WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → А судді хто?, або яким повинен бути менеджер освіти - Реферат

А судді хто?, або яким повинен бути менеджер освіти - Реферат


Реферат на тему
А судді хто?, або яким повинен бути менеджер освіти
Сучасна психологічна наука стверджує, що здібності до управлінської діяльності (талант, покликання, задатки) - це важлива передумова оволодіння управлінською діяльністю. Однак здібності не завжди і не скрізь є вирішальною професійною якістю. Можна мати гарні задатки до управлінської діяльності, але так і не розкрити їх, і, навпаки, здавалося б людина й не виділялася видатними здібностями, але при наполегливій, цілеспрямованій, творчій праці зміцніла, піднеслася до вершин педагогічної й управлінської майстерності [31].
Менеджмент, як наука, широко використовує різноманітні психологічні теорії про класифікацію особистості. Ще в 470 р. до н.е. Конфуцій говорив, що ті люди, "...хто має уроджені знання, варті вище усіх. Далі йдуть ті, хто отримує знання через навчання. Далі - ті, хто приступає до навчання, зустрівшись із труднощами. Ті ж, хто, зустрівшись із труднощами, не вчаться, стоять нижче од усіх".
Древні психологи поділяли людей на чотири групи, назви яких на сучасній мові звучать так:
Люди знань.
Люди влади.
Люди бізнесу.
Люди праці.
В історії управлінського континіуму чільне місце посідає принцип макіавеллізму*. Він одержав таку назву на честь середньовічного політолога Нікколо Макіавеллі (1469-1557), який ще в 1532 році, займаючи посаду секретаря Ради десятьох у Флоренції в часи правління Медичі, у книзі "Принц" проголосив ідею про те, що правителю не варто тривожитися при виборі засобів, що забезпечують успіх, оскільки "ціль виправдує засоби". Таким чином, за Макіавеллі, керівник може безсоромно використовувати неправду, підступництво й інші подібні методи для маніпулювання і контролю над людьми, розправи над недругами і ворогами. Адже той, хто бажає зберегти владу, повинен удаватися і до зла.
Керівників освітніх закладів за рівнем їх оволодіння елементами менеджменту умовно можна класифікувати так:
- директор-менеджер;
- директор-педагог;
- божевільний директор;
- директор-завгосп.
Результати досліджень вітчизняних і зарубіжних учених (В.Г.Афанасьєва, Є.С.Березняка, В.І.Бондаря, Ю.К.Васильєва, Є.Г.Вендрова, Д.Н.Гвішиані, Ю.А.Конаржевського, М.І.Кондакова, А.С.Макаренко, В.І.Маслова, В.С.Пікельної, Г.Х.Попова, В.О.Сухомлинського, Н.С.Сунцова, Е.П.Тонконогої, С.Є.Хозе, П.В.Худомінського, Р.Х.Шакурова, Т.І.Шамової та ін.) дозволяють виділити професійно важливі якості особистості менеджера освіти.
До них відносяться соціальні, моральні, комунікативні, ділові та інтелектуально-креативні якості.
Домінуючими для сучасного керівника у групі соціальних якостей є гуманізм, демократизм, почуття відданості, особистісна відповідальність.
До моральних якостей відносяться духовність, толерантність, чесність, доброзичливість, прагнення до самовдосконалення.
Наша стійка увага до моралі та моральності освіти, управління нею пояснюється дослідженням аксіологічного компоненту управління.
Для реалізації сенсу власного життя педагог повинен вміти приймати рішення і робити це з розумінням того, що, реалізуючи сенс життя, він реалізує себе. Здатність приймати рішення - один з унікальних проявів особистості вчителя. Природно, що педагогові доводиться приймати рішення щохвилини, і вони можуть стосуватися різних проблем. Формування готовності приймати рішення може здійснюватися при використанні системи психолого-педагогічних ситуацій, що є школою пошуку відповідей на численні вітальні проблеми.
Очевидно, що важливим "інструментом" натхнення педагогічного процесу є совість педагога. Це головний компонент особистості, ядро професіоналізму педагога, яке вимагає найвищої внутрішньої сили і постійної роботи над собою. З іншого боку, це дуже складний для реалізації і навіть "заважаючий" спокійно працювати компонент, з яким стало важко жити за сучасних соціокультурних умов.
Совість виступає головним інструментом моральної свідомості вчителя, вона дозріває при входженні індивіда в культуру людських стосунків (самопізнання) і являє собою внутрішній суд, що ставить людину над собою, посилює почуття відповідальності перед собою, людьми, світом.
І.Кант вважав, що закон, який живе у нас, називається совістю. Совість є, власне, застосування наших вчинків до цього закону. Він ототожнював совість з відчуттям обов'язку.
Для вчителя совість - це важливий духовний стрижень, який дозволяє черпати моральну силу в глибині власного "Я" і направляє відносини з учнями в позитивне гуманістичне русло.
За дослідженням В.К.Демиденка студенти дають такі визначення поняття "совість": самооцінка, що проявляється в почутті міри, відповідальність за вчинки-71%; вища моральна якість-6%; сукупність психічних процесів-3%; Властивість характеру-3% ; реакція на навколишній світ-1,4%; душа людини-1,4%; відсутність поганих звичок-2,4%; затрудняюсь відповісти-13%.
Е.Фромм [135] визначав совість регулятором людської поведінки, який постійно супроводжує особистість, від якого не можна втекти. Він ввів поняття "гуманістична совість" - "гуманістична совість є вираженням корисливості та цілісності, повноти, самостійності та морального здоров'я... Гуманістична совість орієнтована на продуктивність і тим самим на щастя, бо саме щастя завжди є супутником продуктивної життєдіяльності".
Совість, за В.Франклом, - це смисловий орган, інтуїтивна здатність відшукувати єдиний смисл, закладений у конкретній ситуації. Совість допомагає людині знайти навіть такий смисл, який буде суперечити сформованим цінностям, у випадку, якщо ці цінності вже не відповідають ситуації що змінюється. Саме так, вважає В.Франкл, зароджуються нові цінності: "Унікальний смисл сьогодні - це універсальна цінність завтра".
Ю.М.Лотман вважав, що "життя не завжди понад усе. Можливо саме совість і найдорожче... Переконання наші різняться тільки одним - тією ціною, яку ми готові за них заплатити".
Постійно працюючу совість О.О.Бодалєв називав однією з умов мінімізації прояву суперечливості у відносинах людини як особистості до дійсності.
В.К.Демиденко переконаний, що совість - це джерело справедливості і почуття відповідальності, без яких, природно, не можливі ні почуття обов'язку і вірності, ні дисципліна як внутрішнє самовладання . Для роботи педагога принципово важливе і таке визначення совісті, як "жива і цільна воля до досконалого", оскільки розвиток волі дає підставу для якості професійної діяльності, для продуманого і виваженого педагогічного процесу, для введення унікальних цінностей і яскравого духовного спілкування учасників освітньої сфери. Крім цього, совість спонукує людину до предметної поведінки, тобто до такої поведінки, яка заснована на почутті обов'язку, вірності, служіння, на дисципліні і відповідальності.
У зв'язку з цим слід зазначити прояв дисципліни
Loading...

 
 

Цікаве