WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Україна прийняла менеджмент. Нам потрібен коучинг?! - Реферат

Україна прийняла менеджмент. Нам потрібен коучинг?! - Реферат


Реферат на тему
Україна прийняла менеджмент. Нам потрібен коучинг?!
По запевненню класика менеджменту Пітера Дракера: "Рідко, якщо взагалі коли-небудь, який-небудь новий основний інститут так швидко доказував свою необхідність як розвивався менеджмент на початку теперішнього сторіччя". Проте, спілкування з керівниками шкіл, навчальних закладів, педагогами свідчить про їх надто поверхневу уяву щодо змісту менеджменту. Вживаючи слово "менеджер", більшість педагогів ототожнюють його з образом керівника нового покоління, що використовує у своїй роботі сучасні, гуманні методи управління. Загалом, це так і не зовсім так..
Спеціаліст в області менеджменту В.Д.Симоненко [113] пише, що якось, готуючись до лекції, він задумався над питанням: "Чому Джон їздить на "Форді", Ганс - на "Мерседесі", а Іван - на трамваї?" Причин цьому багато. Але головна з них у тому, що Івана, Петра, Степана... не вчили (і не вчать) основам менеджменту, проектуванню психології особистісної орієнтації, основам цивілізованого підприємництва.
В середині XX століття Е.Фромм констатував реальну появу такого феномену з соціально-економічним статусом як "ринкова особистість", що успішно функціонує, працює на себе та на державу. Це не просто жива людина, нова особистість, а соціально-типізована модель поведінки, яка вже не вписується в існуючі традиційні правові, соціальні та економічні норми.
Ще до 1990 року радянська держава не визнавала ідею менеджменту. Зате у нашій ідеології існувало лайливе поняття "менеджеризм". Філософська енциклопедія 1964 року так визначала його зміст:
"Менеджеризм - сучасна буржуазна теорія управління. Менеджеризм проголошує своєю ціллю створення науки, що формує "основні принципи управління", придатні для будь-якої людської організації. Практичне застосування цих принципів дозволить нібито усунути протиріччя капіталізму і забезпечить його процвітання.
Методологічною основою концепції менеджеризму, поряд із соціологічним емпіризмом позитивістського толку, є суб'єктивістське, волюнтаристичне тлумачення історичного процесу, ідеалізація і фетишизація функцій управління. Розгляд виробничих стосунків людей підмінюється описанням технічних взаємовідносин працівників, а аналіз реальних экономічних явищ - міркуваннями про психологію індивідів, які розглядаються поза зв'язком з соціально-економічними стосункими". Ось так! Спробуй - розберися!
В повному розумінні революційне значення для інтелігенції та народно-господарської еліти СРСР мав вихід книги С.Епштейна "Индустриальная социология в США" (1972 р.).
Практично це була перша наукова праця в СРСР в якій менеджмент як наука управління розглядався ідеологічно помірковано та навіть схвально. Так, коментарі щодо ідей Ф.У.Тейлора ще робилися від імені К.Маркса та В.І.Леніна, але без нищівної критики "витонченого звірства буржуазної експ-луатації" та ідеологічних "вибриків".
До України знання з менеджменту донесли Г.В.Щокін, Ф.І.Хміль, Н.Л.Коломінський, В.В.Крижко, Є.М.Павлютенков, Л.І.Даниленко, Л.М.Карамушка, Г.А.Дмитренко, Л.М.Калініна, Д.Дзвінчук.
Ця просвітницька діяльність почалася в основному з другої половини 80-х років минулого століття. В той час здавалися непорушними такі "святині", як шоста стаття Конституції СРСР, соціалістичні принципи господарювання та управління. Його величність "план" був єдиним і непорушним. Мати свій бізнес дозволялося хіба що перукарям та швецям.
"Перебудова" надихнула до життя нові підходи в управлінні та господарюванні. Почалася "розгерметизація" знань з теорії менеджменту, яка запроваджувалася в розвинутих країнах майже століття. Виникло питання створення власної управлінської еліти. Ще в 1933 році Е.Мейо відзначав [153]: "У всьому світі ми вітчуваємо потребу в адміністративній еліті, яка може оцініти значення проблеми і справитися з конкретними труднощами оргіназації людської співпраці".
Представники вітчизняної еліти від управління не маючи ніякої теоретичної підготовки "поїхали" на стажування з менеджменту до США, на Кіпр, до Німеччини… Дивилися, споглядали, дивувалися, дивували нас своїми розповідями. Однак менеджмент не може бути просто фізично запозиченим, тому, що це ідеологія управління плюс ментальні риси, що завжди є неповторним. Т.І.Левченко наводить такий повчальний вираз щодо ментальних запитів до освіти: "Коли мова заходить про освіту, німець запитує, що буде знати, француз - які будуть екзамени, американець - що буде вміти, англієць - якою буде його кар'єра".
Ми розуміємо, що нереально йти шляхом простого копіювання американського, японського або будь-якого іншого досвіду, довго підглядати в чужі вікна. Вони мають свою історію, своє соціально-економічне підгрунтя та наукові концепції. Але знати це необхідно, адже там накопичено вже дуже багато цікавого, корисного, такого, що ми можемо розумно використовувати після творчої переробки:
- в американців - ініціативність, високий професіоналізм, рішучість, організованість і діловитість;
- у японців - непідробну турботу про кожного робітника, згуртованість, наполегливість, бажання досягти досконалості, внутрішньої гармонії, соціально безпечного характеру виробництва;
- у французів - гуманність організаційної культури, достатньо високу культуру взаємозв'язку;
- у німців - раціоналізм, пунктуальність, розумну концепцію комфортного добробуту для усіх.
За наявності рис особливості їх об'єднує загальний підхід до принципів наукового менеджменту, як-от: увага до людини, формування умов для розкриття її потенціалу; виявлення інтересів людини, її потреб і очікувань; пошук і розпізнавання елементів національної історії, культури, традицій для формування сучасної системи управління; створення відповідних умов, щоб у людини була можливість, завдяки старанній праці, задовольнити свої потреби; об'єднання працівників навколо загальної цілі; забезпечення безперервного професійного навчання.
Поява нової державної ідеології в Україні починаючи з 1991 року створила живильне середовище для запровадження основ менеджменту. При цьому необхідно було врахувати і не найкращі, такі що не рекламуються, ментальні риси вітчизняного етносу: неповага до себе та інших людей (за явного шанування посад), неповага до чужої праці та її результатів.
Доводиться зважати ще й на такі ментальні критерії:
стиль життя українців - відданість справі, захоплення індивідуальної спрямованості, домашні клопоти - на другому плані;
характерні якості українців - обачність;
форма ділових стосунків - контакти, переважно формальні;
процес прийняття рішень - зверху вниз - швидко, а знизу вверх - повільно, за ієрархічною структурою;
ритм, характер та організація трудової діяльності - працюють не завжди швидко, в загальних та індивідуальних приміщеннях.
В середині 90-х років XX ст. до України почали надходити серйозні інвестиції та займи. Ці кошти ми могли витрачати на закупівлю сучасних технологій та обладнання. І саме тут ми зустрілися з тим, що нависокотехнологічному виробництві почали пробуксовувати наші традиційні методи управління.
За дослідженнями В.Кіпеня та Г.Коржова [52] 35% управлінців середньої та вищої ланки
Loading...

 
 

Цікаве