WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Принципи формування системи освіти (освітніх систем) України - Реферат

Принципи формування системи освіти (освітніх систем) України - Реферат

("сторожування") об'єкт-суб'єктних компонентів системи освіти; інноваційного - у переведенні освітньої системи, її змісту та об'єкт-суб'єктного потенціалу на більш високий якісний рівень, забезпечення розвитку та оновлення, відповідності рівня освіти вимогам сучасності [132].
Під інноваційним менеджментом сучасні дослідники [114] розуміють управлінський вплив держави на зміну факторів, що визначають виробництво товарів і послуг, в тому числі й освітніх з метою підвищення економічної ефективності роботи освітньої організації.
До основних функцій держави у здійсненні інноваційного менеджменту входить: 1) стратегічне планування властивостей і якостей випускників, технологій їхньої підготовки і ринку вакантних місць; 2) управління процесом створення і впровадження новітніх управлінських технологій; 3) управління соціальними і психологічними аспектами нововведень;
4) керівництво процесом створення нових технологій отримання знань і методів їх освоєння.
При цьому зауважимо, що держава з точки зору інноваційного менеджменту повинна виконувати ще й двояку захисну функцію: 1) захищати суспільство від невиважених інновацій; 2) захищати інновації та їх авторів від суспільства.
Конкурентну перевагу дають наступні основні інновації:
1) застосування новітніх соціальних технологій, що дозволяють створювати нові якості і послуги (у тому числі й у сфері освіти), удосконалювати засоби підготовки і методи маркетингу;
2) виникнення нової якості випускників і професорсько-викладацького складу у ВНЗ; 3) створення нових сегментів соціального інституту освіти, їх перегрупування дають можливість залучити значну кількість нових роботодавців, а також знайти більш ефективні педагогічні технології підготовки фахівців; 4) зміна абсолютної чи відносної вартості різних видів ресурсів, використаних для підготовки фахівців, оплати професорсько-викладацького складу; 5) вплив державних установ й громадських організацій на підготовку фахівців за допомогою стандартів, цін, кількості бюджетних місць тощо.
Використання новітніх інноваційних технологій спрямоване на процес впровадження змін з метою підвищення ефективності управління освітніми організаціями [114].
Основними напрямами інноваційної державної управлінської діяльності є:
концептуальність в управлінні освітою;
комплексно-цільовий підхід до управління;
психологізація (олюднення) управління;
моделювання структури управління, проектний підхід до створення продуктивних сучасних технологій та механізмів управлінської діяльності;
побудова мобільної структури горизонтальних управлінських зв'язків;
приведення функцій управління у відповідність до завдань освітньої системи держави, регіону;
рефлексивність державного управління діяльності керівника;
управління якістю освіти і виокремлення нових підходів до визначення ефективності освітнього процесу;
комп'ютеризація, технологізація управління;
адаптація досягнень наукового менеджменту в соціальній та виробничий сферах до управління освітою.
Ці та інші напрямки оновлення діяльності керівника дали змогу порівняти традиційне та інноваційне управління за кожною з основних функцій: аналітична діяльність, планування, організація, контроль та регулювання. Класичні функції управлінської діяльності керівника закладу освіти в умовах розвитку, трансформації, вдосконалення освітньої системи, її ідеологія залишаються провідними, хоча спостерігаються суттєві зміни в їх змісті, методах реалізації. Поряд із ними з'являються нові, модернізовані, а саме: прогностична, консультативна, представницька, політико-дипломатична, менеджерська [132].
Аналіз різних підходів до управління розвитком державної освітньої системи забезпечує:
По-перше, розуміння того, що:
- державне управління - складний процес, і тому його осмислення носить характер амбівалентності (поліпарадиг-мальності). Кожний з розглянутих підходів успішно вирішує визначене коло управлінських задач;
- розвиток підходів до управління в цілому і, зокрема, державного управління освітнім процесом, здійснюється відповідно до двох ліній: технологізацією управлінської діяльності на основі її алгоритмізації і реалізацією особистісно-діяльнісного підходу.
По-друге, виявлення єдності орієнтації управління на результати й на процес стає важливим осмислення того, яким чином досягнуті ті або інші результати.
По-третє, усвідомлення необхідності введення управлінсь-кого циклу (у будь-якому компонентному складі) у процедури діяльності студента, використовуючи для цього різноманітні педагогічні технології, спрямовані на те, щоб студент сам конструював таку систему дій, яка підтримала б його пізнавальні мотиви в активному стані, і включити, таким чином, мотиваційне управління.
По-четверте, пошук нових підходів до моделювання управлінням освітнім процесом на кожному етапі.
ЛІТЕРАТУРА
Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М.: Мысль, 1999. - 299с.
Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення// Віче. - 2002. - № 3.
Автономова Н.С. Власть в психоанализе и психоанализ власти // Власть: очерки современной политической философии Запада. Под ред. В.В.Мшвениерадзе, И.И.Кравченко и др. - М.: Наука, 1989.
Адлер А. О нервическом характере. "Ун-я кн.", СПб-М.: АСТ, 1997.
Айер А.Д. Язык, истина и логика/ Аналитическая философия. Избранные тексты. - М., 1993. - С.50-56.
Акофф Р. Планирование будущего корпорации. - М.: Прогресс, 1985. - 327с.
Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. - К.: Твім інтер, 2003. - 391с.
Асташова Н. А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей. - М.: Московский псих.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО "МОДЕК", 2000. - 272с.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
Афанасьев В. Г., Урсул А. Д. Эффективность социального управления: системно - деятельностный подход // Информация и управление. Философско-методологические аспекты / Отв. ред. Антипенко А.Г., Кремянский В.И. - М.: Наука, 1985. - 284 с. - С. 7.
Бахтин М.К. Философия поступка//Философия и социология науки и техники. - М., 1985. - С.117.
Бердяев Н.А. О назначении человека. - М.: Республика, 1993. - С. 62.
Бех І.Д. Почуття цінності іншої людини як моральний пріоритет особистості // Початкова школа. - 2001. - №12
С.34.
Большой энциклопедический словарь. - М., 1998. - 1252 с.
Вебер М. Избранные произведения. - М., 1990. - с.380
Вебер М. Исследование по методологии науки. Ч.1. - М.: ИНИОН, 1980. - 202с. - С.48.
Ведель Ж. Административное право Франции: Пер. с фр.-М.:Прогресс,1973. - 512 с.
Вилкинсон Р. Wilkinson R. Unhealthy Societies, London, Routledge. 1996. P. 211-215.
Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: Изд-во МГУ, 1990, с.46-82.
Виндельбанд В. История новой философии в связи с общей культурой и отдельными науками. Спб., 1905, С.379
Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України. Матеріали ІІІ Міжнародної наук. - практ. конференції. - Острог, 1998. - 444с.
Вишневський О.І. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій. - Дрогобич, Відродження, 2001. - С.83
Власть: очерки современной политической философии Запада. Под ред. В.В.Мшвениерадзе, И.И.Кравченко и др. - М.: Наука, 1989.
Войтович Р. Філосовсько - методологічні засади системи державного управління// Вісник УАДУ. - 1999. - № 3. - С. 294 -306.
Волков И.П. О личном авторитете руководителя // Социальная психология личности. - Л.: Знание, 1974. - С. 77-87.
Loading...

 
 

Цікаве