WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Філософія освіти, управлінська ідеологія, або як створити сучасну парадигму управління - Реферат

Філософія освіти, управлінська ідеологія, або як створити сучасну парадигму управління - Реферат

передбачає: пізнавальне відношення людини до світу є висхідним і фундаментальним, воно визначає і забезпечує будь-які інші відношення. Базові процеси розвитку в парадигмі гносеологізму - взаємодія і відображення.
Культурологізм, полягає в принциповому подоланні базових схем попередніх парадигм: не існує прямого і безпосереднього зв'язку "людина-природа", "людина - суспільство", бо іприрода, і суспільство, будучи фундаментальними передумовами становлення і розвитку Людини, не стають прямо змістовними характеристиками ні самої її особистості, ні її світу.
Теологізм розкривається співвідношенням "людина - Божество" - це цілісний погляд на людину, одночасно бачення її походження (як?), сутності (що?) і призначення (навіщо? в ім'я чого?). Для віруючої людини життя є лише тоді, коли набуває справжнього духовного поєднанням з Вищим, Абсолютним.
Антропологізм відповідає на питання предметності психології людини, яка не зводиться ні до змісту психічного, ні до форми його організації [84].
Освіта розвивається за соціальними законами. Освіта України у своєму розвитку за часів незалежності неодноразово була на межі з кризовими станами. Основними причинами цих криз є:
невідповідність між швидкими змінами суспільної свідомості, зміною цінностей, пріоритетів суспільного розвитку та інерційністю професійної свідомості педагогів, орієнтованих на традиційні ціннісні установки;
тривала за часом ізоляція педагогічної спільноти від кращих зразків світового педагогічного досвіду;
висока інерційність традиційної системи педагогічної освіти: зміни, що відбуваються в ній, носять або чисто зовнішній характер, або ж спрямовані на зміну змісту освіти за принципом оновлення навчальної інформації.
На слуху працівників освіти часто зустрічається вираз "нова парадигма освіти", "сучасна парадигма освіти", "нова парадигма початкової, математичної, філологічної…освіти". Заявляються та проводяться наукові конференції за названою проблемою. Це стосується не лише галузі освіти. О.Ю.Оболенський, розглядаючи питання адміністративної реформи в Україні, посилається на особливий ефект від запровадження сучасної парадигми державної служби.
В чому ж полягає новизна сучасної парадигми освіти України? Яка саме парадигма є сучасною? Врешті решт, ми маємо одну парадигму освіти чи цілу їх низку? Є одна загальна (методологічна) парадигма освітнього простору чи паралельно обґрунтовано існують цілі "плеяди" вузькопредметних, галузевих парадигм?
Більшість освітян ототожнюють поняття парадигми з такими категоріями як "концепція", "доктрина", "теорія", "паттерн", "провідна ідея" тощо. У науковому вжитку поняття "парадигма" часто-густо не тільки некоректне, але й недоречне.
Варто зауважити, освітня парадигма зараз прогресивно змінюється: від інтелектуалізму, раціоналізації та прагматизму Заходу українська педагогічна думка все динамічніше повертається в бік духовності, її пріоритету над інтелектуальним компонентом у навчанні та вихованні. Творчі дослідники, колективи вчених України апробують нові високі педагогічні технології становлення духовної та інтелектуальної особистості через такі прогресивні і продуктивні ідеї, як педагогіка життєтворчості, психологія життєтворчості, соціологія життєвого успіху тощо. На часі нова суспільна парадигма, яка буде розглядати освіту як суспільне благо та відповідальність.
Парадигма (від грецьк. - приклад, взірець) - теорія, прийнята за зразок вирішення дослідницьких завдань. Під парадигмою розуміють закріплену теоретичними положеннями, нормативними документами, традиціями, кадровими та матеріальними ресурсами стабільну, тривалий час функціонуючу систему діяльності освітніх закладів освіти. Освітню парадигму характеризують особливості теоретичних засад діяльності освітніх закладів, їх цілей і завдань, змісту освіти, форм, методів, засобів навчання, функції вихователів, позиції вихованців у навчально-виховному процесі, особливості управління навчальними закладами.
Г.Б.Корнетов [59] визначає педагогічну парадигму як "сукупність стійких повторюваних смислостворюючих характеристик, які визначають сутнісні особливості схем теоретичної та практичної педагогічної діяльності і взаємодії у освіті незалежно від рівня та форми їх рефлексії".
The Collins English Dictionary (4-те вид., 1998, с. 1125) повідомляє, що слово "paradigm" прийшло в англійську мову в XV ст. (через французьку мову з латинської) від грецького "paradeigma", що означало "зразок".
Поняття "парадигма" виступає фактично у якості великої, узагальненої моделі світорозуміння. Ціннісне самовизначення суб'єктів педагогічного процесу повністю залежить від усвідомлення ними того, у рамках якої парадигми це самовизначення відбувається.
Концепція парадигми запроваджена до наукової теорії американським вченим Томасом Куном. За Т.Куном [68] парадигма (дисциплінарна матриця) - це визнані всіма наукові досягнення, які впродовж певного часу дають модель визначення проблем та їх вирішення науковою спільнотою. Парадигма - вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем та їх вирішення, методів дослідження, пануючих впродовж певного історичного періоду в науковій спільноті. Це "дисциплінарна матриця" впорядкованих компонентів різного роду, які утворюють єдине ціле і функціонують як єдине ціле, забезпечуючи відносну повноту професійної комунікації та відносну одноголосність професійних суджень наукової спільноти.
Основними компонентами парадигми є: 1) символічні повідомлення; 2) метафізичні частини парадигми (допустимі аналогії та метафори); 3) цінності; 4) загальновизнані зразки.
Парадигми, це картини світу, які виникають із відношення знання до реальності. Вони описують сукупність переконань, особливостей сприйняття, ціннісних та практичних установок, які прийняті суспільством та направляють діяльність членів цього суспільства. Парадигма може характеризувати і маленьку спільноту, як наприклад, науково-дослідну групу, і цілу культуру.
Деякі із парадигм мають філософську природу, вони загальні та всеохватні, інші парадигми керують науковим мисленням у специфічних, обмежених галузях дослідження. Одна парадигма може бути обов'язковою для всіх природничих наук, друга лише для біології, математики… Прихильність до специфічних парадигм є необхідною передумовою будь-якої серйозної наукової справи. Вчені-прибічники різних парадигм "живуть" у різних світах, розділених незворотними "гештальт-зсувами".
Т.Кун зазначає, що у всі часи у науці зустрічалися факти, які не піддавалися простому поясненню, та явища, які
Loading...

 
 

Цікаве