WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Роль держави в управлінні освітою. Держава – партнер? Держава – диктатор? - Реферат

Роль держави в управлінні освітою. Держава – партнер? Держава – диктатор? - Реферат


Реферат на тему
Роль держави в управлінні освітою. Держава - партнер? Держава - диктатор?
Вумовах здійснення соціально-політичних, економічних і моральних перетворень у всіх сферах суспільного життя в Україні, особливу роль відведено освітянській галузі, першооснові у формуванні головної продуктивної сили суспільства - людини [63].
Конституція України, Закон України "Про освіту", "Про вищу освіту", Національна доктрина розвитку освіти, останні концептуальні дослідження проблем та напрямків побудови громадянського суспільства з його самодостатньою освітньою інфраструктурою засвідчують здатність держави трансформувати освітній простір до вимог та стандартів Болонської декларації.
Яким чином Україна досягне того рівня розвитку та світового визнання, що задекларовано результатами революційних перетворень кінця 20004 року? "Перш за все - це розвиток всіх складових духовного та соціального життя на основі якісної освіти всього населення, - вважає Г.В.Щокін [112].
Виходячи з об'єктивного розвитку суспільства, докорінна трансформація соціального інституту освіти вимагає кардинальних змін у підготовці нової генерації керівних кадрів із високим рівнем професіоналізму й загальної культури, інноваційним творчим стилем мислення [112].
Управлінська наука і кадровий потенціал є принциповою умовою виконання Законів України "Про освіту" та "Про вищу освіту", реалізації завдань Державної національної програми "Освіта" ("Україна XXI століття"). Складність розв'язання цього завдання зумовлена глибокою політичною, економічною і духовною кризою, яку нині переживає наше суспільство. За цих обставин перед державою постає питання, чи здатна вона за рахунок внутрішніх резервів, за рахунок інтелекту, соціальних механізмів і технологій спочатку пом'якшити кризу, а потім стати на шлях прогресивного розвитку й інтеграції у світову спільноту?
Так, зможе!, - запевняють представники держави. У якості гарантії наводять першу програму уряду "Назустріч людям", небачену раніше підтримку світової економічної спільноти, нові моральні підходи до господарювання тощо.
В наш час існують поруч дві діаметрально протилежні думки щодо ролі "держави" у організації життя та діяльності людей, створення їх довкілля. Згідно першої думки - держава виступає майже єдиним організатором та регулятором суспільного життя людей. За другою думкою час монопольного права держави пройшов. Неупереджено пропонуємо вам для розгляду та аналізу ці два підходи.
Почнемо із визначення поняття "держава". Держава - це організація політичної влади, що сприяє переважному здійсненню конкретних інтересів (класових, загально-людських, релігійних та ін.) в межах визначеної території.
На часі актуальне питання про роль держави у організації освіти. У публікації Світового банку "The State in a Changing World" 1997, р.1 відзначається: "В усьому світі держава перебуває у центрі уваги. Широкомасштабні досягнення глобальної економіки примушують нас переглянути основні питання щодо уряду: що, якою б не була його роль, він може, а що не може зробити, і як ліпше це зробити?". У цілому держава все більше сприймається у глобальному контексті швидше як "помічник", "регулятор", "партнер", "каталізатор", ніж як прямий постачальник зростання або соціальних послуг.
"Держава прагне бути для людини безумовною цінністю, - відзначав на початку ХХ століття князь Є.Трубецкой, - вона взагалі не схильна визнавати над собою ніяких вищих цінностей, в тім числі й цінності людської душі чи безумовної гідності людини".
Ще в 1938 році М.Хальбвакс у передмові до "Еволюції педагогіки у Франції" Еміля Дюркгейма, відзначав, що освіта - це самий ефективний засіб, з допомогою якого держава формує людей за власною подобою.
У публікації ОЕСР 1998р. "Redefining Tertiary Education" (ОЕСР, 1998, р. 3, 15, 20, 37) йдеться про "фундаментальне зрушення" і "нову парадигму" третинної освіти всіх: "настала ера вивчення й аналізу, часом глибокої невпевненості щодо численних реформ і спроб оновлення третинної освіти".
Пропонуємо читачу майже "крамольну" думку, яку висловив Дж.Ст.Мілль стосовно ролі держави в організації та управління освітою. Так, сто років тому, це була думка не просто крамольна чи неоліберальна, вона була телеологічно* обґрунтована і спрямована для гарячої дискусії майбутніх поколінь (включаючи наше).
Дж.Ст.Мілль відзначав ще в ХIХ ст., що "…уряд не повинен проголошувати монополії на освіту як на нижчих, так і на вищих її щаблях… Не можна терпіти, щоб держава або de jure, або de facto мала цілковитий контроль над освітою народу. Мати такий контроль і реально здійснювати його означає бути деспотом. Хоч уряд…може і в багатьох випадках повинен засновувати школи та коледжі, він не повинен ні змушувати когось іти вчитися до них, ні вабити обіцянками, але й повноваження індивідів засновувати свої конкурентні навчальні заклади жодною мірою не має залежати від схвалення уряду. Було б цілком виправданим, якби держава вимагала від усіх людей, щоб вони володіли певним обсягом знань, та аж ніяк не можна виправдати, коли вона приписує їм, як і від кого вони мають дістати ці знання".
Слід прийняти до уваги ще й такий факт реальної суспільної автономності людини: для позитивного задоволення певних особистісних благ, держава громадянам не потрібна, - вони задовольняють свої потреби на основі принципу індивідуальної самостійності.
Кенічі Огме, продовжуючи тему критичного ставлення до перспектив держави, пише: "Традиційні держави стали неприродними, навіть неможливими діловими утвореннями в глобальній економіці".
У дослідженні Марека Квієка [76] "Глобалізація і вища освіта" відзначається, що держави по суті неефективні за наявності глобальних ринкових сил... Управління національною економікою і національно-соціальною політикою стає все більш неадекватним. Міжнародні ринки капіталу функціонують поза контролем національних урядів ...роль держави зведена до ролі "нічного сторожа", що підтримує закон і порядок...".
Однозначно, - засвідчує Мічіо Кайку, - ми живемо в еру держав. Щобільше, засилля держав триватиме протягом більшої частини двадцять першого сторіччя. Утім, ми інколи забуваємо, що держави - це не вічне поняття.
Так, Е.Боуман розглядає державну стратегію як "інституціональну сферу, яка визначає головним чином відносини між організацією та її середовищем.
Стратегія, на його думку - це "5 Р":
plan (план) - свідомо вибрана послідовність дій;
ploy (хитрість) - "маневр" (з метою "обійти" конкурента);
position (позиція) - місцезнаходження в середовищі;
perspective (світогляд) - особистий спосіб світосприйняття;
preference (перевага) - забезпечення конкурентної переваги.
Концептуальним є питання визначення цілей освітньої системи. Тут можливі різні підходи з боку держави, суспільства, громадськості та різних організацій.
Для одних освітня система - це механізм збільшення суспільної продуктивності, для інших - це змога згуртуватинацію.
Інші розуміють освітню систему як засіб сприяння соціальним змінам, другі прагнуть,
Loading...

 
 

Цікаве