WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Моральний зміст феномену влади - Реферат

Моральний зміст феномену влади - Реферат

міжособистісних взаємин.
Влада встановлюється тоді, коли виникає в ній необхідність, або ж є потенційні представники влади для здійснення її в різних сферах.
Коли зникають або послабляються якості, на які спирається дана влада, перестає існувати і сама влада. Влада не обов'язково повинна втілюватися в якій-небудь особі, або інституції, що наказує будь-що робити або не робити. Таку владу називають зовнішньою.
Влада може бути і внутрішньою, виступаючи під ім'ям боргу, совісті або "супереґо". За останні десятиліття поняття "совість" значною мірою втратило свою вагу. Це виглядає так, начебто в особистому житті ні зовнішні, ні внутрішні авторитети вже не відіграють помітної ролі. Кожен в громадянському суспільстві зовсім "вільний", якщо тільки не порушує законних прав інших людей. Але виявляється, що влада при цьому не зникає, а стає невидимою. Замість явної влади править "влада анонімна". У неї безліч масок: здоровий глузд (здоровий глузд - це раціональність індивідуального самозбереження), наука, психічне здоров'я, нормальність, суспільна думка; вона вимагає лише того, що саме собою розуміється. Здається, що вона не використовує ніякого тиску, а тільки м'яке переконання.
Але реально анонімна влада ефективніше відкритої, тому що ніхто і не підозрює, що існує якийсь наказ, і очікується його виконання. У випадку зовнішньої влади ясно, що наказ є, ясно, хто його віддав; проти цієї влади можна боротися, чинити їй опір, у процесі боротьби може розвиватися особиста мужність і незалежність. У випадку інтериоризованої влади немає командира, але є наказ. У випадку анонімної влади зникає і наказ. Він начебто виявляєтеся під вогнем невидимого супротивника: немає нікого, з ким можна було б боротись [134].
Трактування влади як засобу "досягнення кращого" має подвійний сенс: з одного боку, вона виглядає так, начебто для людини є більш значні цінності, ніж влада, заради яких власне і потрібно володіти "владою", "контролем", "могутністю" тощо; цими цінностями можуть бути користь, багатство, насолода або воля, незалежність, безпека та інше. З іншого боку, очевидно, що у ряді цих цінностей влада знаходиться на першому місці, а інші цілі, будучи досягнуті, самі стають умовами і передумовами влади. Таким чином, влада трактується одночасно і як ціль, і як засіб.
У Г.Лассуелла [62] можна зустріти біля десяти різних визначень влади. Але насамперед "влада" - це якась цінність. Людина відчуває потребу у володінні нею чи переживанні досвіду санкцій або впливу стосовно інших людей.
А.Джордж [30], розвиваючи концепцію Г.Лассуелла, визна-чає "потребу у владі" як бажання досягти влади - цієї вищої цінності.
Характер і зміст потреби у владі в людині можуть бути сформовані умовами, за яких у неї утворилася низька самооцінка. Тому влада може бути бажаною з багатьох причин, причому в однієї людині в різний час ці причини можуть бути іншими.
Умовно можна виокремити три типи причин, за якими влада бажана:
o щоб домінувати над іншими і (або) обмежувати дії інших, створювати для них визначену депривацію*;
o щоб інші люди над нею не домінували і (або) не втручалися в її справи - іноді ця мета може бути сама по собі кінцевою і більш цінною ніж інші;
o щоб здійснювати досягнення [47].
Аналіз категорії влади, на думку Ю.М.Батуріна [62], ведеться за п'ятьма напрямками:
1) влада як характеристика індивідуума (персональна влада);
2) влада як міжперсональна конструкція;
3) влада як ресурс (товар);
4) влада як причинна конструкція;
5) влада як філософська конструкція.
При розгляді влади у якості винятково персонального атрибуту, вона інтерпретується як взаємодія індивіда з оточенням, причому ключовим моментом тут виявляється мотивація влади. Сутність влади - у самих індивідах. Влада описується як "винятково людський феномен", і навіть постулюється, що спрага влади закладена в самій природі людини. Як виразився А.Берль, "влада - людський атрибут, вона не існує без свого носія". З погляду прояву влади характерним є визначення її як "здатності викликати зміни у своєму оточенні так, щоб мати бажаний ефект".
Другий погляд на категорію влади, коли вона розглядається як міжперсональна конструкція, робить її атрибутом соціальних відносин (Г.Лассуелл).
Владу можна визначити як здатність, а також як прагнення зробити власну ціннісну спрямованість ведучим мотивом інших людей. Тут ми маємо тотальність світовідчуття: самоствердження, досягнення успіху, життєва сила, енергія буття. "Найбільш яскраво ця сторона життя виявляється в організованій колективній владі держави. Тому всі прояви відносин, заснованих на владі, носять стиль, який можна було б назвати політичним у широкому змісті слова. У зв'язку з цим людей, цінністю яких є влада, ми будемо називати політичними, нехай навіть відносини, в які вони включені, і не є політичними в буквальному значенні" [149].
Влада представляється насамперед суспільною формою, в якій можуть бути відображені чотири змістовні сфери цінностей.
Аналіз управлінського досвіду, від доісторичного до сучасного, засвідчує, що одна людина може підкорити іншу:
1) завдяки своєму розумові і знанням; 2) економічним і технічним засобам, що маються в її розпорядженні; 3) завдяки внутрішньому багатству і сформованості своєї особистості;
4) завдяки релігійній вірі, сприйнятої іншими як божа благодать. Влада завжди полягає в одній з цих форм. Особливий випадок, коли людина спрямована не на одну з цих цінностей, а головним для неї стає власна могутність сама по собі.
Д.Мак-Клелланд, досліджуючи мотиваційні констеляції в сфері економічних відносин, доходить до висновку, що оптимальний для економічного росту організаційний клімат складається, коли у керівника саме "імперська констеляція мотивів", тобто мотив афіліації* дещо нижчий від мотиву влади; плюс додається високий мотив досягнення, що виявляється в здатності будити в підлеглих лояльність і відданість цілям, які перед ними ставляться.
При такому поєднанні мотивів організаційна чіткість і групова згуртованість значно вище, ніж в інших випадках; конфліктність має дуже низькі значення [138].
Коли у лідера потреба у владі висока, а потребав афіліації низька, він виявляє в поводженні "модель мотивації конкістадора". Лідери такого типу подібні феодалам. Вони контролюють ситуацію в цілому та встановлюють свою владу за допомогою грубої сили. Вони знають, що добре для групи. Ці лідери в цілому сміливі і чарівні - "хоробрі герої". Вони дуже мало піклуються про своїх навколишніх і про людей в цілому, які лише повинні бути використані за своїм призначенням. Політики такого типу встановлюють правила для створення згоди зі своїми ідеями - правила, які можуть змінюватися в залежності від зміни їх інтересів і цілей.
Спочатку послідовники йдуть за таким лідером, тому що він володіє харизмою і домагається визначених результатів. Пізніше, коли він вдається до зайво жорстокої експлуатації або коли вони починають відчувати, що ціль політика занадто далека від їх уяви, відвертаються від нього [47].
Саме ставлення людей до влади різне, що дає підстави для побудови наступної типології:
1) нонконформіст - провідна потреба у волі, влада розглядається як прагнення до незалежності і самостійності;
2) конформіст - перевага гедоністичних потреб визначає владу як джерело матеріального благополуччя або інших
Loading...

 
 

Цікаве