WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Антологія ціннісних підвалин української національної освіти - Реферат

Антологія ціннісних підвалин української національної освіти - Реферат

році. Перший видавець "Повчання" О.І. Мусін-Пушкін, захоплений змістом і високим духовним потенціалом цього твору, назвав його "Духовною". Неможливо переоцінити значення "Повчання" для педагогіки. Світлий розум, Божий дар Мономах заповідав синам своїм (не просто рідним синам, але і всім громадянам Русі). Наведемо деякі витримки: "Майте душу чисту і непорочну...", "Брехні стережіться, і п'янства, і блуду, бо всьому душа погибає і тіло", "А коли добре щось умієте - того не забувайте, а чого не вмієте - то того учитесь, як отець мій. Удома сплячи, він зумів знати п'ять мов, - а за се почесть єсть од інших країв. Лінощі ж - усьому лихому мати: що людина вміє - те забуде, а чого ж не вміє - то того невчиться. А добре поводячись, не лінуйтеся ж ні до чого доброго... Хай не застане вас сонце на постелі...", "...не лінуйтеся, я благаю вас, не забувайте трьох діл тих... якими перемагається зло: каяття, сльози та милостиню".
"Повчання" затверджує такі етичні цінності, як добро, чесноти, повага до старших, милосердя, сором'язливість, совісність, людяність, мужність, шанування родини... У цій духовній спадщині узагальнена мудрість народу, який населяв давньоруську землю (Чернігівщина, Смоленщина, Тмутаракань, Переяслав, Новгородська земля...). Тут ми знаходимо традиційно властиві українському характерові настанови, забарвлені раннім християнством: "не лінуватися, а трудитися", "милостиню дій неоскудну", "стережися брехні і пияцтва".
Г. Ващенко вважає цікавим той факт, що письменники княжого періоду намагалися психологічно обґрунтувати виховний християнський ідеал. З цього погляду великий інтерес має послання митрополита Никифора до Володимира Мономаха. Митрополит пише про здібності душі - розум, почуття і волю, а потім про правильний вжиток п'яти чуттів, що являють собою "п'ять слуг душі". У психологічних поглядах митрополита Никифора видно вплив великих грецьких філософів Платона й Аристотеля, особливо останнього, адже він розглядає психічні здібності людини в світлі завдань християнського виховання. На перше місце він ставить розум. Розумом ми відрізняємось від тварин, ним ми пізнаємо небо та інші творіння Божі, ним, при правильному вжиткові його, ми підносимось до розуміння самого Бога. Зате невірне вживання розуму, як показує приклад ангела-дениці (диявола), веде до падіння.
Великий досвід формування загальнолюдських цінностей був накопичений в братських школах України (ХVІ-ХVІІ ст.), де реалізували свої педагогічні задуми вчені І.Борецький, Ю. Рогатинець, І. Красовський, А. Елласонський, К. Ставровецький, М. Смотрицький, С. Полоцький, Ф. Прокопович.
До нас дійшов повчальний "Статут школи Луцького братства"(1624р.), який майже повністю копіює статут школи Львівського братства, заснованого ще в 1586(!) році. У першій статті цього Статуту йде мова про вимоги братства до вчителя: "Дидаскал, або учитель цієї школи, повинен бути благочестивим, розсудливим, покірливо мудрим, лагідним, утриманим, не п'яниця, не розпусник, не хабарник, не сердитий, не заздрісний, не насмішливий, не брутальний, не чаклун, не байкар, не посібник єресі, але посібник благочестя, у всьому виявляючи собою зразок благих справ".
Ми вклоняємося "Великій дидактиці" Я.А. Коменського (1592-1670рр.). Але далеко не всім відомий факт, що в основі цієї праці - узагальнений досвід роботи українських шкіл у Чехії, де українці проживали великою самобутньою громадою, зберігали етнічні цінності і принесли неоціненну користь педагогічній науці в усьому світі. Педагог визнавав три джерела пізнання - почуття, розум та віру. Я. Коменський писав: "Обачно виховувати юнацтво - це значить піклуватися про те, щоб душі юнацькі охоронялися від спокус світу й уроджене їхнє насіння моральності викликалося до щасливого проростання чистими і постійними напуттями і прикладами і, нарешті, їхні розуми наповнилися б щирими пізнаннями Бога, самих себе і різних речей, щоб навчилися вони в цьому світі найбільше любити...".
Українська етнічність, самозберігаючись, вбирала в себе загальноєвропейські цінності і збагачувала ці цінності різнобарв'ям своєї духовної палітри. Відбувалася дифузія і асиміляція аксіологічних характеристик різних етносів, народів, які населяли Європу. Фактором, що визначає конвергентний характер розвитку цінностей у цій дифузії, була християнська мораль з її загальнолюдськими установками. Вона виступала в ролі загальної моральної оболонки, яка збагачувала етнічні культури і зберігалася в них .
Обличчя людини чи нації, - писав В.М. Сагатовський, - визначається перш за все тими життєвими смислами, цінностями, які через характер закарбовуються у вчинках, типах поведінки, способі життя. Коли ці цінності концентруються у великій ідеї та спираються на сильний характер - перед нами велика нація.
Співзвучною є думка Г. Ващенка про те, що нація може шанувати й зберігати свої традиції, але не зупинятись на них, а йти вперед, не замикаючись у вузькій рамці своєї традиційної культури, а брати від інших народів їх кращі здобутки, органічно перероблюючи їх відповідно до інтересів і психології свого народу.
Вершиною української національної педагогіки стала козацька педагогіка, яка увібрала у себе цінності культово-язичної (дохристиянської) епохи і могутній шар християнських цінностей, включаючи культуру Київської Русі.
Козацька педагогіка - унікальне і самобутнє явище, що не має аналогів у світі.
Гідний поваги принцип розподілу військової здобичі на Січі. Вона поділялася "на Січ", "на церкву" і "на школу".
Основна цінність козацтва - вольниця. Цінностями-святинями були: вірність Україні, рідній землі, народові, суверенність особистості та її цивільні права. На Січі створювалися козацькі, січові, монастирські і церковно-парафіяльні школи, де діти разом з батьками і педагогами вивчали премудрості наук засобами народної педагогіки й українознавства. Ці навчальні заклади називалися сімейно-шкільними. У них найвищий статус мали сімейні, національні, духовні і матеріальні цінності, які переростали в загальнонаціональні (повчання, заповіти батьків і дідів, традиції, звичаї, обряди...). Системостворюючими виступали перш за все християнські цінності.
Вивчаючи культурно-історичний феномен Січі, М. Грушевський, Д. Яворницький, Ю.Руденко захоплено відзначали унікальне явище - на Запорізькій Січі була висока грамотність! Статистика свідчить, що в 1763 році в одному козацькому курені на 13 неписьменних виявилося 15 грамотних. З 69 козаків, які принесли присягу на вірність російському престолові в 1779 році, після падіння Січі, 37 виявилося грамотних і 32 неписьменних.
Історик-етнограф Д. Яворницький зазначав:
Loading...

 
 

Цікаве