WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Принципи формування системи освіти (освітніх систем) України - Реферат

Принципи формування системи освіти (освітніх систем) України - Реферат

єдиного критерію для поділу ієрархічних рівнів системи (що не є об'єктом дослідження).
Подібні системи і називаються складними, де під складністю ми розуміємо різноманітність, множину елементів, функцій системи та взаємозв'язок між ними.
Теорія складності освітніх організацій ґрунтується на таких постулатах:
Усі організації є нелінійним плетивом зворотних зв'язків, сполучених з іншими організаціями та особами.
Такі нелінійні системи зворотного зв'язку здатні діяти у стані стабільної та нестабільної рівноваги чи на межі цих станів - тобто далеко від рівноваги - заграничної нестабільності, що межує з хаосом.
Усі організації є парадоксальними.
Успіх організації полягає у її діяльності на межі між стабільністю і нестабільністю.
Рушійні сили успішної організації полягають у якісних зразках, які набирають форми архетипів та шаблонів.
Через власну внутрішню динаміку успішної організації її майбутнє абсолютно не прогнозоване [123].
Складні системи мають тенденції до розвитку. В.В.Дружинін та Д.С.Конторов [38] розвитком називають "...синтетичний процес підвищення складності та ефективності системи". При цьому у процесі розвитку системи збільшується її елементний склад та зменшується ентропія (невизначеність). Наявність характеристик незворотності, направленості та закономірності відрізняє розвиток від інших форм змін.
До основних властивостей складних (соціальних) систем відносяться:
1) унікальність. Кожна система такого класу не має повного аналогу;
2) слабка передбачуваність;
3) неентропійність, цілеспрямованість;
4) ієрархічність структури;
5) відкритість та здатність до розвитку;
6) автономність;
7) здатність до існування у множині моделей.
Ми приписуємо сучасній системі освіти України такі властивості (характеристики):
1) вона має характер макросередовища, при моделюванні якого необхідно враховувати розвиток, здійснений таким макросистемами як освіта, культура та суспільство; сучасні суспільні і освітні ідеали, цінності;
ієрархічність системи освіти - означає її належність до системи вищого порядку, причому кожен її компонент є теж системою;
3) цілісність системи - визначає тривалість неперервності (дискретність) та взаємозумовленості всіх процесів в її межах;
4) складність - наявність в системі освіти великої кількості елементів (інфраструктурних) та різноманітних взаємозв'язків між ними;
5 ) континуальність*, або властивість генеральності;
6) незворотність - неможливість повернення сфери освіти до попереднього стану;
7) флуктуативність - здатність системи освіти за певних умов (констеляцій) раптово переходити в інший більш прогресивний стан.
Тільки синергетична методологія розкрила механізми, завдяки яким розвиток складних систем вищого структурного рівня організації може здійснюватись двома принципово різними шляхами: 1. Швидка (революційно-біфуркаційна) ліквідація цієї цілісної системи. 2. Еволюційний їх розвиток при біфуркаційних змінах окремих елементів, частин цієї системи, який зберігає певні найзагальніші принципи її організації.
Методологічною основою синергетичної парадигми стали принципи плюралізму та релятивізму. А отже - й розуміння того, що ми ніколи не можемо точно передбачити майбутній розвиток відповідних систем, який значною мірою визначається хаотичними флуктуаціями.
Синергетика стверджує, що хаос, виявляється, також може бути конструктивним і відігравати позитивну роль у відкритій системі. Головне, щоб дії хаосу і упорядкованості були узгодженими, і відповідали сенсу самоорганізації системи.
Кожна система метою свого існування бачить стан спокою, який є, одночасно, смертю системи. Це синергетичний постулат. Система проходить точки біфуркації, в яких стан системи нестійкий і великою мірою підпадає під різні впливи. Таке роздвоєння (біфуркація), дає можливість системі або залишитись на старому рівні розвитку, або вийти на якісно новий.
Інфраструктурною атрибутикою синергетичного аналізу розвитку системи освіти А.В.Євдотюк визначає такі принципи і поняття: випадковість як атрибут розвитку, атрактор, біфуркації, порушена симетрія, нерівноважність, нелінійність, нова впорядкованість через флуктуації, стріла часу.
З моменту виникнення системи освіти (освітньої системи, як її складової) у ній імпліцитно включається механізм онтогенезу (внутрішня програма системи) і механізм філогенезу (програма зміни системи). Ці механізми у відповідності до синергетики визначають розквіт чи занепад системи, або до виходу її на новий рівень через точку біфуркації.
Німецький дослідник К.Кюнцель [148] виділяє наступні проблеми, які кидають виклик системі освіти в цілому:
- тенденція до оформлення двох культур, двох освіт "закритої", обслуговуючої еліту, і "відкритої" - для масового споживання, збалансованої законами ринку;
- вгасання колишньої ролі освіти в суспільній політиці та приватизація цієї сфери;
- невідповідність між вимогами, що обумовлені інформаційною індустрією, і "традиційною" освітою.
На його думку, подальший розвиток системи освіти може йти за одним із двох "сценаріїв":
1. Прагматизація та переважно професійна орієнтація освіти, які зводять все до операційних знань. У цьому випадку руйнується взаєморозуміння між людьми. Вони змушені йти "слідом" за змінами, що відбуваються, пасивно пристосовуючись до них.
2. Людиноцентричний підхід до освіти, який орієнтується при виборі змісту та методів навчання на інтереси людини як особистості і як активного суб'єкта різних видів діяльності.
Розвиток системи освіти за другим сценарієм, за К.Кюнцелем, припускає (крім цілого ряду соціальних та економічних рішень) проведення комплексу досліджень: ринок та проблеми базової компетентності; освіта як цінність в суспільстві соціальної невизначеності; інституціональні аспекти освіти (фінансування програм, маркетинг тощо); навчання та проблеми інтеракції; порівняльний аналіз освітніх систем (крос-культурні дослідження).
Пропонуємо до розгляду таблицю, що поєднує компоненти вдосконалення системи освіти та рівні дослідження компонентів цієї системи.
Таблиця 2
Напрямки
дослідження Компоненти вдосконалення системи освіти
Парадигма Архітектура Навчальні програми Зміст
Проблеми державного рівня
Напрямок змін
Очікуваний результат
Ми виходимо з того, що освітнє середовище в аксіологічному розумінні не тільки структурно складне, але і парадоксальне за своєю сутністю. За законом розмаїтості реквізитів, що передбачає внутрішню розмаїтість інституцій освітнього простору, вони (інституції, компоненти) за принципом компліментарності здатні адсорбувати позитивне та адаптивно розвиватися під впливом елементів іншого агресивного освітнього середовища. Р.Стейсі [123] постулюючи теорію складності розвитку системи, організації, простору приходить до думки, що успіх організації визначається її діяльністю на межі між стабільністю та нестабільністю, і що рушійні сили успішного управління полягають в якісних зразках, які приймають форми архетипів, цінностей і шаблонів.
На підставі здійсненого аналізу історії становлення вітчизняної освіти, визначаються умови (атрактори) виникнення, розвитку й ефективного функціонування системи освіти України: а) державна незалежність та суверенітет, які забезпечують належний розвиток національної мови та культури як важливих чинників становлення освітніх систем; б) певний ступінь структурованості культури та суспільно-економічного рівня розвитку суспільства; в) зростання глобального іміджу України; достатній рівень відкритості українського суспільства, який забезпечує надходження
Loading...

 
 

Цікаве