WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Парадигми управлінської іншонауки - Реферат

Парадигми управлінської іншонауки - Реферат


Реферат на тему
Парадигми управлінської іншонауки
Після Куна відомий фізик Д.Бом визначив парадигму як комунікативне середовище, мовний, комунікативний простір, у який "занурена" наукова спільнота.
Особливо цікавими з цього приводу видаються нам міркування дослідника Станіслава Грофа [34] у його концептуальній науковій праці "За межами мозку". На його думку: "У широкому смислі парадигма може бути визначена як набір переконань, цінностей та технік, які поділяються членами конкретного наукового співтовариства... Нова парадигма не завжди приймається легко, оскільки це залежить від різних факторів емоційної, політичної та адміністративної якості, а не є просто справою логічного доказу. Західна наука наближається до зрушення парадигми небачених розмірів, через яке зміняться наші поняття про реальність та людську природу, яке поєднає, нарешті, концептуальним містком древню мудрість та сучасну науку... У будь-якому випадку парадигми треба розглядати як моделі, а не як кінцеві описи реальності" .
На думку С.Грофа [34] "парадигма - це завжди більше, ніж просто корисна теоретична модель у науці, опосередкованим впливом її філософії на особистість та суспільство в дійсності визначається в межі світу". І, разом з тим, жодна із парадигм ніколи не пояснить всі факти, і для теоретичного пояснення одних і тих же даних можна використовувати декілька парадигм. Необхідно чітко пам'ятати про відносну природу любої парадигми - якою б прогресивною вона не була та якби переконливо не формулювалася. Не можна плутати її з істиною про реальність.
Парадигми також визначають дозволене проблемне поле, встановлюють допустимі методи та набір стандартних рішень. Під впливом парадигми всі наукові підвалини у якій-небудь окремій області піддаються корінному перевизначенню. Нормальна наука, заснована на новій парадигмі, не тільки не сумісна але й неспівставна з практикою, якою керувала попередня парадигма. Наукова теорія, яка одного разу отримала статус парадигми, до того часу буде нагальною, поки їй не знайдеться життєздатна альтернатива.
Для наукової парадигми, на думку В.Розіна [108], характерні: 1) поділ дійсності на два плани: явище та сутність; 2) побудова суджень за типом "А є В"; створення ідеальних об'єктів (моделей) різного рівню розвитку, тобто мова йде про моделювання як невід'ємний метод наукового пізнання; 3) зведення у ряді випадків одних ідеальних об'єктів до інших ("вторинне" моделювання).
Дослідження виявів парадигми на рівні функціонування різних педагогічних систем виступає актуальним завданням методології педагогічної науки. Для цього необхідна серйозна теоретична, методологічна, емпірична база, якою може стати педагогічна системологія (О.Прикот, І.Колеснікова, Г.Корнетов) як науково-педагогічна дисципліна. При цьому актуалізується завдання вирішення функціонально-методичних задач конкретної педагогічної діяльності, базовим підґрунтям якої є феномен парадигми. Такою діяльністю виступає педагогічне проектування - суб'єктивна діяльність, яка відбувається у ціннісно-смисловому та функціональному полях гуманістично орієнтованої педагогіки (Дж.Дьюї, В.Кілпатрик). Разом з тим зараз ця педагогіка у певному смислі ще "інобутня" (В.Розін) як науково - педагогічний феномен відносно традиційної педагогічної науки.
При дослідженні ми спираємося на: використання ідеології системного підходу для аналізу соціальних та педагогічних систем; філософське обґрунтування феноменологічного характеру педагогічних парадигм у сучасній освіті; ідеї сучасного синергетичного підходу до вирішення педагогічних проблем; аксіологічний та культурологічний підходи до дослідження соціальних та соціально-педагогічних феноменів; телеологічні ідеї у педагогічній діяльності, проблеми рефлексії освітянської діяльності; базові положення сучасної філософії освіти; методологічні положення сучасної управлінської прогностики; теоретико-методологічні та практичні аспекти педагогічного проектування; ідеї поліпарадигмального підходу до сучасної педагогічної діяльності.
C.Гроф [34] відстоює думку, згідно з якою "Одне з базових правил сучасної філософії проголошує, що теорію ніколи не треба плутати з дійсністю, яку вона описує. Історія науки ясно показує, що завжди існує більш ніж один спосіб тлумачення отриманих даних".
Дослідники Ю.Шленов, Ю.Бойцов [148] посилаються на те, що кожна історична епоха має свою парадигму та модель освіти. Стосовно нашого часу ця парадигма, на їх думку базується на трьох компонентах:
1) освіта як формування культури універсального знання, де освітня культура розглядається як цінність у вигляді розширеного простору знань про світ;
2) освіта як формування культури універсальної діяльності, де культура породжується, закріплюється та транслюється у вигляді стійких конструкцій - норм;
3) освіта як формування універсальної інтелектуальної діяльності.
Сучасна педагогічна наука характеризується конкретним виявленням науково-обґрунтованого буття, яке визначається всіма наявними у освітньому полі парадигмами, тобто має поліпарадигмальну направленість. У "чистому" вигляді та чи інша парадигма освіти практично не існують або зустрічаються вкрай рідко. Як правило, вони (парадигми) співіснують, пронизуючи, доповнюючи одна одну (або ж конфліктують). Так, деякий час, одна з них виступає провідною, а потім, за схемою Т.Куна, поступається іншій.
Педагогічна системологія (едукологія) яка досліджує буття педагогічних систем, існує у рамках поліпарадигмального простору сучасної педагогічної дійсності. Методологічними основами (досліджені О.Прикотом) [101] педагогічної системології, яка виявляє її становлення як гуманістично-орієнтованої дисципліни виступають:
1) поліпарадигмальний характер сучасної педагогічної дійсності;
2) первинність педагогічної цінності та вторинність цілі;
3) системостворюючий характер базових поліпарадигмальних цінностей;
4) ціннісно-смислова рівність суб'єктів педагогічної діяльності;
5) співіснування педагогічних систем різної парадигмальної орієнтації у рамках єдиного поліпарадигмального простору.
Поліпарадигмальність - це властивість сучасної педагоггічної дійсності, складовими частинами якої є педагогічна наука та педагогічна практика. Що уявляє собою сучасна педагогічна дійсність?: 1) це стан педагогічної реальності "тут і зараз"; 2) це певне смислове поле, цінності якого та цілі і змістовні компоненти (ідеї), які базуються на ньому виступають мотивами для діяльності достатньо великої кількості суб'єктів упродовж актуального часу.
Стосовно цього визначимо основні риси поліпарадигмаль-ності сучасної педагогічної науки та освіти:
1. Поліфонія - можливість реального співіснування виявів різних парадигм в педагогічній дійсності.
2. Ототожнення - це діяльність учасників освітнього процесу, яка приводить до виникнення смислового поля та підтримує його існування.
3.
Loading...

 
 

Цікаве