WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ціннісний характер педагогічної взаємодії - Реферат

Ціннісний характер педагогічної взаємодії - Реферат


Реферат на тему
Ціннісний характер педагогічної взаємодії
Ціннісні взаємодії у педагогічній системі "вчитель - учень", "вчитель - керівник" можуть мати різні модифікації, але в основному вони здійснюються в рамках двох парадигм виховання: авторитарної та індивідуально-розвиваючої (гуманістичної). В авторитарній системі взаємодій домінує мета (результат) діяльності, а не особистість учня. Тому стосунки між вчителем і учнями є чітко субординаційними (односпрямованими): у їх основі - примус. Зміст поведінки вчителя в такому випадку пов'язаний з діями наказу, підпорядкування, примусу, що реалізуються через такі неконструктивні засоби впливу, як заборона та покарання. Звичайно, така взаємодія призводить до конфронтації учасників педагогічного процесу, у результаті чого в учня зникає бажання навчатися, з'являється ворожість до вчителя і відраза до школи.
В особистісно орієнтованій педагогіці пріоритетом є особистість учня, яка виступає реальною цінністю професійного кредо вчителя. Практичне втілення цієї цінності визначає гуманно-моральну організацію педагогічної діяльності, що породжує атмосферу щирості, співчуття, підтримки. Причому подібні відносини мають двосторонній характер, поширюючись на особистість як учня, так і вчителя, оскільки ці учасники певною мірою рівноправні як суб'єкти динамічної взаємодії, за допомогою якої вчитель не тільки мотивує і програмує процес розвитку учня, але і, відчуваючи вплив на свою особистість з боку учнів, змінюється сам. Тому цілком природно, що за умов особистісно-орієнтованої системи стосунків найважливішими атрибутами є творчість, самостійність, ініціатива, співробітництво, уміння переборювати труднощі. Але вирішальну роль у становленні і розвитку педагогічних відносин відіграють все-таки особистість і професіоналізм учителя, а також традиції та особлива атмосфера освітньої установи, "дух школи".
У цьому ряді факторів, які визначають характер взаємин педагога з вихованцями, особистість педагога займає виняткове місце. Зрозуміло, чим багатший духовно, культурно розвинутий, професійно мобільний вчитель як особистість, тим сильніший відгук і яскравіший слід, який залишає він у душах вихованців, тим більше в нього можливостей для пробудження у своїх вихованцях добрих почуттів. Тому в процесі особистісного становлення учнів це, безумовно, вирішальний фактор, недарма К.Д. Ушинський відзначав, що особистість можна виховати тільки особистістю.
Особливе місце в діяльності педагога займає невербальна система спілкування і самовизначення як комплекс умінь і навичок, які забезпечують педагогові свободу професійного самовираження і гарантують досягнення високих результатів. Ці уміння відображають подвійний характер професійної поведінки педагога, який полягає в управлінні собою і управлінні іншими, тобто учнями. Тому система невербальних засобів спрямована, з одного боку, на самого вчителя, а саме на фізіологічну (поза, міміка, жести) і психологічну (психічні процеси, емоції) сторони його поведінки, з іншого боку - на учнів у всьому різноманітті їх психологічних проявів. Причому регуляція учителем власної поведінки для педагогічної діяльності є не ціллю, а в широкому смислі засобом, який викликає в учнів заздалегідь передбачені або ситуативно виправдані реакції у вигляді станів і дій, що додає ціннісного характеру освітньому середовищу.
На думку фахівців, основою формування комунікативної стратегії і тактики, ціннісної картини освіти є немовні явища: жести, міміка, поза, пластика і т.д.
Учителеві важливо мати уяву про основні системи невербального самовираження, які розглядаються в спеціальних розділах науки, що вивчає комунікативну поведінку людини.
Найважливішою серед систем невербальної поведінки людини є оптична система, яка пов'язана із зоровим сприйняттям фізичних даних людини і рухами особи, рук і ніг, усього тіла.
Сукупність рухів людини, тобто мова її тіла, позначається терміном кінесика.
До неї включають три групи явищ: фізіогноміку (конституція особи, тулуба, кінцівок і т.д.); рух очей, обличчя, кінцівок (погляд, міміка, жести); рух, розміщення тіла в просторі (проксеміка: поза, хода, пластика).
Оскільки соматичні особливості людини задаються природою, то вони сприймаються як належні, тому що ні сама людина, ні навколишні не в змозі змінити конституцію співрозмовника або подовжити його кінцівки. Сприйняття та оцінка фізичних даних відбувається з позицій суб'єктивного смаку, який інтуїтивно фіксує природні риси людини за такими орієнтирами, як "гарний-негарний", "досконалий-недосконалий", "привабливий-відразливий"… Одна і та сама людина для різних людей може бути уособленням і досконалості, і втіленням потворності. Тому учителеві треба бути готовим до різних оцінок учнями його фізичного статусу і не відчувати "комплексу неповноцінності". Окремі недоліки свого зовнішнього вигляду можна замаскувати вміло підібраною косметикою, фасоном одягу і т.д.
Інші аспекти фізичного прояву людини значною мірою визначаються її фенотипом, тобто реальним станом її індивідуального розвитку. Психофізіологічна і культурна основа людської поведінки в оптичній системі представлена поглядом, мімікою і пантомімікою. Погляд виконує винятково цінну комунікативну роль насамперед тому, що зір є найбільш продуктивним сенсорним каналом. Так, за підрахунками І.М. Сєченова, зір забезпечує людині до тисячі відчуттів на хвилину. Тому завдяки зору людина отримує понад третину всілякої інформації про навколишній світ. За спрямованістю погляду, його виразністю можна із значною вірогідністю судити про щирість намірів співрозмовника, які можуть приховуватися за пристойними словами і шанобливим розшаркуванням. Погляд є основним знаком кінесики. Тому цілком природно, що для вчителя доброзичливе спілкування з учнем у режимі "віч-на-віч" є оптимальним способом спілкування в рамках оптичної системи. При цьому треба пам'ятати про те, що сильний і владний погляд, спрямований в очі співрозмовника, пригнічує психіку останнього, особливо якщо це дитина.
Значну роль у спілкуванні виконує міміка, тобто вирази обличчя, викликані психоемоційним станом людини. Існує спеціальна наука фізіогноміка, яка досліджує відображення внутрішнього світу людини в рисах її обличчя і формах тіла.
Велике значення в оптичній системі поведінки людини належить жестам, тобто будь-яким рухам тіла, а не тільки рухам рук, як це нерідко розуміють. Жести можна робити руками, пальцями, головою, плечима, ногами, всім тілом. Кожен жест, виступаючи органічним
Loading...

 
 

Цікаве