WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Маємо що маємо, або реальна картина управлінського мистецтва - Реферат

Маємо що маємо, або реальна картина управлінського мистецтва - Реферат

та впливу щодо змісту університетської освіти.
Стосовно такої складової, як якість отриманих знань за фахом, то суб'єктивні оцінки розділилися так: 57% випускників оцінюють ці знання як посередні та недостатні. 43% вважають, що отримали за роки навчання у ВНЗ ґрунтовний інтелектуальний аванс.
Цікаво, що 49,8% випускників причину недостатніх знань за фахом розглядають як провину університету, а 50,2% першопричиною вважають суб'єктивний фактор - "в цьому повинен я".
Загалом, 60,5% випускників (магістрів, студентів) університетів вважають себе готовими до роботи в школі. До професійної педагогічної готовності як компоненти ми віднесли такі готовності: мотиваційна, комунікативна, моральна, інтелектуальна, громадянську.
Чому ми отримали такі невтішні загалом результати? За відповіддю звернемося до теорії соціалізації, в даному випадку, первинної соціалізації, яка відбувається у родинному колі. При первинній соціалізації практично відсутні проблеми ідентифікації (самоідентифікації) оскільки відсутній вибір та альтернатива (батьків не обирають). Людина інтерналізує свій світ як єдиний та неподільний. Зовсім інакше відбувається вторинна соціалізація. Різноманітні соціальні інститути, з якими зустрічається людина в процесі своєї трудової діяльності, передбачають перш за все професійну соціалізацію.
Нагальність цього питання розглядається в працях В.П.Андрущенко, Д.Дзвінчука, В.С.Журавського, Л.М.Кара-мушки, В.Козакова, Н.Л.Коломінського, В.В.Крижка, В.І.Маслова, Є.М.Павлютенкова, М.М.Поташника, Н.І.Селіверстової, В.Д.Симоненка, В.П.Симонова, П.І.Третьякова, Г.В.Щокіна.
У державному класифікаторі професій уперше з'явилася професія менеджера (код 1210.1), визнана за всіма статусними характеристиками.
На превеликий жаль, з різних соціальних чи навіть політичних причин це визнання "спізнилося" в часі для нас на 20-25 років. Ще в 1983 році дослідник у галузі освіти Адам М.Дреєр (США) класифікував спеціальність "менеджера освіти" як одну з гностичних та перетворюючих, відносячи її до ф'ючерних*.
За спеціальністю "Менеджмент організацій", до якої ми відносимо і менеджера освіти, передбачено підготовку менеджерів за кваліфікаційними рівнями "бакалавр", "спеціаліст", "магістр".
Авторами було проведено дослідження серед випускників педагогічного університету. 14,1% респондентів, виходячи з власного рівня домагань, заявили про своє бажання в майбутньому обіймати посаду керівника установи освіти, 28,2% такого бажання не мають, а 57,4% ще не склали вираженої думки.
На діаграмі №1 відображено (вертикальна вісь) уяву випускників педагогічного університету про час свого "входження" в роль менеджера освіти після завершення навчання у ВНЗ. На горизонтальній вісі: 1 - відразу після завершення навчання; 2 - через два-три роки; 3 - через 7-10 років; 4 - значно пізніше. Таким чином, ми визначаємо, що реальний оптимум становлення педагогічного працівника та його готовності до менеджерської діяльності знаходиться в межах від двох до восьми років. Це повністю співпадає з результатами досліджень В.Бондаря, Н.Коломінського, С.Фро-лова, Є.Орлова, В.Афанас'єва, Ю.Волкова, В.Лугового та ін.
Діаграма № 1
Слід відзначити гендерний диспаритет у прагненні до менеджерської діяльності. За всіма пунктами тестів у випускників жіночої статі ці показники значно нижчі (18,1% - чоловіки, 12,5% - жінки). З числа студентів-чоловіків до менеджерської посади себе не готують 9,0%, а серед студентів - жінок 33,3%.
Необхідною основою такого професійного бажання чи "мріяння" виступає знання школи, розуміння освітніх проблем, здатність до прогностичної діяльності, наявність креативного та метакогнітивного мислення (Ю.М.Кулюткін), уміння окреслювати перспективи та знаходити шляхи їх вирішення. Проте випускники педагогічних ВНЗ ще не мають самобутнього досвіду з управління школою, бо вони лише споглядали його впродовж власного навчання та проходження педагогічних практик.
Серед напрямків діяльності загальноосвітньої школи респонденти виділили такі пріоритети: оволодіння сумою знань, розвиток обдарованості в дітей, формування навичок до адаптації в житті, збереження і розвиток фізичного та психічного здоров'я дітей, досягнення успіху в житті. На жаль, випускники університету не вважають пріоритетним громадянське виховання та розвиток навичок здобувати освіту впродовж усього життя.
На думку І.Інт [48], системний аналіз праці менеджера освіти виявляє опосередкованість впливу керівника на досягнення мети та результату процесу управління в освіті. Ідеться про особистість, яка, на наш погляд, має розглядатися водночас як мета, об'єкт, суб'єкт, результат діяльності менеджера освіти будь-якого рівня - "надзавдання" кожного керівника освітнього закладу чи установи.
Наші дослідження охоплюють "ареал" керівників загальноосвітніх шкіл стаж управлінської діяльності яких коливається від 1 до 33 років. У відповідності до концепції обмежень (М.Вудкок, Д.Френсіс) аналіз анкетування та тестування свідчить, що найбільші проблеми в керівників шкіл (узагальнені результати, без врахування стажу) виникають при складанні концепції розвитку школи (84,6%), у визначенні ефективної дидактичної системи (73,1%) та сучасних продуктивних технологій управління закладам освіти (57,7%).
Для абсолютної більшості респондентів (73,1%) "чорною дірою" залишається такий важливий фактор, як знання з психології управління.
Усе вище зазначене може знайти пояснення у відсутності систематичної теоретичної підготовки управлінців у галузі освіти з основних, концептуальних питань управління школою. На це посилається практично кожен другий (46,1%) керівник школи.
На нашу думку, це ключовий момент, наріжний камінь перспектив у піднесенні професійної майстерності менеджерів освіти, підвищення продуктивності їх діяльності.
Як результат, лише 15,3% керівників ЗОШ вважають себе підготовленими для здійснення менеджерських функцій. Виходячи з положення про те, що становлення керівника завершується впродовж восьми років, ми у своєму дослідженні розділили респондентів на 2 групиу відповідності до стажу їх управлінської діяльності: 1 група - стаж до 8 років; 2 група - стаж понад 10 років.
Результати опрацювання (в %) відображені в діаграмі № 2.
Діаграма № 2
З урахуванням самобутньої рефлексії керівники установ освіти (ЗОШ) так розподілили себе за стилями управління:
1) ліберальний - 11,5%;
2) демократичний - 84,6%;
3) авторитарний - 3,9%.
До харизматичного та парадоксального стилів ніхто себе не відніс через те, що респонденти не володіють інформацією про їх характеристики.
Невтішними виглядають результати самооцінки керівників установ освіти щодо власного лідерства в колективах. 38,5% управлінців не визнають себе лідерами. 96,1% керівників ЗОШ відчувають себе в скрутному стані через існування в колективі інших неформальних лідерів. Виходячи з того, що середній вік керівників (тих, що включені в дослідження) - 46 років, а середній стаж управлінської діяльності - 11 років (тобто це вже зрілі фахівці та управлінці), ми засвідчуємо як факт низький рівень їх домагань та існування проблеми авторитету в школі. До речі, це знаходить пояснення ще й з урахуванням того, що 66,9% респондентів не опрацьовують наукову літературу з управління та менеджменту в освіті, не займаються підвищенням власного науково-теоретичного рівня.
Виходячи із сказаного вище, гідна подиву позиція респондентів щодо виправданих, на їх думку, сподівань стосовно результативної допомоги з боку відділу освіти. Загалом 92,2% керівників (усвідомлено чи не усвідомлено) не потребують такої допомоги та покладають надію на власний досвід і ресурс. 76,9% респондентів не наполягають на подальшій децентралізації управління школою та наданні більшої самостійності керівникам.
Керівники ЗОШ (за виключенням 4%) правильно розуміють принципову різницю між
Loading...

 
 

Цікаве