WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Антологія ціннісних підвалин української національної освіти - Реферат

Антологія ціннісних підвалин української національної освіти - Реферат

"Факт - найвищою мірою повчальний для тих, котрі склали собі уявлення про запорізьких козаків, як про гуляк, п'яниць і грубих невігласів: нехай такі люди спробують знайти подібний відсоток грамотності в масі середнього і навіть вищого стану, не говорячи вже про нижчий стан, великоросійського народу вказаного 1779 року. Між ними були такі грамотії, що й у лаврі і столицях рідко відшукати можна було подібних їм, з тієї причини, що в Січі було всякого народу досить".
У 1576 році на Волині була відкрита Острозька колегія, перший навчальний заклад України вищого рівня. Випускником цієї колегії був гетьман Війська Запорізького Петро Конашевич-Сагайдачний. Активну участь керівництво Запорізької Січі брало й у створенні Києво-Могилянської колегії, у якій пізніше продовжували навчання випускники січових шкіл. Викладачі Острозької академії та Києво-Могилянської колегії (Г. Смотрицький, І. Галятовський, І. Гізель, І. Горбатовський, Л. Баранович, С. Полоцький, Є. Славинецький, Ф. Прокопович) високо шанували самоцінність людини та людського життя в історичномупроцесі за умов того часу.
Лексикон козаків мав ціннісні пріоритети - поняття батька, матері, брата, сестри, сина, дочки. Прийнятими були звертання до інших, не рідних - "батьку", "брате", "синку".
Відступ від святинь карався жорстоко і неминуче.
Наведемо найбільш драматичний уривок з безсмертного твору М. Гоголя "Тарас Бульба":
"Що, синку, помогли тобі твої ляхи?"
Андрій стояв, не відповідаючи, безмовний.
"- Так продати? продати віру? продати своїх? Стій же, злазь з коня!"
Покірно, як дитина, зліз він з коня й спинився ні живий ні мертвий перед Тарасом.
"- Стій і не ворушись! Я тебе породив, я тебе і вб'ю!" - сказав Тарас і, відступивши крок назад, зняв з плеча рушницю. Білий, як полотно, був Андрій; видно було, як тихо ворушилися уста його і як він вимовляв чиєсь ім'я, та не було це ім'я вітчизни, чи матері, чи братів...".
На духовну сферу молодих козаків впливав розроблений у Січі кодекс честі. Ось деякі витримки з нього: любов до батьків, вірність у коханні, братерстві, ставленні до батьківщини; підкреслено поважне ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитна вірність принципам народної моралі, духовності; турбота про розвиток національних традицій, звичаїв, обрядів, дбайливе ставлення до рідної природи, землі, примноження її багатств...
Проблемою вивчення козацької педагогіки в історичному аспекті займалися М. Аркас, М. Грушевський, Д. Дорошенко, І. Срезневський, Д. Яворницький, досліджують її й сучасники Г. Біленька, О. Губко, П. Ігнатенко, М. Кравчук, В. Кузь, В. Панащенко, І. Пуха, С. Сірополко, Д. Федоренко та ін. Про застосування засобів народної педагогіки в козацькому вихованні свідчать праці Ю. Руденка, М. Стельмаховича, Є. Сявавка.
У 1990-ті роки відбулося активне відродження козацьких виховних традицій у Запорізькій, Дніпропетровській та західних областях України. Згідно з ідеєю створення у 1991 році всеукраїнських дитячих юнацьких організацій, які розгортали свою діяльність на багатогранних козацьких традиціях, було створено такі, як "Пласт", "Сокіл", "Січ", "СУМ", "Джура", товариство юних козаків "Щире братство"; у школах відбувалася посвята в козачата. Козацька педагогіка сприяла формуванню у підростаючих поколінь синівської вірності рідній землі, духовності, героїко-патріотичних традицій козацької державності, лицарських якостей, поваги до старших.
Однак ми відродили не козацтво, а лише його форму. Автор був причетним до всієї цієї організаційної роботи. Так, у школах існували козачата та були обряди їх посвяти із участю громадськості, церковних служителів тощо. На жаль, вони існували вже у вік телебачення та комп'ютерів, трансформованих духовних цінностей. Тому цей рух і не прижився.
Скарбницю народної педагогіки використовував і збагатив видатний український просвітитель Г.С. Сковорода (1722-1794).
Церковно-схоластичному вихованню Сковорода протиставив "іний род воспітанія", назвавши його "сродним", тобто природовідповідним, бо "воспітаніє істєкаєт от природи".
Г.С. Сковорода проголосив ідею самопізнання універсальним засобом моральної перебудови світу.
Він першим в українській педагогіці поставив у центр уваги дитину - її почуття, нахили, потреби; визначив мету і напрямок гуманної педагогіки - виховання "щирої" людини, підготовленої для власного щастя і блага народу. Він проповідував культивований серед українського народу принцип "чистої совісті".
Будучи не зрозумілим і не визнаним сучасниками, Г. Сковорода був відомий як мандрівний просвітитель. Спілкування з "простим людом", служителями культу, багатою природою відкрили для нього невичерпні джерела народної мудрості, природовідповідності розвитку дітей, яка спрямовується на турботу про виховання молоді. "Простолюдний" народ, серед якого провів багато часу Г. Сковорода, за природою своєю був супротивником пияцтва, розкоші, почесті, прагнув до збереження духовної незалежності і романтичної медитації про щасливі дні свого майбутнього і майбутнього своїх дітей.
Як писав Г.С. Сковорода, людина народжується двічі - фізично й духовно. Бiля духовної колиски людини стоїть духовний наставник, учитель, який стає другим батьком (матір'ю) дитині, бо прищеплює душі дитини високі моральні цінності, якості, зокрема благородні почуття віри, надії, любові, софійної мудрості, глибокої поваги до рідної землі, свого гeнетичного кореня, роду, народу, держави. Духовне народження людини великий філософ вважав icтинним, оскільки людина осягає "божecтвeнне в собі".
"Поглянь на цей світ, поглянь на рід людський. Він - бо є книга... що тримає в собі різні біди, як хвилі... Читай її завжди й навчайся... Чи всі читають цю книгу? Всі. Всі читають, але безтямно... на ноги дивляться, не на самий світ, тобто не голову й серце його бачать. Тому ніколи не можуть його пізнати".
За Г. Сковородою, людина має вивіряти свої вчинки й думки за найвищою міркою, знаходячись ніби як на високій вежі, звідки видно суєту юрби. Пізніше Г. Марсель назвав це "трагічною мудрістю", спрямованою на подолання "екзистенційної незабезпеченості" через індивідуально-особистісний вибір в існуванні (за К. Станіславським -"публічна одинокість").
Г.С. Сковорода закликав до формування високих моральних якостей. Правильне виховання - в єдності істини і доброчесності, високих моральних поривань. Об'єктом виховання є серце людини. Звідси - "філософія серця" Г. Сковороди. Треба виховувати чесність, поміркованість, працелюбність, стриманість, зневагу до житейських спокус та лицемірства. До "культури серця" зверталися І. Вишенський, М. Гоголь, П.
Loading...

 
 

Цікаве