WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → А судді хто?, або яким повинен бути менеджер освіти - Реферат

А судді хто?, або яким повинен бути менеджер освіти - Реферат

педагога, як внутрішнє самовладання, як добровільне і свідоме виконання професійних обов'язків, що є фундаментом педагогічної діяльності. У розумінні цього феноменуважливе місце займає звернення до внутрішньої свободи вчителя, тобто до його духовного самовладання і самоврядування. Без виховання цих професійно необхідних якостей неможливо уявити особистість учителя, який цілеспрямовано і творчо вирішує проблеми освітнього процесу.
Особливого ставлення вимагає визначення совісті як основи "моральної геніальності в людині". Моральні потреби - це потреби спілкування з іншими людьми, за встановленими (прийнятими) правилами поведінки. Мораль завжди носить соціально-груповий характер: мораль сім'ї, мораль соціальної групи, класова мораль. Мораль наказується особистості ззовні у формі певних норм та правил. Оцінка моральної поведінки виходить із соціального оточення. Ф.Ніцше у основі моральності людини особливу роль відводив її здатності до рефлексії: "Яка людина найбільш моральна? По-перше, та, що найчастіше виконує закон… По-друге, та, що виконує закон за найтяжчих умов. Найбільш моральним є той, хто більше всього приносить у жертву звичаю".
Моральний стан можна назвати потаємною зброєю суспільства. Секрет її не лише в тому, що вона невидима та невловима. Це сама могутня зброя, яка відома людині. А високого морального стану не може бути там, де немає впевненості у своїх силах. Моральна стійкість - природний ворог страху. Найважливішим джерелом високого морального стану є впевненість та оптимізм. Бентам Ієремія зауважив, що мораль "у самому загальному розумінні - це вчення про мистецтво направляти дії людей таким чином, аби виробляти найбільшу суму щастя".
Моральність - це міжлюдські відносини, що базуються на емоційній основі, компонентами якої виступають почуття сорому, милосердя та благоговіння.
До числа моральних цінностей треба відносити абсолютно всі явище моралі, без будь-якого виключення. Це вся мораль*, взята з певної сторони, під специфічним кутом зору.
Л.Божович аналізуючи моральність поведінки людини, пов'язує її з фіксованими установками особистості: "Досвід показує, що моральна поведінка не завжди здійснюється на свідомому рівні. Часто людина діє під впливом безпосереднього морального збудження і навіть всупереч свідомо прийнятому рішенню. Є люди, які вчиняють морально, не думаючи при цьому ні про моральні норми, ні про моральні правила і не приймаючи ніякого спеціального рішення. Такі люди, будучи поставленими за певних обставин перед необхідністю аморального вчинку і навіть прийнявши відповідне рішення, інколи не можуть подолати безпосередньо виникаючий у них моральний опір. Аналіз такої поведінки показує, що вона мотивується або моральними почуттями, які сформувалися поза свідомістю дитини, безпосередньо в практиці її спілкування з іншими людьми, або мотивами, які раніше були опосередковані свідомістю, а потім вже на підставі практики поведінки набули безпосереднього характеру .
Дієвим ціннісним засобом розвитку духовності є раціональне та доцільне використання принципу толерантності. На жаль, в освіті положення толерантності неоднозначне та нестійке. З цієї причини поняття толерантності має досить широкий діапазон інтерпретацій та виражає різні типи. У наукових джерелах толерантність* розглядається як повага та визнання рівності, відмова від домінування та насилля, визнання багатомірності різноманітності людської культури, норм поведінки, відмова від зведення цієї різноманітності до одноманітності чи переваги якої-небудь однієї точки зору.
Толерантність фіксується у таких критеріях:
реальна рівноправність між представниками різних народів, рівний доступ до соціальних благ для всіх людей незалежно від їх статі, раси, національності, релігії...;
взаємна повага, доброзичливе та терпиме ставлення до всіх членів колективу;
визнання рівних високих можливостей всіх членів колективу;
гарантоване законом збереження честі та гідності кожного члена колективу;
визнання рівних, реальних можливостей особистісного розвитку всіх членів колективу;
співпраця та солідарність у вирішенні загальних проблем;
відмова від негативних стереотипів діяльності членів колективу, стосунків та у ставленні між статями.
Толерантність може розглядатися як цінність соціокультурного середовища. Поза ставленням до людини толерантність - цінність неможлива.
Образ толерантної особистості включає гуманність, рефлексивність, свободу, відповідальність, гнучкість, впевненість у собі, перцепцію, варіативність та емпатію*.
У вмінні управляти собою можна використати принцип асертивності. Асертивність* - це здатність оптимально реагувати на критику та вміння рішуче говорити собі та іншим "ні", якщо цього вимагають обставини. Асертивність дозволяє зробити свою поведінку гнучкою та дивергентною.
За "управлінською решіткою" Р.Блейка та Д.Мутона міру асертивності можна зобразити у вигляді такої шкали:
Пасивність Асертивна норма Агресивність
10 20 30 40 50 60 70 80 90
Коли керівник набрав 30-50 балів, це свідчить про його невпевненість у вчинках та відсутність рішучості.
70 та більше балів визначають агресивність, безцеремонність, наполегливість. Агресивна поведінка передбачає прагнення домогтися свого будь-якою ціною. Така поведінка руйнує довіру оточуючих. До агресії ми відносимо не тільки нанесення фізичної шкоди чи її крайні вербальні прояви, а ще й такі "непідсудні" форми, як сарказм та іронія.
Людина з асертивними характеристиками відзначається позитивним ставленням до інших людей та адекватною самооцінкою, це людина компромісів, за Д.МакГрегором це керівник типу "У".
В управлінні людьми ідея асертивності займає своє чільне місце. Асертивний керівник - це емпатійна натура, в спілкуванні з підлеглими відкритий, відвертий, не схильний до ентропії.
Асертивний педагог (учень) адекватно реагує на справедливу, непринижуючу гідність критику, не доводить себе до стресу та суїцидних намірів.
Вважаємо за необхідне визначити ще деякі притаманні керівникам (менеджерам освіти) риси, що забезпечують ефективне управління.
Організаторська інтуїція - це здатність передбачати в процесі управління те, що згодом відбудеться, а також приймати управлінські рішення при відсутності достатньої інформації. Прийняті в такий спосіб рішення відносять до ризикованих.
Здатність до ризику - це рівень непевності при передбаченні результатів, можливість небезпеки, невдач і придбань, виграшу в передбаченні результатів. На думку психологів, ризик є не властивістю людини, а особливістю, тісно пов'язаною з умовами, у яких знаходиться людина. Ризик* оцінюється як співвідношення пари чисел, або як відсоток негативного результату. Ризик 2:8 означає, що тільки в двох випадках з десяти
Loading...

 
 

Цікаве