WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Як цінувати педагога – вчителя, або аксіологічна модель управління освітою - Реферат

Як цінувати педагога – вчителя, або аксіологічна модель управління освітою - Реферат


Реферат на тему
Як цінувати педагога - вчителя, або аксіологічна модель управління освітою
Сучасна педагогічна наука, вважає О.Прикот [100], у змозі зберегти та примножити свої унікальні ціннісно-смислові, цільові і функціональні поля (парадигми) та захистити їх від експансії соціально більш "сильних" та "агресивних" наукових феноменів (психологія, медицина, соціологія, антропологія).
В.Огнев'юк [86], аналізуючи співвідношення досягнень фундаментальних наук і розвитку освіти, вважає провідним інтегративний підхід. Цей підхід на його думку реалізується в антропоцентристській та коеволюційній парадигмах (коеволюція - спільна еволюція природи й людини, біосфери й ноосфери).
Проведений нами аналіз поліпарадигмального змісту освіти дозволяє зробити неупереджений висновок стосовно домінуючого стану гуманітарної парадигми. Вона в цілому, її модельно-архітектурна схема, спрямованість ціннісно-логічного змісту співпадає із основним напрямком розвитку людської цивілізації - визнання людини як найвищої цінності.
Аксіологія, яка надзвичайно активізувалася наприкінці ХХ століття, виступає складовим компонентом гуманітарної парадигми. Проте у ХХІ столітті ціннісний смисл людського життя у всіх його функціональних виявах набрав особливого, надзвичайного значення. Аксіологічний потенціал держави та суспільства окреслено в монографічному дослідженні Л.Губернського, В.Андрущенка та М.Михальченка.
Освіта - органічна частина духовного життя суспільства. Саме в цій системі створюється майбутнє, продукуються і передаються соціокультурні та особисті цінності. Таке високе призначення виховання і навчання підростаючого покоління вимагає підготовки фахівців в умовах гуманістичного освітнього простору, фундаментом якого може бути педагогічна аксіологія. Дослідники (І.А.Бех, В.О.Огнев'юк, В.І.Андрєєв, Є.Бондаревська, І.Ф.Ісаєв, С.В.Кульневич, В.О.Сластьонін і ін.) вважають за можливе при підготовці фахівців для освітніх установ у рамках вивчення педагогічних дисциплін спеціально виділити, як методологічну основу, аксіологічний підхід, який додасть процесу підготовки майбутніх вчителів ціннісну спрямованість. Аксіологічний підхід - це філолофсько-педагогічна стратегія, яка показує шляхи розвитку професійного мистецтва, вико-ристання педагогічних ресурсів для розвитку особистості і проектує перспективи вдосконалення системи освіти.
Володіючи широким контактним полем, аксіологія тісно взаємодіє з усіма науками про людину і суспільство. Маючи у своєму змісті можливості виходу на всі аспекти соціальної дійсності, аксіологічно організована освіта повинна усвідомлюватися як явище, здатне виявлятися за особливих умов багаторівневої сучасної освіти.
В.Віндельбанд [20] писав: "З того часу, як Лотце енергійно висунув вперед поняття цінності і поставив його на чолі як логіки, так і метафізики, часто здійснюються спроби встановити "теорію цінностей" як новий вид філософської основної науки".
Досить гостро постає зараз проблема особливого педагогічного статусу аксіологічного підходу, глибоке усвідомлення його компетентного застосування в освітній системі. В.Огнев'юк ініціює проблему виокремлення провідних ідей для створення аксіологічної концепції оцінки систем навчання і виховання [86].
У своїй монографії "Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку" В.Огнев'юк закликає "…формувати нову ціннісну парадигму суспільства. Це є особливо важливим для українського суспільства…". Цю парадигму В.Огнев'юк називає "людинобіосфероцентричною". Разом з тим він вважає, що: "…говорити про утвердження людинобіосфероцентричної аксіологічної парадигми в суспільстві й, зокрема, освіті поки що не доводиться. Суспільство лише робить перші несміливі кроки в напрямі людинобіосфероцентризму" [87].
На наш погляд, послідовне і грамотне впровадження ціннісного підходу як аксіологічної парадигми - це лакмусовий папірець, який дає точну відповідь на питання, у якому напрямку буде розвиватися освіта (та й суспільство).
На думку В.Ширяєва аксіологічний підхід в сучасній педагогічній дійсності найбільш виразно виявляється в рамках поліпарадигмального (поліціннісного) підходу [147].
Заради наукової істини ми зауважуємо на некоректність посилання В.Ширяєва та О.Прикота щодо ототожнювання понять "поліцінність" та "поліпарадигмальність". Так як на нашу думку поліцінність освітнього процесу може успішно реалізуватися за умов однієї конкретної наукової парадигми.
Особливим чином в освітньому просторі повинен бути представлений світ педагогічної культури. В теорії і на практиці важливо реалізувати головні ідеї української етнопедагогіки, народної педагогіки, класичної педагогічної спадщини, професійні аксіологічні орієнтації, позитивні цінності, індивідуальні здібності: спілкування, взаємо-порозуміння, творчу спрямованість. Імовірно, такий підхід може привести до розвитку природи багатогранних людських відносин, складної діалектики душі.
На думку В.Ширяєва аксіологічний підхід в сучасній педагогічній дійсності найбільш виразно виявляється у рамках поліціннісного (поліпарадигмального) підходу [147].
Методологічною основою педагогіки є масив філософських знань, які включають різні філософські концепції: матеріалізм, екзистенціалізм, феноменологію, прагматизм, неопозитивізм та інші. Викладання педагогіки будується на основі осмислення професійної діяльності вчителя, зв'язку педагогіки з практикою навчання і виховання, уваги до традицій і врахування новітніх досягнень педагогічної науки, розвитку вітчизняної і світової культури (кроскультурний аспект), творчого використання теорії і практики освіти, варіативного підходу до вирішення педагогічних проблем, діалектичного поєднання традицій і інновацій у педагогіці.
Вітчизняними та зарубіжними дослідниками (І.А.Зязюн, І.Д.Бех, В.П.Андрущенко, Г.О.Балл, М.Б.Євтух, В.Г.Кремень, О.В.Сухомлинська, В.І.Андрєєв, Є.В.Бондаревська, В.О.Сластьонін та ін.) конституйовано такі метапринципи педагогіки: аксіологічний, культурологічний, антропологічний, гуманістичний, синергетичний і герменевтичний, кожен з яких має свій характерний зміст.
Аксіологічний метапринцип випливає з аксіології як філософське вчення про цінності. Останнім часом "ціннісний погляд" на світ затвердився у вітчизняній науці настільки широко і ґрунтовно, що його можна вважати одним з домінуючих у тематиці дослідницьких проектів гуманітарних наук. Це пояснюється тим, що цінності в природі і реальному бутті людини виступають в ролі специфічної призми, яка переломлює різні соціально-психологічні процеси. У цьому зв'язку за системою цінностей і ціннісних орієнтацій можна досить точно виявляти функціональну спрямованість і соціальну важливість будь-якого суспільного процесу як системи.
Звідси цілком природним є застосування аксіологічного підходу і до вивчення педагогічних явищ і процесів, тому що цінності визначають сутність освіти, і виховання людини. Саме цінності і формування ціннісного ставлення до світу в широкому значенніявляють собою змістовне ядро і стратегічну спрямованість виховання в найбільш яскравих моделях і концепціях, розроблених І.Д.Бехом, І.А.Зязюном, І.А.Зимовою, В.А.Караковським, В.М.Коротовим, Б.Т.Лихачовим, З.А.Мальковою, Н.Д.Никандровим, В.Д.Шадриковим та іншими.
У зв'язку з цим виховний процес безпосередньо пов'язаний із природним введенням різноманітних аксіологічних орієнтирів у духовно прагматичну систему ставлення людини до самої себе, до інших людей, до природи. При цьому вихователь не просто пред'являє вихованцям певні цінності, але створює умови для спільного з учнями їх відкриття (розуміння і переживання), що є найважливішою психологічною передумовою інтеріоризації їх вихованцями.
Природно, що зміст категорії цінності обумовлений як соціально, так і історично. У процесі становлення людства і окремих етносів змінювався характер ставлення людей до навколишнього світу, до самих себе, до інших людей, до праці як необхідного способу самореалізації, і одночасно з цим змінювалися і вектори стосунків, які визначають цінності суспільної свідомості. Однак безсумнівно те, що ціннісні пріоритети завжди були пов'язані з людиною, змістом її життя і
Loading...

 
 

Цікаве