WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Типології загальнолюдських та освітніх цінностей (пошукова робота) - Реферат

Типології загальнолюдських та освітніх цінностей (пошукова робота) - Реферат

діяльності вихователя і самих вихованців. Звідси висновок, що розвиненість аксіосфери вчителя, повне й органічне освоєння цінностей учнями, студентами є умовою оптимальності морального виховання як основи духовного розвитку особистості.
Система ціннісних орієнтацій особистості виступає психолого-педагогічним гарантом її стабільності і позитивної активності. Будь-яка деформація ціннісної системи, пов'язана з переглядом ідеалів, потреб, звичок, що проектують ставлення до самого себе і навколишнього світу, на якийсь час пригнічує в особистості конструктивний початок. Однак останнє поширюється не на всю структуру ціннісних орієнтацій, а лише на ті позиції, що пов'язані зі сферами міжособистісних стосунків і професійних обов'язків. У сфері ж духовно-онтологічного існування особистості спостерігається зворотнє - гіперпродуктивність, яка виражається в актуалізації широкого спектра цінностей: національних, загальнолюдських, релігійних, цивільних та інших. При цьому в ціннісному просторі особистості порушуються ієрархічні зв'язки і залежності між окремими орієнтаціями різних потреб і відносин, внаслідок чого виникає ціннісний конфлікт, що нерідко виявляється в невротичних реакціях і соціальній апатії.
Аксіологічний підхід, вважає Є.М. Шиянов, органічно притаманний гуманістичній педагогіці, оскільки людина розглядається в ній як найвища цінність суспільства та самоціль суспільного розвитку. У цьому зв'язку аксіологія, яка виступає більш загальною відносно гуманістичної проблематики, може розглядатися як основа нової філософії освіти і відповідно методології сучасної педагогіки.
Оскільки освіта - це фундаментальна основа й одне з джерел створення реальної уяви про справжні та уявні цінності людини в різних життєвих сферах, то розробка ціннісного каркасу освіти, системи пріоритетних цінностей, педагогічних технологій відповідної орієнтації є необхідним і значимим кроком на шляху удосконалення системи освіти, розробки стратегії її розвитку. У цьому процесі, на думку З.Равкіна, слід мати на увазі історичність ціннісних орієнтирів, їх здатність знаходити на новому витку цивілізованого розвитку новий зміст.
Так, вищою цінністю в епоху античності визнавалася гармонійна, розвинута у всіх відношеннях людина. Похідною від цієї цінності можна вважати ціннісну категорію "краса", що відбивала насамперед оцінку особливого щиросердечного і тілесного стану людини.
В епоху Відродження уява про людину була доповнена критерієм ідеальної людини з її активністю та творчістю. Зауважимо, що в цей час ідеал людини, як ціннісний орієнтир, припускав яскраво виражену етичну характеристику. Таким доповненням стала категорія добра. В епоху Освіти цінність людини була осмислена з позицій її унікальності і неповторності. Людина повинна знати і виходити з того, що вона унікальна, що ніколи раніше не було нікого подібного їй… "Кожна окрема людина - щось нове у світі і покликана здійснити тут свою особливість,"- писав психолог Мартін Вубер.
Знаменита формула "людина - самоціль, а не засіб" - була побудована на вірі в безмежні можливості людини, у її волю і розум. Ідеал людини в цей час визначався такими соціально-політичними цінностями, як рівність, справедливість, свобода. У новий і новітній час у рамках комуністичної ідеології класичну уяву про людину як вищу цінність було доповнено класовим підходом: суспільним ідеалом стала людина - будівник комунізму.
Очевидна не тільки трансформація цінностей у ході історичного розвитку, але і їх органічний взаємозв'язок і взаємозумовленість. Дійсно, вважає З. Равкін, цінності, що розуміються як мета, умова, чинник розвитку освіти в цілому, взаємозалежні між собою й утворюють фундамент педагогічної системи. У той же час чітко виділяється їхня якісна специфіка, що додає певні відтінки педагогічним концепціям, інститутам освітньої сфери. Особливого значення набуває і розкриття сутнісного значення тієї або іншої ціннісної орієнтації як передбачуваної підстави педагогічної теорії. Тому важливо визначити, яким чином взаємопов'язані різні аспекти теорії педагогіки і основи аксіології.
Одним з перших у педагогічній науці проблему цінностей освіти проаналізував М. Нікандров, пояснюючи увагу до педагогічної аксіології наявністю справжньої соціальної кризи, яка являється насамперед у занепаді моральності в суспільстві, підміні духовних цінностей сурогатами. Серед безлічі національних цінностей Н. Нікандров виділяє дві основні групи: загальнолюдській і національні, діалектичний підхід до яких дозволяє побачити рівновагу і взаємозалежність цих аксіологічних орієнтирів. Визначаючи загальнолюдські цінності і з'ясовуючи їх роль у педагогічному процесі, Н. Нікандров бачить у них насамперед такі цінності, що поділяються більшістю людей і можуть бути моральною основою людської поведінки, сконцентрованою у системі моральних норм. Загальнолюдською цінністю може виступати й ідеал людини як осередок фундаментальних цінностей-чеснот.
Загальнолюдські цінності, розвиваючись і змінюючись в історії людства, створювали основи для самозбереження цивілізації, передбачали зближення позицій різних груп людей, забезпечували врахування взаємних інтересів і, приймаючись на світових форумах, входили в документи як правила, принципи, важливі для усіх.
Тим часом вагомість національних цінностей вибудовується, по-перше, могутніми національними духовними коріннями України; по-друге, тим, що на початку життя кожної людини повинні бути цінності поваги і любові в родині, самобутності культурних традицій, мови країни проживання. Це духовне джерело, що живить людину все життя. Як відзначає Н. Нікандров, з національних цінностей слід починати, не забуваючи про цінності загальнолюдські. Важливо підкреслити і ті цінності, що виділяються як довічні, властиві Україні: соборність, колективізм, щедрість душі, пріоритет духовності, патріотизм і т.п. При цьому Н. Нікандров вважає за необхідне повернення до справжніх духовних цінностей, у тому числі з опорою на православ'я.
Головним висновком, цілком закономірним у сучасній освітній ситуації, може бути теза про те, що шлях у майбутнє лежить через духовну освіту нашого суспільства, виховання молоді в дусі українських традицій і цінностей.
Звертаючись до системи освіти, Н. Нікандров представляє її ціннісну основу, що являється в інтеріоризації цінностей навчання, поваги до себе й інших, відповідальності. Необхідно взяти до уваги, що, осягаючи усю систему освіти і працюючи з учнями,виховуючи і навчаючи них, ми при цьому передаємо цінності.
Піддаючи аналізу набір професійних (корпоративних) цінностей, свого роду кодекс честі, Н. Нікандров вважає, що вони допомагають зберегти свою ідентичність, своєрідність, але при цьому простір духовних цінностей набагато ширший і вагоміший.
При вивченні проблеми ціннісних орієнтацій виділяється перспективна точка зору К.А. Абульханової-Славської, яка здатна підсилити педагогічну позицію в розгляді аксіологічної складової освіти. Ціннісні орієнтації в її трактуванні пов'язуються з основами стратегічного напрямку
Loading...

 
 

Цікаве