WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Принципи формування системи освіти (освітніх систем) України - Реферат

Принципи формування системи освіти (освітніх систем) України - Реферат


Реферат на тему
Принципи формування системи освіти (освітніх систем) України
Проблеми діяльності органів управління освітою розглянуті в працях Є.С.Березняка, І.С.Ладенка, А.В.Оболенського, К.Ф.Присяжнюка, В.Г.Стіоси, П.В.Худомінського.
Удосконалення системи управління школою висвітлені в дослідженнях В.І.Бондаря, О.О.Орлова, Є.М.Павлютенкова, В.С.Пікельної, Т.С.Рабченюка, І.П.Раченка, М.С.Сунцова.
Теоретико-методологічне обґрунтування методів управління відображено в роботах В.М.Глушкова, Б.І.Гурней, А.І.Колосова, В.Д.Симоненка, П.І.Третякова, Н.С.Яковлєва.
Аспекти психології управління сучасною освітою України досліджувалися в працях С.Д.Максименка,В.О.Маляко, Л.М.Кара-мушки, В.В.Крижка, Н.Л.Коломінського.
Теоретичними засадами державного управління освітою виступає синергетичний підхід, центральним поняттям якого є система. Ми розглядаємо систему як стійку сукупність залежних одне від одного елементів та їх взаємопов'язаних дій, спільне функціонування яких спрямоване на досягнення мети.
Ще з часів "академії" Платона (386 р. до н.е. - 529 р. н.е.) формувалися певні вимоги до освітнього середовища.
Під оточуючим середовищем розуміється "сукупність умов і впливів, що оточують людину" (Д.Ж.Маркович).
Освітнє середовище* - це система впливів і умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, які містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні (В.А.Ясвін).
Освітнє середовище слід розглядати як оточення учня в житті та протягом шкільного навчання. Воно передбачає існування соціуму, в якому учень знаходиться в процесі отримання освіти, враховуючи інформаційний освітянський простір разом із сукупністю сучасних засобів навчання. На освітнє середовище суттєво впливають такі чинники, як соціально-майнове розшарування суспільства, становище дітей у родині тощо .
Г.А.Ковальов виділяє такі структурні компоненти освітнього середовища:
фізичне оточення - шкільне приміщення, його дизайн, розмір і просторова структура навчальних помешкань, умови для переміщення і розміщення учнів;
людський фактор - добір учнів, наповнюваність класів і його вплив на соціальну поведінку учнів, особливості й успішність учнів, етнічні особливості, якість підготовки вчителів, статево-вікова структура шкільного контингенту;
програма навчання - новаторський характер змісту програм навчання, технології навчання, стиль і методи навчання, форми навчальної діяльності, характер контролю.
Основні типи освітнього середовища (за Я.Корчаком):
догматичне освітнє середовище - сприяє розвитку пасивності і залежності дитини;
кар'єрне освітнє середовище - сприяє розвитку активності і залежності дитини;
безтурботне освітнє середовище - сприяє вільному розвитку й зумовлює пасивну життєву позицію дитини;
творче освітнє середовище - сприяє вільному розвитку активної дитини.
Важливою характеристикою соціальних систем є поняття цілеспрямованості системи. Насамперед, необхідно визначитися в тлумаченні поняття "система".
Множинний та різноманітний об'єктивний світ представлений великим різноманіттям систем, якісна специфіка і розходження в яких утрудняють формулювання загального визначення поняття "система".
У теорії систем виділяється цілий ряд ознак, за допомогою яких системи можуть бути описані як цілісні утворення:
- об'єкт як система характеризується, насамперед, наявністю сукупності елементів;
- системний об'єкт має визначені зв'язки і відносини.
Крім загальних для всіх систем ознак, виділяється така ознака, як наявність цілей.
"Система (об'єкт) діє цілеспрямовано, якщо вона продовжує переслідувати одну й ту саму мету, змінюючи свою поведінку при зміні зовнішніх умов" [5]. Усі соціальні системи (включаючи систему освіти) - цілеспрямовані.
Поряд із зазначеними вище можна виділити ще ряд властивостей: складна система має ієрархічну структуру; складна система - це відкрита система, так як лише подібна система має здатність до розвитку; складна система має автономну просторово-тимчасову кваліметрію*, що відображає специфіку її функціонального простору; складна система може бути представлена певною кількістю моделей, кожна з яких відображає деяку частину її суті. Звідси можна говорити про моделювання складної системи. Під відкритою системою ми розуміємо самопідтримувану систему, яка регулює власне існування через вхід та вихід у довкілля.
Формування в освіті України нової освітньої аксіологічної парадигми пов'язане з поняттям "освітня система" - реально існуюча сукупність факторів, спеціально створених для реалізації соціальних функцій освіти [69].
Національна освітня система - це велика кількість структурно взаємоузгоджених за цілями освітніх організацій. Освітні системи мають дві визначальні ознаки - їх комплексність і комплексність довкілля, у якому вони функціонують (Ф.Раймерз, Н.Мак-Ґінн).
Освітні системи охоплюють значно більшу кількість людей, учасників, ніж інші державні організації.
Проте, ці системи, за умов недостатнього опікування з боку держави, вразливі. Наразі можна визначити "ахілесову п'яту", головні слабкі риси освітніх систем: 1) недостатнє фінансування освіти; 2) брак інформації й аналізу (брак інформації про потреби, вплив і кошти не дає змоги тим, хто уповноважений ухвалювати рішення, використати засоби для задоволення справжніх потреб населення); 3) негнучке й неефективне врядування, пов'язане з надмірною централізацією. Керівні органи освіти не мають чітко визначених механізмів оцінювання і зворотного зв'язку, ці організації досить неефективні. Горизонтальна й вертикальна узгодженість дій - на низькому рівні. Деякі організаційні підрозділи намагаються вижити, а не досягти цілей, заради яких їх було створено;
4) брак механізмів підзвітності урядовців тим, хто провадить курс політики, або електоратові. Питання підзвітності складне тому, що не відповідає на питання, кому й чому мають звітувати службовці; 5) недостатнє ресурсне забезпечення (кадри, матеріальна база, дидактичне забезпечення).
За визначенням Р.Акоффа [6]: "Система - це сукупність двох або більше елементів, які задовольняють три вимоги:
1. Поведінка кожного елемента впливає на поведінку цілого.
2. Поведінка елементів та їх взаємодія на ціле взаємозалежні.
3. Коли існують підгрупи елементів, кожна з них впливає на поведінку цілого, і, разом з цим, жодна з них не має такого впливу незалежно. Кожна частина системи володіє якостями, які губляться, якщо її відокремити від системи. Кожна система володіє характерними якостями, які відсутні у її частин. І далі:
1. Кожна частина системи має якості, які втрачаються, якщо її відокремити від системи.
2. Кожна система має суттєві якості, які відсутні в її частинах.
Суттєві властивості системи, як цілого, випливають із взаємодії її частин, а не дій, узятих окремо. За даною причиною - і це головне - система є ціле, яке не можна зрозуміти шляхом аналізу" [5]. Це, знашої точки зору, - вершина традиційної сучасної системної думки.
За іншим визначенням [39] система - це "будь-який об'єкт, або сукупність взаємодіючих об'єктів будь-якої (у тому числі різної) природи, який має яскраво виражену "системну" властивість, котру немає жодна з частин системи при будь-якому способі ділення та котра не виводиться з властивостей частин".
Таке визначення розкриває властивість, важливу для дослідження соціальних систем, а саме: елементи системи можуть мати різну природу. Саме до такого класу змішаних систем відноситься і система державного управління освітою (об'єкт нашого дослідження). При декомпозиції об'єкта ця властивість позбавляє нас від пошуку
Loading...

 
 

Цікаве