WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Гносеологічний континіум поняття ”цінність” - Реферат

Гносеологічний континіум поняття ”цінність” - Реферат

навчальний матеріал не тільки вербально, але й наочно, тактильно, за допомогою нюху і т.д. У другому випадку вчитель відбирає способи (методи, прийоми) здійснення своєї діяльності. Але в обох випадках цей вибір визначається, з одного боку, потребою досягнення наміченого результату, з іншого - необхідністю морально і фізично оберігати учня і сприяти його соціальному та духовному розвиткові. Це означає, що учень повинен бути поставлений у позицію активного суб'єкта, тобто активно включитися в моделювання і здійснення власної діяльності заради саморозвитку та самовдосконалення. Для цього в освітній процес слід включати прямі й непрямі способи педагогічного впливу, постановку проблем і використання інформації, на основі якої учень міг би самостійно робити певні висновки; стимулювати як індивідуальну, так і групову діяльність учнів і т.д. При цьому вчитель орієнтує на індивідуальні властивості і риси окремого учня, враховує особливості міжособистісних стосунків у класі, обладнання і час протікання педагогічногопроцесу.
У царині освіти відома пріснопам'ятна теорія куррікулума. Вона існувала з 1918 по 1948 рік. Під куррікулумом розуміється сукупність соціального досвіду, змісту освіти, який засвоюється через діяльність в системі освіти. Це кінцеві цілі і задачі освіти; шляхи, засоби і способи діяльності з досягнення цілей; методи і засоби перевірки ефективності дій.
У директивах ЦК комуністам - представникам наркомосу В. Ленін вказував: "...зміст навчання, оскільки мова йде про загальноосвітні предмети, особливо ж про філософію, суспільні науки і комуністичне виховання, повинен визначатися тільки комуністами".
Цілі задають нам напрямок просування вперед. Цілі - це кермо в індивідуальному та колективному розвитку. Без нього наші здібності неправильно спрямовуються та, відповідно, витрачаються даремно. У педагогічних системах цілі утворюють ієрархію:
1. Цілі суспільства - соціальне замовлення.
2. Позиція особистості.
3. Загальні цілі педагогічної системи.
4. Цілі педагогічного процесу.
Б. Блум (США) запропонував таку таксономію (когнітивний аспект) педагогічних цілей:
Малюнок 1
Знання Розуміння
Синтез Аналіз
Використання Оцінка
Відповідно до цієї таксономії стало зрозуміло, що не можна ставити возика попереду коня, тобто розробляти зміст, перш ніж будуть визначені цілі або незалежно від них.
Вибір і застосування засобів та способів педагогічної діяльності багато в чому залежать від особистості вчителя, його професіоналізму, який базується на спеціальних здібностях і досвіді. Практика свідчить про те, що найбільш високі результати педагогічної діяльності спостерігаються при використанні технологій, які підтримують моральні стосунки і створюють атмосферу живого і безпосереднього спілкування між учасниками педагогічного процесу. Тому вибір засобів і способів здійснення педагогічної діяльності повинен бути спрямованим насамперед не на досягнення прагматичних результатів (наприклад, формування конкретних знань, умінь, навичок), а на загальний розвиток психіки учня, вибір ціннісних орієнтацій, формування у нього почуття гідності та впевненості у своїх можливостях і силах.
Третій компонент педагогічної діяльності - це контроль, (рефлексія), тобто самоаналіз і самооцінка діяльності з позицій відповідності досягнутого результату поставленим цілям і завданням. Цей компонент, який психологічно базується на рефлексії, являє собою найважливіший фактор цілеспрямованого удосконалення будь-якої діяльності. У педагогічній діяльності цю роль виконує педагогічна рефлексія, яка забезпечує вчителеві усвідомлення і наступну корекцію окремих сторін діяльності. Природно, необхідність виявлення ефективності власної діяльності з метою її удосконалення вимагає від учителя глибокого розуміння змістовної та операційної сторін, системного бачення її елементів, знання про оптимальні засоби і способи її реалізації.
Здійснюючи аналіз своєї діяльності, педагог встановлює міру відповідності її результатів цілям і завданням, самокритично оцінює свою роль як організатора педагогічного процесу. У результаті такого аналізу він виявляє конструктивні позиції, фіксує помилки у виборі засобів і способів організації взаємодії з учнями. Оскільки в педагогічній діяльності, предметом якої виступають суб'єкт-суб'єктні стосунки, ніколи не може бути абсолютного результату, то майже кожен учитель з розвинутою здатністю до професійної рефлексії часто відчуває незадоволення результатом своєї праці і, стимульований бажанням самоствердження, прагне до самовдосконалення.
Педагогічна діяльність має ряд особливостей. Найважливішою з них, як було уже відзначено, є бінарний характер, зумовлений самою її природою. Суть її зовсім не в тому, що вона виникає як навчальна діяльність заради діяльності учнів, а в діалектичній взаємодії вчителя і вихованців у цілісному педагогічному процесі. Зрозуміло, що ця взаємодія є надзвичайно складним феноменом, який реалізує аксіологічні функції.
Педагогічна діяльність вітальна, ціннісна, оскільки вона втілюється людьми та існує заради людей. У ній людина може знайти сферу реалізації своїх здібностей, розвитку творчого потенціалу, становлення професійного кредо. Особливо треба виділити комунікативно-аксіологічну складову педагогічної діяльності.
Взагалі для становлення особистості керівника пріоритетними орієнтирами виступають:
- здатність до самоорганізації, вміння відстоювати свої права, брати участь в діяльності та створенні громадських організацій;
- толерантність, терпимість до чужої думки, вміння вести діалог, вишукувати та знаходити змістовні компроміси;
- правова культура: знання основоположних правових норм та вміння використовувати можливості правової системи держави.
На нашу думку, тут дієвим ціннісним засобом є раціональне та доцільне використання принципу толерантності. На жаль, в освіті положення толерантності неоднозначне та нестійке. З
Loading...

 
 

Цікаве