WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Тезаурус управління, або освітою треба керувати, чи управляти? - Реферат

Тезаурус управління, або освітою треба керувати, чи управляти? - Реферат

міжособистісних стосунків із підлеглими, здійснення на них особистісного впливу з метою досягнення управлінських цілей. Тобто, поняття "керівництво" у даному випадку за своїм змістом є більш вузьким, порівняно з поняттям "управління".
П.І.Третьяков [130] визначає управління як системний процес мотивування, планування, організації, виконання, контролю і регулювання, що дозволяє сформулювати і досягти цілей організації. Керування - процес спрямований на досягнення успіху.
На думку К.Хадкінсона "керування (керівництво)… ніколи не претендувало на концептуальну єдність; це прикладна дисципліна із запозиченими парадигмами і теоретичним підґрунтям ".
Доповнюючи цю думку Т.Серджіованні відзначає, що таке масивне запозичення спричинило розпливчатість цієї науки "без власної ідентичності, майже втративши свою суть, значення, мету і навіть обґрунтування своєї необхідності".
Л.І.Уманський, відстоює думку, що поняття "керівництво" більш широке, ніж управління, тому що у процесі керівництва здійснюється регулювання діяльності конкретних людей, їх груп і колективів, їх взаємин, а регулювання, нібито і є предметом управлінням.
В.Г.Афанасьєв, В.І.Кноррінг, П.І.Третьяков, В.С.Лазарєв, Р.Х.Шакуров, Г.В.Щокін навпаки, визнають поняття "управління" більш широким, тому що при управлінні, на їх думку, начальник може як сам безпосередньо керувати, так і використовувати інші (опосередковані) способи впливу на підлеглих (тобто керувати), які не вичерпуються його прямими наказами і розпорядженнями.
Проти ототожнювання понять "керівництво" і "управління" виступають Г.П.Богданов, А.К.Бондаренко, В.І.Пікельна, Л.В.Поздняк, Л.П.Тарасова, В.І.Шкатулла та ін.
Досліджуючи співвідношення цих понять, вони роблять висновок про їх спорідненість, але не тотожність.
Керівництво суспільством на сучасному етапі може бути тільки політичним. Воно охоплює всю галузь як внутрішньої, так і зовнішньої політики всередині країни, все суспільство в цілому, а управління - лише окремі сфери суспільного життя. Саме тут, на нашу думку криється ключовий момент ідентифікації керівництва та управління. Так відносно до суспільства доцільно говорити про керівництво, а щодо економіки, соціальних процесів, морального життя - про управління.
Що ж стосується поняття "керівництво", то в більшості праць із сучасного менеджменту воно розглядається як одна з управлінських дій (поряд із плануванням, організацією і контролем). Керівництво* (адміністрування, розпорядництво) є однією з функцій управління (при цьому керівництвотрактувалося не як стимулювання, мотивація, а саме як адміністрування), а в умовах командно-наказової системи саме тією функцією, що разом з контролем включила в себе всі інші функції.
Загалом, на основі проведеного огляду, можна зробити такі короткі висновки. Одні автори розглядають управління як процес досягнення цілей, інші - як процес інформації або прийняття рішень, організації чи комунікації, контролю чи регулювання.
Проте управління слід уявляти як процес в єдності всіх його функцій, таких як мета, інформація, рішення, організація, комунікація, контроль тощо. Відповідно до нашого уявлення, управління підготовкою менеджерів завжди складається з управління студентами і управління їх науково пізнавальною діяльністю. Управління - це завжди взаємодія і співробітництво між усіма структурами підрозділів вищої школи, між викладачами, студентами та магістрами. Це визначення підкреслює значення управління для досягнення результатів підготовки спеціалістів нової педагогічної генерації.
ЛІТЕРАТУРА
Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М.: Мысль, 1999. - 299с.
Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення// Віче. - 2002. - № 3.
Автономова Н.С. Власть в психоанализе и психоанализ власти // Власть: очерки современной политической философии Запада. Под ред. В.В.Мшвениерадзе, И.И.Кравченко и др. - М.: Наука, 1989.
Адлер А. О нервическом характере. "Ун-я кн.", СПб-М.: АСТ, 1997.
Айер А.Д. Язык, истина и логика/ Аналитическая философия. Избранные тексты. - М., 1993. - С.50-56.
Акофф Р. Планирование будущего корпорации. - М.: Прогресс, 1985. - 327с.
Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. - К.: Твім інтер, 2003. - 391с.
Асташова Н. А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей. - М.: Московский псих.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО "МОДЕК", 2000. - 272с.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
Афанасьев В. Г., Урсул А. Д. Эффективность социального управления: системно - деятельностный подход // Информация и управление. Философско-методологические аспекты / Отв. ред. Антипенко А.Г., Кремянский В.И. - М.: Наука, 1985. - 284 с. - С. 7.
Бахтин М.К. Философия поступка//Философия и социология науки и техники. - М., 1985. - С.117.
Бердяев Н.А. О назначении человека. - М.: Республика, 1993. - С. 62.
Бех І.Д. Почуття цінності іншої людини як моральний пріоритет особистості // Початкова школа. - 2001. - №12
С.34.
Большой энциклопедический словарь. - М., 1998. - 1252 с.
Вебер М. Избранные произведения. - М., 1990. - с.380
Вебер М. Исследование по методологии науки. Ч.1. - М.: ИНИОН, 1980. - 202с. - С.48.
Ведель Ж. Административное право Франции: Пер. с фр.-М.:Прогресс,1973. - 512 с.
Вилкинсон Р. Wilkinson R. Unhealthy Societies, London, Routledge. 1996. P. 211-215.
Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: Изд-во МГУ, 1990, с.46-82.
Виндельбанд В. История новой философии в связи с общей культурой и отдельными науками. Спб., 1905, С.379
Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України. Матеріали ІІІ Міжнародної наук. - практ. конференції. - Острог, 1998. - 444с.
Вишневський О.І. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій. - Дрогобич, Відродження, 2001. - С.83
Власть: очерки современной политической философии Запада. Под ред. В.В.Мшвениерадзе, И.И.Кравченко и др. - М.: Наука, 1989.
Войтович Р. Філосовсько - методологічні засади системи державного управління// Вісник УАДУ. - 1999. - № 3. - С. 294 -306.
Волков И.П. О личном авторитете руководителя // Социальная психология личности. - Л.: Знание, 1974. - С. 77-87.
Loading...

 
 

Цікаве