WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Тезаурус управління, або освітою треба керувати, чи управляти? - Реферат

Тезаурус управління, або освітою треба керувати, чи управляти? - Реферат


Реферат на тему
Тезаурус управління, або освітою треба керувати, чи управляти?
Визначальне місце в оволодінні загальною теорією менеджменту належить необхідності чіткого засвоєння таких основоположних понять як "керівництво", "управління" та "менеджмент". Вивчення та усвідомлення морфологічної, гносеологічної структури цих понять ми розглядаємо як необхідну умову підготовки менеджерів освіти, своєрідний "вступ" до цієї галузі діяльності професіоналів. Вказані поняття, їх розуміння, засвоєння основних операцій та схем їх реалізації на практиці по суті визначають наповненість та й результативність менеджерської діяльності в освіті. Оволодіння цими поняттями у сукупності з наявними професійно-важливими якостями керівника освітнього закладу забезпечують успішну організацію.
Методологічні та теоретичні засади дослідження становлять:
- положення Конституції України про освіту, Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", Національної Доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, нормативно-правові Постанови Кабінету Міністрів України, розпорядницькі документи Міністерства освіти і науки України;
- філософські положення про взаємозв'язок управління та духовності (Платон, Аристотель, Я.Коменський, Ж.Ж.Руссо, Г.С.Сковорода, Г.Ващенко);
- основні положення системного підходу як методологічного способу пізнання соціальних, педагогічних фактів, явищ та процесів (В.Г.Афанасьєв, Д.М.Гвішіані, Ю.А.Конаржевський);
- теорія системного, структурно-функціонального управління (С.Батишев, В.І.Бондар, В.Голіков, Н.Горбунов, М.Захаров, В.Г.Кузь, І.Золотар, П.Свідерська, О.О.Орлов, В.С.Пікельна, Є.М.Павлютенков, М.М.Поташнік);
- концептуальні положення теорії управління закладами освіти (В.І.Бондар, В.І.Маслов, Є.С.Березняк, В.С.Пікельна, М.С.Сунцов), психолого-педагогічної науки у галузі професійної підготовки керівників закладів освіти (Л.І.Васильєва, Л.М.Карамушка, В.В.Крижко, Л.І.Міщик, В.П.Симонов, Т.І.Сущенко та ін.);
- теоретичні узагальнення та висновки щодо державного управління системою освіти (М.І.Михальченко, Д.В.Табачник, М.Г.Жулинський, В.Г.Кремінь, В.С.Журавський...).
Дослідження, проведене І.О.Мамаєвою [75] серед студентів та магістрів Бердянського державного педагогічного університету які прослухали курс "Школознавство" засвідчує, що абсолютна більшість з них (87%) не можуть аргументовано пояснити різницю (схожість) в трактуванні цих понять.
62% респондентів вбачають їх як супідрядні певної системи. Інші (84%) не вбачають істотної різниці між ними та визначають їх як синоніми.
Ми рекомендуємо для опрацювання студентами та магістрами праці В.Г.Афанасьєва, Є.С.Березняка, В.І.Бондаря, Б.С.Гершунського, В.П.Пікельної, Л.М.Карамушки, Є.О.Климова, Н.Л.Коломінського, В.І.Маслова, С.Г.Москвичова, А.М.Омарова, П.В.Худоминського, М.М.Поташника, В.П.Симонова, Р.Х.Шакурова, В.Ф.Штикало, Г.В.Щокіна.
У другій половині 70-х років ХХ ст. в управлінні освітою спостерігається перехід до розробки основ школознавства на основі теорії соціального управління. Особлива заслуга в цьому належить Є.С.Березняку, Ю.В.Васильєву, Ю.К.Конаржевському, В.Ю.Кричевському, М.І.Кондакову, Є.Г.Костяшкіну, Т.І.Шамовій та ін. У працях цих вчених використовувалися результати досліджень в галузі управління освітніми системами.
Подальший розвиток, позитивну рефлексію ці дослідження отримали в працях М.Поташника, В.Пікельної, П.Худоминського та ін. Великою заслугою цих вчених є спроба розробити понятійний апарат школознавства як самостійної галузі педагогічної науки. Так, на зміну поняття "управління школою" прийшли поняття "внутрішкільне управління", "функції управління", тоді ж були опрацьовані проблеми, пов'язані з методами управління освітою.
Ми змушені констатувати, що опрацювання наукових джерел не веде напряму до чіткого усвідомлення досліджуваних понять. Разом з тим, відзначаємо, що працюючи з неусвідомленими поняттями, управлінці "тонуть" в інформації, підходах та класифікаціях.
Поняття "управління" ґрунтовно увійшло у вжиток багатьох галузей знань. Так, існує управління біохімічними процесами в живих організмах, управління технічними пристроями, машинами, управління соціальними процесами. Його суть визначається як "елемент, функція організмів, систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечують збереження їх певної структури, підтримання режиму діяльності, реалізацію їх програм" [14].
Управління - це цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин.
Американські вчені визначають поняття управління як "працю іншими руками", - управляти - це робити що-небудь руками інших.
У широкому філософському розумінні управління - це "елементарна функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує збереження їх структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію програми, мети діяльності" [133].
Управління можна визначити як процес досягнення визначених цілей шляхом використання праці людей. Його складовими є: організація, керівництво, мистецтво спілкування з людьми, здатність ставити цілі й знаходити засоби для їх досягнення.
Необхідність в управлінні виникає кожного разу, коли люди об'єднуються, щоб спільно зробити те, що порізно вони зробити або не можуть, або порізно це робити нераціонально. Так виникає управління в соціальних організаціях. У цьому випадку постає особливе завдання - формування загальних цілей і об'єднання зусиль учасників спільної діяльності для їх досягнення. Це завдання й розв'язується в процесі управління. Завдяки управлінню спільна діяльність стає не стихійною і хаотичною, а цілеспрямованою та організованою.
Хоча управління довічна функція соціальних організацій, сам цей термін з'явився у вітчизняних словниках, енциклопедіях, у повсякденному побуті педагогів відносно недавно, приблизно 20 років тому в зв'язку з бурхливим розвитком кібернетики, теорії соціального управління. До цього в школознавстві вживався термін "керівництво".
Термін "управління" увійшов до освітянської галузі у другій половині 70-х років XX ст., замінивши собою термін "керівництво". У цей період під впливом ідей теорії соціального управління (В.Г.Афанасьєва, Д.М.Гвішіані та ін.) розпочинається поступовий перехід від традиційного школознавства до
Loading...

 
 

Цікаве