття відрізняється від логічного або математичного, бо цінності не здатні самостійно визначати будь-що в реальному світі. Вони втілюються в дійсність тільки внаслідок усвідомлення людьми та в їхній діяльності. Сконцентрувавши увагу на дослідженні окремих аспектів цінностей, їх ієрархії і типології, феноменологи (У. Эрбан, Д. Пролл, Л. Льюїс) започаткували інтуїтивний напрям в аксіології. Інтуїціоністи запровадили розуміння цінності як автономної категорії, відокремленої від світу речей. Подібний "характерний для різних напрямів інтуїціонізму дуалізм проявляється або як опозиція речі та цінності, або як опозиція суджень про дійсність і суджень про цінність, або ж як взаємна невідповідність опису та оцінки, тобто протиставлення аксіології не тільки емпіричним наукам про реальність, але й будь-якій теорії реальної дійсності, серед них і метафізиці в її класичному розумінні".
Наперекір інтуїціонізму розвивалися погляди прагматизму і натуралізму XX століття. Д. Дьюї (1859-1952) вважав, що речі є цінними не через суб'єктивне ставлення до них, а як засіб реалізації певної мети. Цінність має інструментальну природу, слугує цілям, що стоять перед людиною в реальних умовах її життєдіяльності. Цінність тих або інших речей не є притаманною для них властивістю. Вона, зрештою, формується в кожній конкретній ситуації у процесі освоєння індивідом навколишнього світу. Внаслідок зміни ситуації змінюється також ціннісний характер речей.
Цікавою є натуралістична аксіоматична концепція К. Льюїса і Н. Решера. Так, К. Льюїс (1883-1964) вважав цінностями будь-які речі, оскільки їм притаманні ознаки і властивості, які в процесі відображення спричинюють виникнення певних станів свідомості. Подібні стани дані людині в її переживаннях і є самостійними цінностями. Отже, цінності поділяються на переживання свідомості та речі, явища, які викликають ці переживання. Цінності як переживання існують лише в свідомості, переживаються безпосередньо і є безсумнівними. Навпаки, цінності зовнішніх предметів і явищ потребують пізнання, відображення свідомістю, яка може бути істинною або хибною, і тому цінності часто виявляються предметом дискусій. Оцінні судження, таким чином, є не приписуванням цінності, а її пізнанням, відображенням, істинність або хибність якого залежить від досвіду взаємодії з цінністю.
Н. Решер запровадив власне визначення цінності як елементу
Loading...

 
 

Цікаве