WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Парадигми управлінської іншонауки - Реферат

Парадигми управлінської іншонауки - Реферат

в цілому.
У класифікації І.О.Колеснікової педагогічна парадигма визначає типологічні та смислові межі існування суб'єкта педагогічної діяльності у просторіпрофесійного буття. На її думку індикаторами парадигмальної належності педагога виступають чотири фактори: 1) його світогляд; 2) смислові домінанти професійного буття та цільові установки професійної діяльності; 3) орієнтація на успішну систему формування ціннісно-оціночного бачення освітнього процесу; 4) характер взаємодії учасників освітнього процесу.
І.О.Колесникова [55] у руслі педагогічної системології виокремлює три основні педагогічні "цивілізації"*:
- цивілізація природної педагогіки, з приводу якої автор пише, що "дитина та її вихователі живуть не минулим і майбутнім, а тут та зараз". Ця цивілізація заснована на наслідуванні, вправах та природному експерименті;
- репродуктивно-педагогічна цивілізація - у наші часи найбільш поширена - цілеспрямована передача досвіду батьків дітям через організований педагогічний процес. Між людиною та природою створюється умовний світ - знакові системи, і у контексті соціокультурної ситуації дидакти "домовляються" про те, який об'єм знань, навичок, умінь, оціночних суджень вважати за еталон, та про характер норм очікуваного виховного ефекту. Репродуктивна педагогіка спрямована на "лінійний" розвиток людини та засобів передачі досвіду;
- креативно-педагогічна цивілізація (В.Андреєв, В.Кан-Калік, С.Сисоєва, В.Цапок, Н.Кичук, В.Паламарчук, Л.Макридіна) передбачає "об'ємне" системне бачення розвитку людини та способів передачі досвіду. Педагогіка заходів поступається педагогіці буття. Розвиток креативної педагогічної цивілізації об'єктивно можливий за умов поліфункціональної моделі освіти, яка передбачає поєднання освіти з усіма видами людської діяльності.
Цивілізаційний підхід потребує пояснення. Цей підхід, на думку Г.Корнетова [60], уявляє собою спосіб осмислення цілей, засобів, механізмів, умов, результатів реалізації природи індивіда, яка забезпечує аналіз педагогічних феноменів у єдності їх вираження від загальнолюдського (людська цивілізація) до локального рівня (часткові явища).
І.О. Колесникова визначає такі основні сучасні парадигми педагогічної дійсності:
1) науково-технократична (технологічна) парадигма (Т.А.Ільїна, М.В.Кларін, Л.К.Ларсон, Б.Скіннер, Г.К.Селевко, В.П.Безпалько). Головна її цінність - "точне" знання, дотримання чітких правил педагогічної взаємодії. Її відмінні риси - суб'єкт-об'єктні відносини, монополія на істину належить учителю.
Технологічна парадигма знаходить пояснення у Г.П.Щедровицького: "...у системі педагогіки з'являється особива спеціальність педагога-проектувальника, який розробляє проект людини майбутнього суспільства. ...Наука педагогіка повинна бути побудована приблизно так само, як інженер-конструктор будує свою машину. А це означає, що перш за все вона повинна бути спроектована" [150].
Людські знання знеособлені, обмежені рамками НТП і швидко застарівають. Оцінка відбувається за бінарною опозиційною схемою "знає - не знає", "вміє - не вміє", "вихований - не вихований". Позитивними є лише ті знання, які відповідають стандартам.
2) гуманітарна парадигма: знання носять смисловий, ціннісний характер; суб'єкт-суб'єктні відносини, відсутність монополії на істину та реалізація принципу "скільки суб'єктів - стільки істин"; діалог - основа комунікації та провідний метод дослідження. Ціннісно-смислова рівність педагога та дитини. (Я.Корчак, В.О.Сухомлинський, Ш.О.Амонашвілі, І.Д.Бех, І.Зязюн, О.С.Падалка, І.Ф.Прокопенко, В.І.Євдокимов).
Оскільки педагогіка використовує методологію гуманітарних наук, то вона й сама переходить до розряду гуманітарних наук. Звідси особливого смислу набуває думка М.Вебера [16], що "трансцедентальне посилання всіх наук про культуру полягає не в тому, що ми вважаємо певну - чи взагалі будь-яку культуру цінною, а в тому, що ми самі є людьми культури, що ми самі володіємо здатністю та волею, які дозволяють нам зайняти певну позицію у ставленні до світу і внести до нього сенс".
М.М.Бахтін [11] писав "Межею точності у природничих науках є ідентифікація (а а). У гуманітарних науках точність - це подолання чужості чужого без перетворення його у чисто своє".
3) езотерична парадигма (парадигма традицій). Передбачає безумовне прийняття досвіду попередніх поколінь, створених предками зразків та норм духовної і предметно-практичної діяльності. Парадигма прихованого, "загерметизованого" від більшості знання, знання для посвячених. Учень добровільно приймає на себе неухильне підкорення вчителю (гуру, сенсаю) на шляху досягнення істини (Шрі Ауробіндо, Бхатвана Шрі Раджніша). У рамках взаємодії педагога та учня знімається аспект оцінювання: істину цінність має пережитий досвід учня, а вчитель здійснює моральну, психічну підготовку та розвиток природних сил учня. Пріоритет інтуїції над логікою (правопівкульне, синтетичне бачення світу).
В.М.Розін [108] виокремлює поняття наукової парадигми у вигляді тріади, а саме: природничу (традиційну, класичну, експериментальну), технічну та гуманітарну парадигми.
Порівнюючи гуманітарну парадигму з природничою та технічною, В.Розін відзначає як їх схожість (загальним для них є поділ на явища та сутність, моделювання ідеальних об'єктів, виведення одних знань з інших ), так і відмінності між ними - для гуманітарної парадигми первинною цінністю є розуміння, а не перетворення, знання гуманітарних наук є рефлексивними, характер взаємодії дослідника з об'єктом вивчення визначається перш за все ціннісними установками дослідника.
Вважається (за М.Бахтіним [11]) можливим у найближчому майбутньому поява перехідної "поліфонічної" парадигми, яка передбачає співіснування ціннісно-смислових основ різних парадигм у рамках єдиного простору буття цінностей та смислів. Г.Б.Корнетов [59] запевняє, що майбутнє освіти пов'язане саме з поліфонічною педагогікою.
Цікавою видається концепція Ю.В.Громика, яка проголошує проектно-програмну парадигму. Основою діяльності у цій парадигмі визнається формуючий експеримент, який розуміється автором як проектно-конструктивна діяльність технократичного характеру, що породжує педагогічні новоутворення, які до того часу не існували у педагогічній дійсності [33].
О.І.Субетто пропонує парадигму освіти, пов'язану з некласичним світоглядним майбутнім. Освіта на думку автора повинна слугувати організації процесу, у результаті якого "...Часткова Людина, Вузький Професіонал повинна бути замінена Універсальною Людиною, тобто всебічно гармонічно розвинутим, проблемно - орієнтованим, Енциклопедично освіченим, Професіоналом".
На думку автора відбувається загальний зсув домінанти від правопівкульних до лівопівкульних педагогік, що "відображає закономірність гносеогенетики: від примату правопівкульних операторів пізнання, впродовж десятків тисяч років (міфи та мистецтва, казки...) до
Loading...

 
 

Цікаве