WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Маємо що маємо, або реальна картина управлінського мистецтва - Реферат

Маємо що маємо, або реальна картина управлінського мистецтва - Реферат

функціональним змістом діяльності директора та менеджера, а саме у формах та особливостях їх підготовки до управління та в раціональному використанні традиційних методів управління, новітніх досягнень управлінської та психологічної науки (парадоксальність, харизматичність*, коучинг...). Недооцінка респондентами таких управлінських і психологічних якостей менеджерської діяльності, як самостійність, організованість, здатність до ризику, самовладання та ініціативність, пояснює невизнання їх (управлінців) лідерами у власних колективах.
Загалом 88,5% респондентів проблему запровадження менеджменту в освіту вважають своєчасною та актуальною для чого, на їх думку, необхідні радикальні зміни соціально-економічних умов, законодавства про освіту та концептуальних засад щодо підготовки менеджерів освіти.
На нашу думку, проблема підготовки керівників навчальних закладів на засадах менеджменту є нагальною. Наші дослідження та аналіз їх результатів дають підстави для висновку, що ця проблема вирішується не системно, фрагментарно, часто на рівні самоосвіти управлінців. До того ж, вона (проблема) знаходиться не лише в професійно-педагогічній площині. Важливим і необхідним вбачаються організаційні новації на царині соціального статусу менеджера в нашому суспільстві та галузі. Доцільними будуть зміни в навчальних планах педагогічних вищих навчальних закладів (освітні рівні "бакалавр" та "магістр") та закладів післядипломної освіти.
Поняття професійної компетенції, в тому числі і управлінської останнім часом актуалізується в дослідженнях як за кордоном так і в Україні. Справжньою енциклопедією з компетентності став посібник І.Г.Єрмакова "Життєва компетенція особистості".
Глобалізація освітніх процесів неодмінно приводить до певних єдиних стандартів. Так Радою Європи прийнято визначення п'яти ключових компетенцій, якими повинні володіти молоді спеціалісти, та які ми повинні теж прийняти:
політичні та соціальні компетенції, такі як здатність приймати відповідальність, брати участь у прийнятті групових рішень, вирішувати конфлікти без насильства, підтримання демократичних інститутів;
компетенції, пов'язані із життям у полікультурному суспільстві (прийняття несхожості, повага інших та здатність жити у злагоді з людьми інших культур, релігій та мов);
компетенції щодо оволодіння усною та письмовою комунікацією з метою запобігання соціальної ізоляції. Оволодіння більш ніж однією мовою;
компетенції щодо інформатизації суспільства, оволодіння цими технологіями, розуміння їх використання;
здатність навчатися впродовж життя у контексті як особистого професійного так і соціального життя [41].
М.Чошанов вважає, що компетентність як специфічна якість сукупності професійних знань та вмінь, полягає в тому, що:
1) знання компетентної людини оперативні та мобільні, вони постійно оновлюються;
2) компетентність включає як змістовний компонент - знання, так і процесуальний - уміння;
3) компетентність передбачає вміння вибирати оптимальні рішення, аргументувати вибір, брати на себе відповідальність, тобто володіти критичним мисленням.
Зауважимо про значну роль, яку свого часу (70-80 р.р.XX ст.) відіграла освітня парадигма, що базувалася на визнанні пріоритетної педагогічної теорії стосовно формування знань, умінь та навичок. Віддаючи належне ми відносимо її до парадигми компетентності.
Американський президент початку 90-х років Джорж Буш боровся за місце в Білому будинку як "президент освіти", для якого "освіта - головна якість нашого життя; вона в серці нашої економічної могутності та безпеки, наших успіхів y мистецтві та літературі, наших винаходів y науці; освіта - ключ до міжнародної конкурентоздатності Америки". Наприкінці XX століття президент США Білл Клінтон підкреслював, що кожна 8-річна дитина повинна уміти читати; кожна 12-річна дитина повинна вміти користуватися системою Internet; кожна 18-річна людина повинна мати можливість вчитися в коледжі; кожний дорослий американець повинен мати можливість продовжувати навчання та освіту впродовж усього життя .
На виважену думку сучасна вища школа повинна базуватися на таких гуманних засадах:
1. Людина - система що розвивається самостійно; вища освіта повинна допомагати саморозвитку людини, а не підміняти його.
2. Людина - відкрита система; необхідне глибоке вивчення її зв'язків із соціальним світом, впливу на неї національної та світової культур.
3. Людина - біопсихосоціальна істота; треба враховувати вплив на неї генетичного коду, природній характер психіки та її розвиток, вплив зовнішнього середовища, в першу чергу соціального.
4. Сучасна вища школа повинна поєднувати автономію, свободу організації навчального процесу і плюралізм моделей освіти.
5. Персоніфікація навчального процесу дозволяє адаптувати навчальні курси до особистості студента, його індивідуальності.
Тільки така освіта сприятиме вихованню типу особистості, необхідної сучасній Україні - активної, впевненої у собі та в завтрашньому дні, легко адаптивної до змін, здатної до системного аналізу, до прийняття викликів та оптимальних рішень.
ЛІТЕРАТУРА
Абульханова-Славская К.А. Стратегияжизни. - М.: Мысль, 1999. - 299с.
Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення// Віче. - 2002. - № 3.
Автономова Н.С. Власть в психоанализе и психоанализ власти // Власть: очерки современной политической философии Запада. Под ред. В.В.Мшвениерадзе, И.И.Кравченко и др. - М.: Наука, 1989.
Адлер А. О нервическом характере. "Ун-я кн.", СПб-М.: АСТ, 1997.
Айер А.Д. Язык, истина и логика/ Аналитическая философия. Избранные тексты. - М., 1993. - С.50-56.
Акофф Р. Планирование будущего корпорации. - М.: Прогресс, 1985. - 327с.
Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. - К.: Твім інтер, 2003. - 391с.
Асташова Н. А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей. - М.: Московский псих.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО "МОДЕК", 2000. - 272с.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
Афанасьев В. Г., Урсул А. Д. Эффективность социального управления: системно - деятельностный подход // Информация и управление. Философско-методологические аспекты / Отв. ред. Антипенко А.Г., Кремянский В.И. - М.: Наука, 1985. - 284 с. - С. 7.
Бахтин М.К. Философия поступка//Философия и социология науки и техники. - М., 1985. - С.117.
Бердяев Н.А. О назначении человека. - М.: Республика, 1993. - С. 62.
Бех І.Д. Почуття цінності іншої людини як моральний пріоритет особистості // Початкова школа. - 2001. - №12
С.34.
Большой энциклопедический словарь. - М., 1998. - 1252 с.
Вебер М. Избранные произведения. - М., 1990. - с.380
Вебер М. Исследование по методологии науки. Ч.1. - М.: ИНИОН, 1980. - 202с. - С.48.
Ведель Ж. Административное право Франции: Пер. с фр.-М.:Прогресс,1973. - 512 с.
Вилкинсон Р. Wilkinson R. Unhealthy Societies, London, Routledge. 1996. P. 211-215.
Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: Изд-во МГУ, 1990, с.46-82.
Виндельбанд В. История новой философии в связи с общей культурой и отдельными науками. Спб., 1905, С.379
Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України. Матеріали ІІІ Міжнародної наук. - практ. конференції. - Острог, 1998. - 444с.
Вишневський О.І. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій. - Дрогобич, Відродження, 2001. - С.83
Власть: очерки современной политической философии Запада. Под ред. В.В.Мшвениерадзе, И.И.Кравченко и др. - М.: Наука, 1989.
Войтович Р. Філосовсько - методологічні засади системи державного управління// Вісник УАДУ. - 1999. - № 3. - С. 294 -306.
Волков И.П. О личном авторитете руководителя // Социальная психология личности. - Л.: Знание, 1974. - С. 77-87.
Loading...

 
 

Цікаве