WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Антологія ціннісних підвалин української національної освіти - Реферат

Антологія ціннісних підвалин української національної освіти - Реферат


Реферат на тему
Антологія ціннісних підвалин української національної освіти
Шлях України до вимог сучасної глобальної цивілізації є шляхом утвердження людських цінностей - гуманітарних пріоритетів сталого розвитку людства. Нагромаджені в процесі освіти знання мають цінність не просто самі по собі, вони сприяють духовному, розумовому та фізичному розвиткові людини. Вивченням аксіологічного потенціалу національної освіти як багатства українського етносу займається етнопедагогіка та народна педагогіка.
"Український педагогічний словник" так визначає ці галузі педагогіки: Етнопедагогіка - наука про народну педагогіку. Е. досліджує досвід народу, з'ясовує можливості й ефективні шляхи реалізації прогресивних педагогічних ідей народу в сучасній науково-педагогічній діяльності, досліджує способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою, аналізує педагогічне значення тих чи інших явищ народного життя і з'ясовує їх відповідність чи невідповідність сучасним завданням виховання .
Вперше термін "етнопедагогіка" з'явився у середині 70-х років ХХ століття, його запропонував відомий чуваський педагог Г. Волков, як науку про народну педагогіку. В Україні ж поняття "народна педагогіка" вперше запропоноване О. Духновичем.
Ця наука займається не тільки аналітичним осмисленням виховного потенціалу національного буття, а й досліджує духовну сутність людини. Незаперечним є факт, що культура окремої людини вимірюється її залученням до здобутків національної культури. Світ культури, освіти з його системою цінностей створюється суспільством століттями, але достатньо лише розірвати зв'язок людських поколінь - і він буде зруйнований. Етнопедагогіці ж притаманний виховний ідеал та система цінностей, що збереглися упродовж віків і йдуть у майбуття.
Вивчення діяльності та педагогічної творчості великих просвітителів українського народу сприяє усвідомленню ролі освіти у суспільстві, формуванню переконання, що український учитель завжди був і буде носієм духовності свого народу.
Вагомий внесок у вітчизняну етнопедагогіку зробили Г. Ващенко, С. Гогоцький, Ю. Дрогобич, О. Духнович, М. Драгоманов, О. Кобилянська, О. Корф, І. Огієнко, Ф. Прокопович, Г. Сковорода, Ю. Стефаник, І. Франко, Т. Шевченко, С. Русова та ін.
Зараз неабияку увагу приділяють етнопедагогіці Г.Волков, Г. Горинь, В. Качкан, Р. Кирчів, О. Ковальчук, Д. Козак, П. Кононенко, В. Коротєєва, К. Кутельмах, Г. Лозко, Н. Мельничук, С. Павлюк, Н. Рєпа, Ю. Руденко, Р. Скульський, С. Стефанюк, Б. Ступарик, Ю. Субачов, Є. Сявавко, В. Ткач та ін.
З перетворенням України в самостійну державу освіта стала особистою справою українського народу. У школах з'явилися такі предмети, як народознавство, українознавство, що стимулювало розробку програм, посібників до цих курсів. Даній проблемі присвячені праці багатьох педагогів і науковців, зокрема О. Вишневського, Л. Гавриленко, Т. Дем'янчук, Т. Зюзіної, П. Ігнатенко, П. Кононенка, В. Оліфіренка, С. Павлюк, Д. Руденка, Г. Скрипник, М. Стельмаховича, Т. Усатенко.
Народна педагогіка - галузь емпіричних педагогічних знань і народного досвіду, які виражаються в панівних у народі поглядах на мету й завдання виховання, в сукупності народних засобів, умінь та навичок виховання і навчання. Першим у вітчизняну педагогічну літературу термін "Н.п." запровадив К.Д. Ушинський. Н.п. є результатом колективного творчого внеску багатьох поколінь у духовну культуру народу, її невід'ємною частиною, вираженням інтересів народу. Згідно з потребами народу вона пропонувала найбільш гуманні й демократичні ідеали виховання.
Ідеї вітчизняної педагогічної антропології були в основному сформульовані як система ідей наприкінці Х1Х - початку ХХ століття.
Перша ідея - ідея особливого, космічного покликання людини (С. Подолинський, В. Соловйов, В. Вернадський, Г. Ващенко, М. Флоренський). Цілеспрямована людська діяльність стає основним визначальним чинником розумної взаємодії суспільства та природи. Сенс людського буття полягає у вмінні вселитися у свій "дім". Завдання "глобального" та "планетарного" мислення полягає у поновленні природних зв'язків людини з природою, розширенні світорозуміння до космічного рівня.
Друга ідея - ідея національного дому. Перш за все це стосується свого народу: це співчуття своїм рідним, членам свого роду, землячества, колективу, народу в цілому. Без взаємного співчуття неможливе взаємоспівчуття. І лише тоді почуття свободи наступає природно та обов'язково, бо свобода - це стан людини, яка відчуває себе серед своїх.
Третя ідея - соборність. Це поєднання множини "Я", життєдіяльність яких спрямована на досягнення єдності індивідуального й колективного за умови, що кожний зберігає свою самоцінність, власне "Я" і вносить до життя спільноти своє персональне. Культурологи, соціологи, аксіологи, богослови звертають увагу на втрату ідеалів та девальвацію цінностей, поширення бездуховності й орієнтацію на посередність, зростання безвідповідальності і т.ін. І все ж, за умови збереження головних досягнень культури й цивілізації, коло можливих точок зору звужується. Найбільш ймовірним є глобальний поступальний рух від ідеологій, які претендують на універсальність та монопольне володіння істиною до доктрини ціннісного різноманіття, яка полягає у визнанні невід'ємного права кожної спільноти жити та діяти відповідно до власного набору цінностей за умову, якщо це не пов'язано із нанесенням шкоди довкіллю.
На думку В.П. Струманського, кожна етнічно акцентована національна система виховання сягає найперших форм життєдіяльності людини, ще тих часів, коли не просто було чітко відрізнити свідоме від інстинктивного в поведінці індивіда.
Аналіз і досвід свідчать, що високих вершин у вихованні й освіті видатні педагоги минулого і сучасності досягали тільки завдяки використанню досягнень народної педагогіки. Саме вона є першоосновою педагогічної науки тому що вона найбільш авторитетна, найбільш мудра і найбільш прогресивна. "Радіючи тому, - зазначала Софія Русова, - що націоналізація освіти вже ставиться широко і відповідно до вимог кожного народу, треба при цьому пам'ятати, що націоналізація освіти, школи ніде не мусить приводити до шовінізму, що це є найкращий шлях для самоусвідомлення кожного народу і наближення його до розуміння життя інших найближчих і далеких народів, до щирого єднання з ними".
Видатний український педагог Г. Ващенко пояснював, що національний ідеал людини у всякого народу має свою історію. Початки його треба шукати ще в доісторичному періоді життя народу. Людина як моральна і суспільна істота не могла жити без певного
Loading...

 
 

Цікаве