WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Парадигми управлінської іншонауки - Реферат

Парадигми управлінської іншонауки - Реферат

примату лівопівкульних операторів пізнання (наука, розвиток математики, геометрії, логіки, аналогові та логічні оператори)". Це сприяє тому, що "на зміну парадигмі освіти як просвіти, як індустрії освітніх послуг приходить людиноцентрована парадигмаосвіти, як освітньо-педагогічного виробництва" [125].
О.Г.Прикот [100], виходячи із досліджень сучасної педагогічної дійсності визначає п'ять парадигм:
1) педагогіка "Чорної скриньки". Сутність її полягає в тому, що реальні механізми педагогічного процесу приховані від більшості його учасників. Зміст "Чорної скриньки", шлях отримання результатів для них незрозумілий. Його розуміння - участь учених та керівників;
2) педагогіка експерименту;
3) гуманістична педагогіка, не піддається аналізу та виміру у рамках традиційної педагогічної науки;
4) педагогіка ототожнювання;
5) педагогіка любові (тотожності);
Основними чинниками багаторівневих парадигмальних змін у галузі педагогіки і освіти ми визначаємо:
1. Загальну ситуацію імовірних змін світоглядних парадигм у сучасній науці.
2. Реальне включення філософського світорозуміння до сукупності концептуальних основ педагогічної науки.
3. Набуття сучасною педагогічною наукою виразних рис гуманності.
4. Збереження сучасною педагогічною наукою основних рис традиційної класичної науки.
5. Імовірність набуття педагогічною наукою інноваційних рис та характеристик, що спричинить інший внутрішній характер цієї науки.
Визначимо деякі принципи, при дотриманні яких педагогічну цінність можна вважати парадигмальним (поліпарадигмальним) явищем.
1. Визначаючи педагогічну цінність як конструкт, що являє собою суб'єктивний засіб, створений самим педагогом, перевірений ним на практиці та як такий, що допомагає прогнозувати і оцінювати результати педагогічної дійсності, ми при цьому об'єднуємо дві функції педагогічної цінності: функцію спілкування та функцію протиставлення.
2. Педагогічна цінність варіативна з причини наявності особливостей функціонування індивідуальних значень конкретного педагога.
3. Педагогічна цінність сама по собі не є цінністю, так як її смисловий потенціал залежить від характеру відносин у системі "людина-людина". Таким чином, педагогічна цінність не існує поза системою взаємовідносин.
4. Парадигмальні (поліпарадигмальні) зміни ціннісного самовизначення педагогічної дійсності можливі у рамках комунікації гуманітарної направленості.
5. Процес передбачення результатів педагогічної діяльності у освітньому просторі можливий за рефлексивного режиму роботи педагогів, який дає можливість змін власної діяльності від визначення цілей до отримання прогнозованих результатів.
Звичайно, зміни завжди супроводжували людину у всі історичні часи. Різним був напрям та ціль цих змін. У розділі 8 ми розглядали такі явища як опір новаціям, їх неприйняття та блокування учасниками освітнього процесу. Тож, виходячи із різного перебігу розвитку змін, людство вже напрацювало досвід їх продуктивного "просування". Певне узагальнення, у вигляді восьми основних уроків нової парадигми змін, запропонував М.Фуллан:
Не можна керувати значущими процесами (чим складніша зміна, тим менше ми на неї можемо впливати).
Зміни - це подорож, а не схема (зміна нелінійна, перевантажена непевністю і захопленням, а часом і нестерпна).
Проблеми - наші друзі (проблем не уникнеш, і ми не можемо вчитися без них).
Бачення та стратегічне планування прийдуть згодом (спочатку бачення незріле і планування здійснюється навпомацки).
Індивідуалізм та колективізм повинні мати однакову силу (немає єдиного вибору між ізоляцією та колективним мисленням).
Окремо не діє ані централізація, ані децентралізація. Потрібні обидві стратегії.
Зв'язок із ширшим середовищем обов'язковий для досягнення успіху (найкращі організації вчаться зовні так само, як і всередині).
Кожен є носієм змін (зміни є надто важливими, щоби покладатися на експертів, особисті думки і майстерність - ось найкращий засіб досягнення успіху) [136].
ЛІТЕРАТУРА
Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М.: Мысль, 1999. - 299с.
Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення// Віче. - 2002. - № 3.
Автономова Н.С. Власть в психоанализе и психоанализ власти // Власть: очерки современной политической философии Запада. Под ред. В.В.Мшвениерадзе, И.И.Кравченко и др. - М.: Наука, 1989.
Адлер А. О нервическом характере. "Ун-я кн.", СПб-М.: АСТ, 1997.
Айер А.Д. Язык, истина и логика/ Аналитическая философия. Избранные тексты. - М., 1993. - С.50-56.
Акофф Р. Планирование будущего корпорации. - М.: Прогресс, 1985. - 327с.
Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. - К.: Твім інтер, 2003. - 391с.
Асташова Н. А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей. - М.: Московский псих.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО "МОДЕК", 2000. - 272с.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
Афанасьев В. Г., Урсул А. Д. Эффективность социального управления: системно - деятельностный подход // Информация и управление. Философско-методологические аспекты / Отв. ред. Антипенко А.Г., Кремянский В.И. - М.: Наука, 1985. - 284 с. - С. 7.
Бахтин М.К. Философия поступка//Философия и социология науки и техники. - М., 1985. - С.117.
Бердяев Н.А. О назначении человека. - М.: Республика, 1993. - С. 62.
Бех І.Д. Почуття цінності іншої людини як моральний пріоритет особистості // Початкова школа. - 2001. - №12
С.34.
Большой энциклопедический словарь. - М., 1998. - 1252 с.
Вебер М. Избранные произведения. - М., 1990. - с.380
Вебер М. Исследование по методологии науки. Ч.1. - М.: ИНИОН, 1980. - 202с. - С.48.
Ведель Ж. Административное право Франции: Пер. с фр.-М.:Прогресс,1973. - 512 с.
Вилкинсон Р. Wilkinson R. Unhealthy Societies, London, Routledge. 1996. P. 211-215.
Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: Изд-во МГУ, 1990, с.46-82.
Виндельбанд В. История новой философии в связи с общей культурой и отдельными науками. Спб., 1905, С.379
Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України. Матеріали ІІІ Міжнародної наук. - практ. конференції. - Острог, 1998. - 444с.
Вишневський О.І. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій. - Дрогобич, Відродження, 2001. - С.83
Власть: очерки современной политической философии Запада. Под ред. В.В.Мшвениерадзе, И.И.Кравченко и др. - М.: Наука, 1989.
Войтович Р. Філосовсько - методологічні засади системи державного управління// Вісник УАДУ. - 1999. - № 3. - С. 294 -306.
Волков И.П. О личном авторитете руководителя // Социальная психология личности. - Л.: Знание, 1974. - С. 77-87.
тійно є питаннями, для вирішення яких необхідно ризикувати.
Loading...

 
 

Цікаве