WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Моральний зміст феномену влади - Реферат

Моральний зміст феномену влади - Реферат

зовні описується як динамічна з впевненою пластикою і голосом, акуратна, охайна, елегантна, стильна.
В практиці менеджменту виокремлюють такі характерні типи владної особистості:
1. "Лідери" - сильні особистості, авторитетні, здатні згуртувати людей, обдаровані здатністю впливати і переконувати інших; мають твердий характер, стійкі погляди і переконання; вольові, наполегливі, тверді, але не жорстокі; полюбляють повчати і допомагати навколишнім, цікаві для них, оптимістичні, з розвинутим почуттям гумору;
2. "Успішні" - професіонали, освічені, знання визнають як цінність і благо, володіють чітким, нестандартним мисленням; здатні швидко приймати рішення, вміють відповідати за свої дії; впевнені в собі, знають собі ціну; мають мету в житті і досягають її, у них є бажання працювати, результативні, відповідальні; не займаються тим, що їм не цікаво; не глухі до думки інших людей і здатні брати користь з порад; спокійні, здатні "тримати" себе в руках, щасливі в житті;
3. "Егоїсти" - маніпулятори, домагаються своїх цілей будь-якими засобами і за будь-яку ціну, лицемірні, вони не досягли внутрішньої гармонії і духовного балансу, компенсують це нав'язуванням своєї думки, не завжди коректні і тактовні, не терплять заперечень, не прислухаються до думок навколишніх.
Людина, що "виглядає, почувається і діє невладно" зовні описується як власник тихого голосу, невпевненої ходи, полохливого погляду, сутулиться.
Характерні типи невладної особистості:
1. "Інфантильний" - м'який, "ганчірка", "замухрижка", не вміє приймати рішення, має потребу в зовнішньому управлінні, тому що сам не знає, що робити, постійно звертається до думки навколишніх (не маючи власної); невпевнений у своїх силах і в завтрашньому дні, всього боїться, у тому числі і себе самого; внутрішня неузгодженість, багато комплексів, завжди сумнівається, низька самооцінка, нічого не бажає від життя;
2. "Флюгер" - пливе за течією і живе за велінням долі, легковажний; маніпулятор, нав'язливий, завжди у ролі "жертви", пристосовується до інших, вгадуючи їх думки; виконавець, позбавлений цілі, живе одним днем;
3. "Сам собі господар" - не має потреби переконувати кого-небудь у чомусь, він знаходить інтерес (хобі) за межами професійної діяльності; добрий товариш, цікавий, з ним люди почувають себе легко, ставиться до людей як до рівних, добродушний, високоморальний; просто живе тихим, спокійним життям (проживає невласне життя).
Таким чином, і владних, і невладних людей можна охарактеризувати як з позитивних, так і з негативних точок зору.
Безперечно, влада формується в процесі кар'єрного зростання.
Побудову особистої владної кар'єри характеризують наступні тенденції: найбільше прагнення до влади спостерігається у керівників, що почали свою кар'єру до 25 років, але їм так само властивий страх, пов'язаний з владою, здійснюваною іншими. Найбільше запобігання влади характерне для керівників, що приступили до управлінського діяльності в період 35 - 45 років.
В психології сучасного менеджменту практикується поняття "професійного вигоряння" [73] яке треба розуміти як стан фізичного, емоційного та розумового виснаження керівника (менеджера), що не дозволяє йому надалі виконувати владні управлінські функції.
Синдром професійного вигоряння включає три основні компоненти: емоційне виснаження, деперсоналізація (цинізм) та редукція професійних досягнень. Компонент "деперсоналізація" відображає негативне ставлення не лише до підлеглих, але і до роботи в цілому, що являє собою загалом професійну кризу управлінця. На думку М.Лукашевича та В.Торішнього 72% керівників постійно знаходяться у стані фізичного та психологічного навантаження.
Поняття "потенціал"*, яке ми винесли в заголовок нашої книги, в управлінні відноситься до понять широкого вжитку. Найбільш часто визначення понять "потенціалу" вико-ристовується не як специфічне наукове поняття, а як метафоричне, як синонім слова "ресурси" чи "можливості".
Поняття трудового потенціалу набуло широкого вжитку соціології та сучасному менеджменті. Тут потенціал розглядається як загальна характеристика певної соціальної спільноти, однак можливе і більш широке тлумачення, коли мова йде про людські ресурси, кадровий потенціал тих, хто має владу.
Загалом під потенціалом розуміється особливу, здатну до саморозвитку систему відновлюваних внутрішніх ресурсів людини, які виявляються в діяльності, направленій на отримання соціально-важливих результатів.
Реалізований потенціал керівника спирається на фактор "можу". Нереалізований потенціал тісно пов'язаний з фактором "хочу".
ЛІТЕРАТУРА
Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М.: Мысль, 1999. - 299с.
Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення// Віче. - 2002. - № 3.
Автономова Н.С. Власть в психоанализе и психоанализ власти // Власть: очерки современной политической философии Запада. Под ред. В.В.Мшвениерадзе, И.И.Кравченко и др. - М.: Наука, 1989.
Адлер А. О нервическом характере. "Ун-я кн.", СПб-М.: АСТ, 1997.
Айер А.Д. Язык, истина и логика/ Аналитическая философия. Избранные тексты. - М., 1993. - С.50-56.
Акофф Р. Планирование будущего корпорации. - М.: Прогресс, 1985. - 327с.
Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. - К.: Твім інтер, 2003. - 391с.
Асташова Н. А. Учитель: проблемавыбора и формирование ценностей. - М.: Московский псих.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО "МОДЕК", 2000. - 272с.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
Афанасьев В. Г., Урсул А. Д. Эффективность социального управления: системно - деятельностный подход // Информация и управление. Философско-методологические аспекты / Отв. ред. Антипенко А.Г., Кремянский В.И. - М.: Наука, 1985. - 284 с. - С. 7.
Бахтин М.К. Философия поступка//Философия и социология науки и техники. - М., 1985. - С.117.
Бердяев Н.А. О назначении человека. - М.: Республика, 1993. - С. 62.
Бех І.Д. Почуття цінності іншої людини як моральний пріоритет особистості // Початкова школа. - 2001. - №12
С.34.
Большой энциклопедический словарь. - М., 1998. - 1252 с.
Вебер М. Избранные произведения. - М., 1990. - с.380
Вебер М. Исследование по методологии науки. Ч.1. - М.: ИНИОН, 1980. - 202с. - С.48.
Ведель Ж. Административное право Франции: Пер. с фр.-М.:Прогресс,1973. - 512 с.
Вилкинсон Р. Wilkinson R. Unhealthy Societies, London, Routledge. 1996. P. 211-215.
Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: Изд-во МГУ, 1990, с.46-82.
Виндельбанд В. История новой философии в связи с общей культурой и отдельными науками. Спб., 1905, С.379
Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України. Матеріали ІІІ Міжнародної наук. - практ. конференції. - Острог, 1998. - 444с.
Вишневський О.І. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій. - Дрогобич, Відродження, 2001. - С.83
Власть: очерки современной политической философии Запада. Под ред. В.В.Мшвениерадзе, И.И.Кравченко и др. - М.: Наука, 1989.
Войтович Р. Філосовсько - методологічні засади системи державного управління// Вісник УАДУ. - 1999. - № 3. - С. 294 -306.
Волков И.П. О личном авторитете руководителя // Социальная психология личности. - Л.: Знание, 1974. - С. 77-87.
Loading...

 
 

Цікаве