WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Антологія ціннісних підвалин української національної освіти - Реферат

Антологія ціннісних підвалин української національної освіти - Реферат

Куліш, М. Костомаров, Т. Шевченко.
Ідея загальнолюдського виховання гуманної людини, гуманізму, добра, народності у вихованні й навчанні знаходить своє втілення в творах Т.Г .Шевченка, П. Грабовського, М. Коцюбинського, І. Котляревського, Лесі Українки, І. Франка, О. Духновича.
Софія Русова визначала виховання як шлях передачі найкращих моральних заповітів і знання попередніх поколінь для того, щоб із дитини виробилася людина у найкращому значенні слова, найкраще фізично й інтелектуально пристосована до умов життя. Тому школа покликана всіляко сприяти відродженню й утвердженню духовної культури, формувати фізично здорове, духовно багате покоління, яке шанує свою громадську, національну і особисту гідність, виявляє працелюбність і здатність до самонавчання і самовдосконалення.
О. Донченко найголовнішою і найсвятішою цінністю українців вважає національну ідею - одвічну мрію мати свою самостійну, незалежну, соборну державу, зберегти себе зі своєю рідною культурою, освітою, системою виховання, духовністю загалом.
Українська етнопедагогіка - основа гуманної педагогіки сучасності. Це підтверджують принцип "чистої совісті" Г. Сковороди у вихованні "істинної" людини, навчання "від серця" М. Пирогова, І. Франка, вчительське "добронравіє" О. Духновича, "життя задля дітей" С. Русової і таке ін. Як казав І. Огієнко, "праця і страждання заради щастя інших - основоположна цінність буття іспосіб найвищого вдосконалення душі".
Поняття морального ідеалу здавна досліджувалося та експлуатувалося українськими дослідниками. Що ж таке ідеал?
Ідеал - це уявлення про найвищу досконалість, яка як взірець, норма й найвища мета, визначає певний спосіб і характер дії людини.
На думку вітчизняного дослідника А.П. Могильного, ідеал не є застиглим станом людської думки про найдосконаліші гармонійні форми буття, він є формою людського виміру буття крізь призму належного й бажаного, омріяного, очікуваного.
Важливо відзначити роль, яку відводить С.Л. Рубінштейн ідеалові, що може виступати як сукупність норм поведінки. Однак, на його думку, ідеал може бути і у вигляді образу, який втілює найбільш цінні у цьому змісті привабливі людські риси. Іншими словами, мова йде про образ, який слугує зразком. У даному випадку, розглядаючи ідеал як елемент спрямованості особистості, можна припустити, що він може виступати і як фактор ціннісної орієнтації.
О.Г. Дробницький відводить ідеалам, які виступають як щось загальнолюдське, позаісторичне, абсолютне, протилежне матеріальним інтересам, особливу роль у ціннісному освоєнні дійсності. Ідеали втілюють у собі очікування і надії завтрашнього дня і протистоять дійсності як належне. В ідеалах присутнє певне протиріччя: з одного боку, вони є носієм нормативного змісту, вони щось пропонують людині, є критерієм оцінки, а з іншого, - у реальній дійсності людина найчастіше приходить до зовсім інших результатів, ніж ті, котрі відображалися в ідеалах.
Передусім народні ідеали та здобутки духовної культури, що міцно пов'язані зі світоглядом, релігією і мораллю, є основним в традиціях. Коли ідеали ці високі й здорові, то це перша запорука того, що нація з честю витримає найтяжчі іспити історії і збереже себе в найтяжчих умовах внутрішнього й міжнародного життя. Коли ж вони невисокі й нездорові, то навіть за найбільш сприятливих умов життя нація буде розкладатися.
За різні людські ідеали точилась і точиться боротьба. Особливо вона посилилася в наші часи, коли в усьому світі йде переоцінка культурних цінностей. Прийняття всіма регіональними культурами єдиних цінностей і норм співжиття - сьогодні не благе побажання, а імператив самозбереження світової цивілізації. Істотна еволюція людського світу і світу людини неминуче обґрунтовується та чітко виявляється у зміні або істотній корекції визначних цінностей.
Г. Ващенко вказував, що традиційний ідеал людини - це не вишивана сорочка, яку можна скинути і все ж таки залишитися українцем. Ідеал людини - це те найкраще, що створив народ в розумінні властивостей людської особистості та її призначення. Українська душа ввібрала в себе естетику світосприйняття та гостроту відчуттів, що сформувалися в єднанні та гармонії з природою. В духовній та матеріальній культурі народу знайшли відображення правічні ідеали краси. Вона (краса) притаманна побутовій і господарській діяльності народу, традиціям, відображена в казках, поемах, піснях.
Світоглядні ідеї на підґрунті національної ідеї викладені в основному творі Г.Г. Ващенка "Виховний ідеал". Видатний вчений-педагог вказував, що не слід думати, що виховний ідеал нації може бути відбитий лише в педагогічних системах, або інакше, в творах педагогів. Він відбивається і в звичаях народу, і в його пісні, і в творах письменників. Він твориться віками і за традицією переходить від старших поколінь до молодших, що його доповнюють і удосконалюють. Такий традиційний виховний ідеал поряд з іншими народами має народ український. Ігнорує наші національні традиції й певна частина української інтелігенції, вбачаючи в нашому минулому лише відсталість й "хуторянщину".
У виборі ідеалу людини велику роль мають відігравати традиції. Відмова від них саме в цьому пункті означала б відмову від своєї національності. Але що визнати за традиційний ідеал людини, коли їх у народу не один, а декілька?
Традиційним ідеалом треба визнати той, що витримав іспит історії, найбільш відповідає психології народу та його призначенню, увійшов у психіку народних мас, відбитий у народній творчості і творах кращих митців і письменників, що стали духовними провідниками свого народу.
К.Д. Ушинський вважав, що кожен народ має свій особливий ідеал людини і вимагає від свого виховання відтворення цього ідеалу в окремих особах. Ідеал цей у кожного народу відповідає його характерові, визначається його громадським життям, розвивається разом з його розвитком.
Як бачимо, в проміжку часу, що простежується історично, народна педагогіка була провідною ідеєю у формуванні наукових основ педагогічної науки України. Саме в цей період почали маніфестуватися такі цінності, як цінність людського життя, честь, гідність, доблесть, любов до рідної землі, шанування предків і старших, любов до жінки, турбота про дітей і їх майбутнє... Ці цінності, пронизуючи сторіччя і покоління, формували ментальність і національний характер українського етносу.
Цікавими є погляди видатних вітчизняних педагогів про ціннісний зміст педагогічної діяльності.
Основне завдання освіти й виховання, за К.Д. Ушинським (1824-1871), - виховати всебічно розвинену людину. Найважливішою засадою виховання є ідея народності.
"Є єдиний,
Loading...

 
 

Цікаве